15% знижка до кінця березня! Рекламуйся в Telegram-каналі dev.ua 🧑💻
Марія БровінськаІсторії
10 червня 2022, 11:34
2022-06-10
«Десь добре, а вдома краще». Історія Marketing Team lead IT-компанії Universe, яка виїхала закордон, але повернулась в Україну
Із початком війни росії проти нашої країни, Україну залишили понад 5 мільйонів людей. За різними опитуваннями, близько 90% з них планують повертатись, натомість 4% виявили бажання залишитися в Європі та світі.
Сьогодні ще складно оцінювати реальні цифри з переміщення українців. Але ми вирішили поговорити зі спеціалістами з українських IT-компаній про їхній досвід релокації та про причини — чому вони повернулися в Україну.
Із початком війни росії проти нашої країни, Україну залишили понад 5 мільйонів людей. За різними опитуваннями, близько 90% з них планують повертатись, натомість 4% виявили бажання залишитися в Європі та світі.
Сьогодні ще складно оцінювати реальні цифри з переміщення українців. Але ми вирішили поговорити зі спеціалістами з українських IT-компаній про їхній досвід релокації та про причини — чому вони повернулися в Україну.
Розкажіть свою історію повернення в Україну після евакуації за кордон. Пишіть нам на [email protected]
Ріта Гаврилюк — Marketing Team lead в IT-компанії Universe. Компанія займається розробкою додатків утиліт для IOS, казуальних ігор та розвиває власний R&D-центр. У перші дні війни керівництво Universe організувало релокейт для команди на захід України, а дівчатам — виняйняла житло, офіс та облаштувала побут у Варшаві.
Чому поїхала з України
Ми обговорювали з чоловіком, що будемо робити у випадку повномасштабного вторгнення. Тому, прокинувшись 24 лютого від вибухів, ми прийняли рішення скористатись можливістю від Universe і виїхати разом з командою. Ми зупинилися всі на той час в Карпатах, але розуміли, що треба рухатись далі та облаштовувати життя. Потенційно ми розглядали варіант поїхати до моєї мами у Тернопіль. Вона прихистила у себе вимушених переселенців, і вільного місця у квартирі було максимум на одного.
З іншого боку, всі ми пам’ятаємо як змінювалась ситуація в перші тижні, і скільки було незрозумілого. Був навіть ризик, що інтернет-звʼязок на території України може перериватись та слабшати. Для маркетолога, який витрачає великі бюджети кожного дня, зіштовхнутися з поганим сигналом — це великі ризики піти «в мінус». У момент, коли бізнесу потрібна підтримка та стабільність, мені було важливо її дати, бо відчувала відповідальність перед командою.
Тому, коли нам запропонували тимчасовий релокейт заради забезпечення стабільності бізнесу, я погодилась.
З чоловіком домовились, що я максимум на місяць поїду в Польщу, а він тим часом — на вакантне місце у Тернопіль. Але цей місяць суттєво затягнувся.
Дорога до Польщі
Польща — перша країна, яка відкрилась для всіх нас, вимушених переселенців. Ми відчували неймовірну підтримку на всіх етапах і локаціях від місцевих. Звичайно, не хотілось, їхати далі від свого рідного дому, ми сподівались, що ще тиждень — і ми повертаємось.
Сприяло переїзду також те, що в Польщі знаходяться партнери Universe з Meta (ex.Facebook), що також нам допомагали з офісом на перший час.
Проте дорога з України до Польщі була довгою та з пригодами. Нам довелося проходити пішки україно-угорський кордон, адже їхати на пропускний пункт відразу з Польщею, не було сенсу. Він був перенасичений іншими людьми, а ми знаходилися ближче до Угорщини.
Під час переходу кордону ми випадково натрапили на австрійських студентів-волонтерів, які нам любʼязно допомогли. Після того, як успішно дісталися Будапешту, ми знайшли потяг до Варшави. Але виявилося, що він прямував ще через територію Словаччини та Чехії.
Так ми з командою та моїм котом, який спав майже всю дорогу, майже за дві доби все ж дісталися Варшави.
Робота та життя у Варшаві
Я перебувала у Варшаві два з половиною місяці, а не місяць, як планували з чоловіком. Перший час — все було на адреналіні та ейфорії. Ми облаштовували житло, відновлювали робочі процеси. Разом з цим ходили на мітинги, давали інтерв’ю польським та європейським медіа.
Памʼятаю, коли ми лише приїхали, то обговорили з дівчатами, що нам головне не розсваритися між собою. Адже одна справа — дружнє спілкування в офісі та спільні зустрічі, а тут у нас був спільний побут, в офіс — разом, вдома також. Усе вийшло! Ми стали не просто колегами, але й крутою підтримкою та опорою одна одній. Увесь час перебування за кордоном ми не могли відірватися від телефону з новинами. Адже в Україні лишилися рідні.
У момент, коли емоційні гойдалки падали вниз, дівчата ставали головною підтримкою. У памʼяті назавжди залишаться спогади із спільного святкування днів народженнь, Великодня та перегляд Євробачення.
Головна тема щовечора — «Коли їдемо додому». У нас була справді гарна квартира, вона знаходилася на околицях Варшави у хвойному лісі, компанія закупила все необхідне для побуту. Але це все не може замінити рідного дому та близьких поруч. Такий складний час для країни хотілось переживати з ними та допомагати.
Прийняття рішення про переїзд
У середині березня я кожного разу думала, що ось вже буду їхати. Але рідні постійно просили ще лишитися, адже знаходилась у безпеці. Певний час я піддавалась на ці вмовляння, але одного вечора придбала квиток на автобус додому, але своїм сказала про це пізніше.
Памʼятаю яскравий момент, коли вже сідала в автобус, було трохи страшно повертатись в Україну. Але зі мною їхали разом люди з Дніпра, Одеси, які були так емоційно заряджені від свого повернення, що моє занепокоєння різко пройшло.
Навпаки, відчула наплив сил та єднання з абсолютно незнайомими людьми.
Окрім цього, коли ми виїздили екстрено з України, про аптечку нормальну ніхто не думав. Тому, коли приїхали до Варшави й потрібно було купити ліки, ми на собі оцінили, наскільки в Україні все простіше. Для того, щоб придбати ліки в аптеці у Варшаві, потрібно обовʼязково перед цим записатися до лікаря, який коштує дорожче, ніж у приватних клініках Києва, взяти рецепт, і з ним вже йти до аптеки.
Ще одним фактором для того, аби повернутися додому, стала певна стабілізація ситуація в Україні.
Ризики для бізнесу, про які я писала вище, стали нижчими, і я відчула, що вже не залишилося причин, які змусили б мене лишитися. Як кажуть: «Вдома і стіни лікують».
Донати та безпека
Помітила ще цікаву тенденцію, що в Україні кількість моїх донатів суттєво виросла. Тут я знаходжуся в середовищі таких самих небайдужих та відданих своїй справі. У моєму колі, певно, немає жодного, хто б не надсилав гроші на потреби ЗСУ чи волонтерив. Ця згуртованість усіх навколо мотивує ще більше включатись у всі ці справи.
Коли ми знаходилися у Польщі, більше часу все ж витрачали не на донати, а на інформаційну війну.
Ми спілкувалися з місцевими журналістами, ходили на мітинги та показували людям в автобусах усі ті фото та відео з України, щоб вони розуміли з перших джерел, що насправді відбувається. Попри це, саме в Україні я відчуваю реальну користь, яку можу принести країні у цій війні.
Сьогодні я повернулась у Тернопіль, і зараз з чоловіком тимчасово проживаємо тут. Навіть із сиренами я почуваюсь у більшій безпеці. Моє рідне місто, поруч рідні — це запорука комфортну та емоційному спокою.
Нове життя в Україні
Перше, до чого слід було звикнути — це сирени. Також здивували ціни на продукти та пальне. Але ми розуміємо, що головне зараз — підтримка ЗСУ, тому ці незручності не такі значні.
Наостанок хочу ще у цьому тексті висловити подяку польському народу (раптом хтось читає) за таку підтримку нас, українців. Як кажуть: «Товариша познаєш у біді», Польща беззаперечно відповідає цьому прислів’ю.
Німеччина передасть Україні 14 наземних безпілотників THeMIS. Що це за машини та як вони працюють
Німеччина передасть Україні 14 наземних безпілотників THeMIS. Імовірно, 7 таких транспортних засобів прибудуть до України до кінця цього року, вони призначені для евакуації поранених. Інші очікуються у 2023 році — їх будуть використовувати для очищення доріг. Нагадуємо, що це за зброя і що вона вміє.
Атлас зброї: Німеччина передає захисникам чергові MARS II. Які ще РСЗВ отримала Україна від західних партнерів та як вони працюють
Федеральне міністерство оборони Німеччини повідомило у Twitter, що у найближчі кілька тижнів Україні будуть передані чергові системи залпового вогню MARS II.
Раніше ми розповідали про те, які РСЗВ партнери надіслали на допомогу українським воїнам. Нагадуємо про це знову.
(Текст від 26 липня)
На український ударний дрон PUNISHER зібрали понад 1,3 млн грн. Що може гроза командних центрів ворога
Дмитро Томчук повідомив, що найлегші та найменші ударні дрони PUNISHER, які не мають аналогів у світі, тепер коштують $70 000. Виробник додав у комплекс ще одного безпілотника, і тепер їх там два. Дмитро пише, що Юлія Черешня та Павло Харузов зібрали на комплекс більше 1,3 млн грн.
Раніше він розповів журналісту dev.ua, що вміють ці «пташки», та чому саме вони можуть переламати хід війни на користь України.
(текст від 1 червня 2022 року)
США в черговому пакеті допомоги надасть Україні дрони Switchblade 600. Подробиці про ці та інші «пташки», якими користуються українські захисники
Серед списку допомоги, яку пропонує Пентагон, є дрони-камікадзе Switchblade 600, які офіційний Київ просив передати раніше.
Контракт на дослідження та розробку для 10 дронів SwitchBlade 600 виробника Aerovironment, очікується протягом наступних 30 днів, заявила прес-секретар Пентагона Джессіка Максвелл в електронному листі до News Defense.
Ми зібрали список дронів, які використовують українці проти ворога, в тому числі і подробиці про Switchblade 600.
(текст від 17 травня 2022)
