«У нас офіцери без голови були, і воювали, а в мене все є — то вже якось дам собі раду». Рефлексія ветерана, який світчнувся в Java-розробку і вже 50 днів має статус цивільного після 2 років на війні

Ну що ж, мої 50 днів цивільного життя після 2-х років на війні. Які я можу зробити висновки? (Це тільки моя точка зору).

1. Війна стосується тільки тих, хто воює, та їхніх родичів. Решта собі просто живе, як і жила до цього.
2. Участь у війні накладає на тебе тавро «якогось не такого», це відчувається всюди. Як тільки люди дізнаються, що я воював, то одразу міняється їхнє ставлення до мене. Дехто заставляє мене відчувати так, ніби я 10 років відсидів в тюрмі, інші — ніби я неврівноважений маніяк, і зі мною треба обережно говорити, щоб я не зірвався і не покалічив когось, ще хтось — що я інвалід і не можу дати собі ради, решті байдуже.
3. Роботу знайти важко, фізично я не зможу працювати (принаймі довго — постійне ходіння в броніку і касці наклало свій слід на хребет), з офісною роботою — HR непробивні, одиниці відписують — «дякуємо за резюме, ми з вами зв’яжемося», та 99% моїх потуг взагалі без відповіді. Але не здаюся, маю купу планів.
4. Мене не зупиняли ТЦКшніки, просто дивилися і махали, щоб проїжджав. При чому це було разів 20, не знаю, в чому може бути причина такого.
5. Ану скажіть мені!!! Мода — то я так відстав, що взагалі не знаю що відбувається — всі вдягнуті так як на початку 90-х, і, ще 2–3 роки тому такі джинси продавалися на гуманітарці. Коли будуть популярні чоловічі туфлі з квадратними носиками або на високих каблуках?

Отже, як проходили ці дні:

1. Пару днів ейфорія, що вернувся до родини.
2. Тижнів зо два не хотів нікуди виходити й ні з ким не спілкуватися, а просто побути дома.
3. Тоді почав реалізацію планів (а їх на війні назбиралося тьма) — і, перша зустріч із реальністю. Через це хандра — всюди невдачі якісь і перешкоди.
4. Далі намагання взяти себе в руки й почати щось робити. Станом на зараз — вирішив робити все, що від мене залежить, щоб задумане втілити в життя. Мушу себе підганяти. У нас офіцери без голови були, і воювали, а в мене все є — то вже якось дам собі раду. Надіюся, цей пост буде комусь корисним.
5. Усім тим, хто воює, бажаю найшвидшого повернення додому. Вічна пам’ять побратимам, що дивляться на нас із хмаринок.
   Якщо хтось прочитає (з тих хто звільнився з ЗСУ або в кого є такі родичі), напишіть у коментарях, які у вас були переживання і враження, що ви відчували. Можливо, разом виробимо якісь алгоритми й поради для легшої соціалізації ветеранів.

«Кажуть, що в IT платять гроші, туди лише треба увійти». Історія ветерана-світчера, який отримав на свої запити 87% ігнору і 13% відмов

По темi

«Кажуть, що в IT платять гроші, туди лише треба увійти». Історія ветерана-світчера, який отримав на свої запити 87% ігнору і 13% відмов

Як айтівець Master of Code Global повернувся до цивільного життя після Бахмуту

По темi

Як айтівець Master of Code Global повернувся до цивільного життя після Бахмуту

«Відбивали 18 штурмів на добу». Історія військового, який «світчнувся» в IT за тиждень до повномасштабної війни

По темi

«Відбивали 18 штурмів на добу». Історія військового, який «світчнувся» в IT за тиждень до повномасштабної війни

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram