«Я перестала фарбуватися, я перестала купувати одяг, я набрала 15 кг». IT-фахівчиня поскаржилася, що ремоут «знищив її психіку». Під її дописом майже сотня коментарів: як реагують айтівці

Валентина Паскаль, підприємиця

У мене десь те саме, але я на це дивлюся з іншого боку: економлю на косметиці, одязі та взутті — реально витрати в рази нижчі. Спілкування з друзями стало якіснішим.

Марія Кузнєцова,  Project manager

Ооо, не одна я така. Дуже вас розумію. Сам формат роботи, як на мене, трохи штучний: штучні мітинги, штучні розмови. Також абсолютно немає відчуття наповненості, обміну, взаємопідтримки: твоє резюме росте, як і досвід, але фактично ти сидиш за одним письмовим столом у себе вдома і абсолютно не відчуваєш ніяких змін. Усі твої колеги десь далеко, а результати роботи — десь на фото в соцмережі чи у звітах.

Вікторія Міркевич, рекрутерка

У мене позитивний досвід. Оскільки, мала/маю більше часу для себе. Бо, якщо їду в офіс то витрачаю на шлях трохи довго. А так нічого майже не змінилось.

Аня Скірко, Software Reverse Engineer

Нічого такого не сталося. Я скинула зайву вагу. Небагато, але як переїхала до штатів, 5 кг набрала за перші роки. Зараз я в тій самій формі що і у 25 (мені 40). Ношу ті самі джинси, що і тоді. Кинула вейп. Налагодила режим харчування. Стала більше піклуватись про себе. Стрес зменшився. Я гуляю десь годину щоденно. Тренуюсь також. Вдома або на вулиці. Були періоди, коли я їздила в кавабар (це таке тут є в штатах типу безалкогольне й бар, наливають kava/kratom) майже кожен день. Були періоди, коли не їздила. Більше стала спілкуватись із сусідами. Загалом одні плюси. А я не фарбуюсь. І коли гуляти йду. Мені не подобається відчуття мейкапу. Плюс не так добре для шкіри. Я думаю, справа у тому, щоб бути собі мамою. Яка не тільки дозволяє гратися, а ще й пояснює що без того, щоб себе трохи іноді примушувати, нічого не досягти. Як на тренуваннях. Якщо робити тільки ті вправи які комфортно, то прогресу не буде. Якщо зовнішні фактори примушують, то така необхідність у самоконтролі наче зникає. Але вона постійно є. 

Володимир Гурал, UI/UX Designer

Вісім років на фрілансі. Також перестав малюватися… Трохи є таке, не хватає соціальності, мабуть, єдине з чого мені було важко піти із фірми, де працював — це колектив. Робив роботу і було весело заодно поспілкуватися, окрім роботи. Сів вдома, то тепер голодний за людьми, в цьому сенсі це найбільший мінус, мабуть. Позитив такий, що більше заробляю і валом вільного часу, хоч інколи це не дуже добре. Також те, що робота цікавіша і можу обирати.

Наталія пономаренко, розробниця

Шукала ремоут, щоб не фарбуватися і виходити з дому, тільки щоб гуляти собаку.

Анна Тарапигіна, QA Engineer

У мене життя заграло новими фарбами за умов ремоуту — через відсутність комьюту по більшості і більшій\більш комфортній території роботи-квартири: від більше часу на себе до кращого настрою, бо не треба їхати у забитому транспорті у дощ і спеку. Не треба проводити опитування 20 людей, сидячи лікоть у лікоть, чи ок, якщо відкрити жалюзі\вікно\змінити температуру кондиціонера. Плюс у жодному офісі не буде так тихо, як у мене вдома (хіба що я у офісі сама). Я також пішла з офісу через те, що тонна снеків, що я зазвичай не купую, завжди була на кухні. Мені дуже допоміг pomodoro tracker налагодити розмежування відпочинок\робота.

Володимир Голубенко, Senior Business Analyst

Працюю віддалено з 2021, трохи сумую за офісом, але не не більше ніж 1-2 раз у неділю ходив би.

Ольга Максимова, Frontend Technical Lead

Працюю 9 років віддалено. Просто треба одразу виробити рутину і її дотримуватись. Бігаю зранку, гуляю ввечері. Для соціалізації є мовні курси, спікінг-клаби, велосходки і ринок щочетверга, треба лише змусити себе говорити з людьми, чого я і до ремоуту не любила. Не вмикаю камеру коли у мене «bad hair day», сиджу в піжамці коли нема настрою наводити марафет і не їм що попало, бо маю можливість приготувати свіже. Особисто для мене — ідеально. Можу поїхати в офіс час від часу, коли треба, але мене там і так ніхто не помітить, бо завжди сиджу у найтемнішому кутку в навушниках.

Ольга Камінська, QA Engineer

Працюю рік віддалено. Бажання вийти на вулицю лише збільшується, адже жодну прогулянку на свіжому повітрі не замінить бігова доріжка (хоча вона мені корисна у дощову погоду). Працюючи в офісі перекусів «за компанію» було більше зі смаколиками, тепер на це часу не вистачає, та і додому менше стараюся купувати шкідливої їжі.

На рахунок догляду за собою — на щоденних мітах всеодно хочеться бути з гарним виглядом (але це певно про щось більше, завжди хочу доглядати за собою заради себе). А вихід на каву у вихідні це взагалі як свято, тому підбираю гарненький лук.

Олена Шпилова, QA

Віддалено мені подобається працювати, бо дома тихо, ніхто не триндить, а ти працюєш, всі курять, а ти ні. Також щодо офісу, то наче купа людей в офісі, а не завжди є з ким поговорити. Вікна часто зачинені в опенспейс, комусь дує, комусь холодно, всі дивляться в твій монітор, їхати до офісу мін годину в одну сторону. Треба мати няню, бо менше часу, щоб все встигати. В офіс добре їздити якщо немає дітей, або є діти і тобі набридло сидіти дома, коли ти без пари або є, але у вас немає сімʼї.

Якщо людина любить наряджатися, то вона завжди знайде час витратити гроші на одяг та прикраси. Можливо, одяг став більш практичним, ніж коли в офіс їздив. Але минулі 3 роки я думала, що, взагалі, треба темний одяг і зручний, а то може ще бігти та тікати треба буде кудись. Але мені теж не вистачає трішки офісу. Можливо, 1-2 рази на тиждень

Ольга Руденко,  Agile Enthusiast

Я другий місяць працюю віддалено, схудла на 2 кг, зекономила купу грошей на їжі (бо готую вдома), стала більше гуляти, роблю йогу двічі на день, усвідомлено і більше спілкуюсь із друзями. Мріяла і планувала перейти на ремоут, і от нарешті здобула.