Євгенія Клиша — колишня Senior UX-дизайнерка з досвідом у великих міжнародних проєктах. Після кількох років роботи в агенції та вигоряння вона вирішила змінити все — і стала нутриціологинею. Як це — піти з ІТ у невідомість? Чому нова професія виявилася справою життя? І як зараз виглядає її буденність — читайте в новій історії dev.ua.
Євгенія Клиша — колишня Senior UX-дизайнерка з досвідом у великих міжнародних проєктах. Після кількох років роботи в агенції та вигоряння вона вирішила змінити все — і стала нутриціологинею. Як це — піти з ІТ у невідомість? Чому нова професія виявилася справою життя? І як зараз виглядає її буденність — читайте в новій історії dev.ua.
Євгенія отримала червоний диплом із журналістики, але ще до випускного зрозуміла, що не хоче працювати у медіа. У 20 років дівчина зрозуміла, що хоче «звалити» зі зйомної квартири на Мінській і побачити світ.
Мені здавалося, що в Україні або ти пишеш серйозну політичну аналітику, робиш розслідування й щодня ризикуєш (але поважаєш себе), або пишеш, як вирощувати ананаси на балконі для газети, яку роздають під метро (і зневажаєш себе).
Друг дитинства Євгенії програміст — підкинув їй посилання на курси з HTML і CSS. Так почався її шлях у дизайні, що згодом привів дівчину до UX.
Єдина людина у моєму оточенні, яка нормально заробляла, був мій друг дитинства і земляк — Роман Лютіков. Я запитала, чим він займається, і він сказав, що він — програміст. Роман скинув мені сайт, де навчали, як писати HTML і CSS код. Пишучи диплом на тему «Журналістська етика в системі політичної комунікації» (виборчий аспект), вечорами я вчила всякі div’и (посміхається).
Мені було ок, але не подобалося, що я не вирішую якого кольору буде кнопка на сайті. Тож Рома сказав, що це вирішує ВЕБ ДИЗАЙНЕР. І я така: «воооооу, це так круто звучить». Тож я пішла вчитися у SVC, саме там я дізналася, що існує UX. Тоді це було щось неймовірне для України, а Дональд Норман зі своїми евристиками, був єдиною та недосяжною іконою. Це 2014 рік, Projector тільки починає роботу, якихось конференцій для дизайнерів не існує, є тільки девелоперські, тож я ходжу туди, та починаю працювати. Тусовка дизайнерська лише зароджується. Це світлі та круті часи.
Євгенія зазначає, що найбільше в ролі дизайнерки їй подобалося створювати сенси. Робити щось не для краси, а для людей.
П’ять із шести років у професії я працювала в невеликому агенстві Angle2, яке у ті часи створювало user-oriented дизайн. Це було щось дуже круте й мало кому відоме. Ми працювали над великими продуктами, наприклад, EHR системою — система управління лікарнею. З даними пацієнтів, лікарів, доступами, всіма результатами аналізів та телемедициною! І цим ми займалися, УВАГА, в доковідні часи. Ми створювали дизайн-системи, проводили класні дослідження. Зараз це все здається нормою, але тоді це було винятково. Ми робили чудові речі у сфері здоров’я, навчання, фінансів.
У 2019 я поїхала у Лондоні сертифікувалася у NN/g, що також було дуже круто на той час (і напевно досі). Це фантастичний досвід і найкраща команда у світі.
Я більше не відчувала сенсів. Була менеджеркою, дизайнеркою, жила в мітингах, але не знала, про що мрію сама.
Уперше я вигоріла через чотири роки. Роботи було дуже багато, я почала ще менеджерити команду UX-дизайнерок, якихось знань про те, як бути лідером і дизом одночасно тоді не було багато. Як, наприклад, те, що зараз створює неймовірна Наталя Тачинська. Я вирішила йти та шукати роботу у продукті, це здавалося кращим за агенство, але залишилася ще на рік.
Весь цей рік мені було важко, я працювала з мрійниками, людьми, які мають свої ідеї, хочуть їх втілювати, створювати продукти, а я не знала, про що мрію сама. Я постійно працювала, маючи по шість мітінгів на день і вже не відчувала тих сенсів, що тримали мене раніше.
Тож я звільнилася 14 лютого 2022 року, і через десять днів почалася війна.
Євгенія розповіла, що була настільки «вигорівша», що рішення покинути ІТ їй далося легко. Через вигорання її не турбували наслідки такого кроку й війна, що насувалася. Підстави обрати саме нутриціологію були особисті.
У цю професію йдуть не від гарного життя. Я мала власні проблеми зі здоров’ям, які не змогла вирішити з лікарем. Система була поламана, але я не розуміла що робити та почала шукати власні відповіді. Глибше та глибше, поки не пішла вчитися на нутриціолога.
Потім почалася повномасштабна війна, і Євгенія почала освоювати нову професію — паралельно з новинами про можливе ядерне бомбардування й наближення російських військ до Полтавщини.
На той час не було багато українського навчання, як є зараз. До 2022 всі українські нутриціологи навчалися або в росії, або онлайн закордоном. Але я почала із того, що було на Coursera (Oxford, Univercity of Copenhagen, etc) та українські курси, які тоді на ходу перекладали з російської мови. Зараз ринок навчання українською квітне і я радію, що є класний вибір.
Досвід університету допомагає — я пишу тексти, фотографую, знімаю та монтую. І досвід UX звичайно — я знаю англійську, створюю класний досвід своїм підопічним, постійно знімаю фідбек, тестую ідеї, зробила сайт тощо.
Дохід Євгенії в ІТ складав близько $3000 на місяць і вона майже вийшла на цей рівень у новій професії.
Я йшла з $3000, що за тим курсом у гривні становило 90 000. Зараз — це 120 000+. Також, якби я залишилася й усі роки отримувала досвід, то, звичайно, вже мала б $6000+ зарплату.
Зараз у мене є оберти в районі $2000–3000, але чиста зарплата не дотягує, адже я сама сплачую податки та послуги бухгалтера, оплачую сайт, таргетовану рекламу, якщо я делегую дизайн або монтаж, всі підписки на софт типу notion і так далі, оплачую своє навчання, яке виходить щорічно близько 100 000–150 000 гривень, і багато іншого.
Мені потрібно відкладати на випадок відпустки або лікарняного, адже ці дні мені ніхто не компенсує окрім мене. І ще безліч дрібниць, якими потрібно керувати. Також зарплата самозайнятої людини не завжди може бути однаковою щомісяця й потрібно старатися формувати запис, щоб були клієнти, тестувати нові продукти чи формати роботи.
Відповідальність за все та те, що твої гроші — це не твої гроші.
У компанії тобі все одно, чи є клієнт і чи він вчасно заплатив. Усе, що я заробляла, належало мені як людині. А зараз усе належить підприємству «Женя Клиша» — як я жартую. І тоді вже потрібно пріоритезувати, на що я відкладаю і що видаю собі як людині.
Найбільше Євгенії подобаються сенси, які вона створює в роботі нутриціологині.
Я відчуваю, що роблю те, що справді важливо зараз. Також — задоволення, адже я люблю їжу: вирощувати, вивчати, готувати, ділитися знаннями про неї. Це дає мені відчуття автентичності та самоідентичності. Що я на своєму місці, серед своїх цінностей, що я є собою.
Також колишня айтівиця згадує про бенефіти, які давала їй робота в ІТ, і з повагою та сумом про колишніх керівників.
Сумую за роботою на дядю.
Юрій Лазебний і Віктор Новіков, ви найкращі боси у світі, пам’ятайте про це. Сумую за командою та можливістю бути поруч із класними, розумними людьми.
Євгенія розповіла, що відчула себе «справжньою» нутриціологинею, як тільки почала практику, і розповіла, що конкуренція в цій сфері відчутна, але зазначає, що спільнота фахівців доволі дружня.
Так, я, звичайно, відчуваю конкуренцію, але не реагую, бо я завжди маю власний план і стратегію. Йду своєю дорогою. Також потихеньку з’являється більш адекватне ком’юніті, де нутриціологи можуть бути колегами, друзями, підтримувати одна одну та ділитися досвідом. Цьогоріч, я стала членкинею Спілки Натуропатів України та дуже тішуся цьому.
Відверто, для мене ця пригода стала можливою завдяки моєму чоловікові. Він оплачував все моє перше навчання, забезпечував нашу родину, підтримував мене та вірив. Я завжди знала, що навіть якщо нічого не вийде, у мене є він за спиною і все буде добре. Не знаю, чи наважилась би на такий крок без нього.
За ці 3+ роки я, мабуть, сотню разів думала, чому мені просто не знайти нормальну роботу.
Айтівцям я б рекомендувала не змінювати сферу діяльності, бо ви втратите стабільність. Йти тільки, якщо вже не можете не йти. Тільки якщо якась справа вас так кличе, що готові віддавати більше, ніж отримувати. Принаймні певний час. Або відкладати гроші на таку пригоду. Або робити це парт-тайм. А краще мати психолога та коуча і створити план з ними, відповідно до складу характеру, толерантності до хаосу та невідомого. Легко не буде.
Наразі Євгенія любить свою роботу та підопічних, їй подобається створювати нові продукти, експерементувати, вчитися. У планах в ексайтівиці назбирати грошей і вступити у Лондонський CNM, написати книгу, почати знімати відео на ютубі та багато-багато інших планів.
