💳 Термінова новина! Trustee Plus — найкраще рішення для розрахунку криптою 👉
Олексій ДзюбаТаке життя
10 червня 2022, 17:36
2022-06-10
Як 91-річний українець став «хрещеним батьком» Apple. Головне з інтерв'ю винахідника Любомира Романківа
Любомир Романків — провідний науковець компанії IBM, автор майже 70 патентів і двох десятків відкриттів. Він народився на Львівщині, здобував освіту у таборах для біженців, емігрував до Канади та став винахідником світового масштабу у США.
Його називають «хрещеним батьком» Apple — Романків зробив революцію в комп’ютерній індустрії, винайшовши тонкоплівні магнітні головки для запису інформації, які уможливили появу жорстких дисків і персональних комп’ютерів. Розповідаємо головне з матеріалу DOU, як українець здобув світове визнання.
Любомир Романків — провідний науковець компанії IBM, автор майже 70 патентів і двох десятків відкриттів. Він народився на Львівщині, здобував освіту у таборах для біженців, емігрував до Канади та став винахідником світового масштабу у США.
Його називають «хрещеним батьком» Apple — Романків зробив революцію в комп’ютерній індустрії, винайшовши тонкоплівні магнітні головки для запису інформації, які уможливили появу жорстких дисків і персональних комп’ютерів. Розповідаємо головне з матеріалу DOU, як українець здобув світове визнання.
1. До від’їзду з України я вчився у Львівській гімназії. А до того батьки мене навчали вдома, бо йшла війна й освітній процес був призупинений. Моя мама — вчителька, а батько — правник, тож вони добре орієнтувалися в науках і дали мені знання з математики та фізики. Щойно стабілізувалася військова ситуація у 1942–1943 році, у Львові відтворили дві гімназії. Батьки записали мене тоді до другого гімназійного класу. Згодом ми переїхали до Словаччини, спершу осівши у Братиславі.
Як тільки ми осідали на 2–3 тижні, вони знаходили місце, де можна було вчитися — і ми продовжували освіту.
Так було до 1944 року. Коли закінчилась війна, ми опинилися в Австрії, біля Зальцбурга. А звідти переїхали до табору для переміщених осіб у Мюнхені. Там я продовжував навчання з тими самими вчителями. Якщо не було викладачів з якогось предмета, на їхнє місце підбирали іншого фахівця з цієї дисципліни в таборі — і ми продовжували науку.
2. Мій прадід виїхав до Канади ще 1908 року. Ми знали, що він має ферму в провінції Альберта. Через ООН батьки сконтактували з ним, ми зробили еміграційні папери та переїхали до Едмонтона. Як тільки прибули, мене миттю послали до української католицької школи в 11 клас.
Мої знання з фізики, хімії, технології та інженерії були набагато вищі, ніж у моїх канадських однокласників. Натомість мені бракувало володіння англійською.
У тій школі було троє вчителів українського походження, але народжених у Канаді. Вони намагалися мені допомогти. Після уроків о 16-й годині ходив вчити мову. А о 18-й вже біг на роботу і там фізично працював до 12-ї ночі — переставляв дерев’яні стовпчики для гравців у гру, в якій їх потрібно збивати. І так було впродовж майже двох років.
3. Якраз у той час, коли я закінчував навчання, в Альберті відкрили великі поклади нафти та природного газу. Після університету я пішов працювати на два роки до фірми Sherritt Gordon Mines, яка випродуковувала з природного газу пластики та нікель з нікелевої руди. Коли я працював у компанії, то зробив кілька винаходів, але не зміг переконати інженерів і керівників тієї фірми, що їх варто розробляти.
Я знайшов набагато простіший спосіб видобування цинку з руди, для якого була потрібна температура лише до 150 °C.
Коли я приїхав у Массачусетський технологічний інститут, то заявив, що хотів би взятися за цю тему. Професор, який мене прийняв і з яким я мав би працювати, вислухав мене і сказав: «Я про цю тему нічого не знаю. Не можу коментувати. Але схоже, ти знаєш, що хочеш зробити. І я буду радий стати професором для твоїх дослідів». Так, я почав працювати майже сам, бо він мав мало часу на мене.
4. Альбертський університет запропонував мені заснувати та очолити кафедру металургії. Однак на це були потрібні державні гроші, які я мусив чекати приблизно рік. У Массачусетському інституті довідалися про це та запропонували мені залишитися ще на рік навчання та робити досліди у них. І я погодився. Роком пізніше, коли я мав би зачинати кафедру в Альберті, я захотів розглянути можливості для себе в Америці з урахуванням моїх кваліфікацій. Бо я був канадцем, а у США перебував лише як студент. І я подався до різних фірм. І вірите мені чи ні — всі вони запропонували мені роботу після інтерв’ю.
У мене на руках було 16 оферів стати науковцем у різних фірмах. І з тих пропозицій я обрав компанію ІВМ — International Business Machines.
5. Моя технологія зробила великий переворот у комп’ютерній індустрії. Бо раптом проблема, яка забирала величезну кількість сил і часу, була автоматизована за допомогою електрохімії та літографії.
Замість 30 головок на площі 5×5 сантиметрів я продукував приблизно 1000 таких головок. За дві години можна було зробити кілька тисяч магнітних головок.
Кожна з них була однакова, меншою за 1\4 людського волоска. Спосіб записування інформації став дешевим і швидким. Сам процес будування такої головки — неймовірно складний, він вимагає 500 різних кроків у виробництві. Я б сказав, що витратив на розроблення перших магнітних головок три роки.
6. Якби я не випродуковував тих магнітних головок, таких малесеньких, то не знаю, чи фірму Apple створили б так скоро. Перші диски для комп’ютера з моїми головками ми зробили у Сан-Хосе. Звідти виїхав один з інженерів ІВМ, почав шукати роботу та влаштувався в Apple. Він розказав їм про ті диски — й Apple купила в ІВМ перші диски з моїми магнітними головками.
Стів Возняк був тим інженером, який застосував мої диски й мої головки, щоб збудувати портативний комп’ютер.
Коли вони побачили, що ті диски працюють, то замовили в ІВМ велику партію й дістали у нас ліцензію на виробництво. Через деякий час вони вже почали будувати власні комп’ютери, але все ще використовуючи створені мною диски та магнітні головки. З Возняком я ніколи не зустрічався. Він живе на заході, в Каліфорнії. В мене не було жодної причини з ним зустрічатися.
7. Є багато різних технологій, які працюють на моїх патентах. Одна з них — це магнітні головки. Інша — сполучення тих магнітних головок до коромисла, яке літає понад диском і вишукує місце з інформацією. Ще одна — зі сполучення різних елементів з головками. І взагалі вся технологія, пов’язана з електрохімією, що нині використовується в електронних приладах, здебільшого базована на моїх винаходах. Я маю 68 американських винаходів, які були скопійовані японцями, китайцями тощо, — їх тисяча.
Саме з моїх розробок постійно застосовується в кожному комп’ютері сім або вісім розробок.
8. Перед виходом на пенсію, серед іншого, я працював над сонячними батареями. То був контракт, який взяли ІВМ. Так що я переїхав до Франції та займався цим. Французам вдалося зробити сонячні батареї, але розміром лише 5×5 сантиметрів, а щоб вони приносили практичну користь, потрібно, щоб вони були приблизно метр на метр. Я був єдиною людиною, яка розуміла, як масштабувати пластини, які покривали метали. Застосував для цього свій спосіб.
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
Ліцензія видана ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 15.09.23 (рішення КРАІЛ №245 від 31.08.2023); ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 26.04.2021 (рішення КРАІЛ №150 від 12.04.2021); ТОВ «СПЕЙСИКС» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 08.02.2021 (рішення КРАІЛ №34 від 02.02.2021); ТОВ «ГЕЙМДЕВ» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 16.02.2021 (рішення № 47 від 10.02.2021).
