Radio Liberty опублікувало великий репортаж про те, як працюють українські оператори дронів в умовах тотального дефіциту фінансування та якісного обладнання. Брак коштів змушує українських військових викручуватись і шукати нестандартні рішення. Ми переклали матеріал, аби більше читачів могли б дізнатися про будні операторів дронів на передовій.
Radio Liberty опублікувало великий репортаж про те, як працюють українські оператори дронів в умовах тотального дефіциту фінансування та якісного обладнання. Брак коштів змушує українських військових викручуватись і шукати нестандартні рішення. Ми переклали матеріал, аби більше читачів могли б дізнатися про будні операторів дронів на передовій.
Україна, Харківщина. Стоячи в траншеї неподалік від російського кордону, оператор безпілотника української військової частини «Хартія» не зважав на звуки російських снарядів, які врізалися в землю за кілька кілометрів ліворуч від нього.
Натомість його увага була повністю зосереджена на спробах підняти з землі експериментальний безпілотник великої дальності українського виробництва. Це був один із небагатьох днів того тижня, коли погода була достатньо сприятливою для польоту.
Жоден із команди з трьох операторів безпілотників того дня не був комп’ютерним майстром. «Охоронець», який носив велику бороду на татуйованому обличчі, до війни був бодибілдером вищої ліги. «Лего» працював інженером-будівельником. «Кім», життєрадісний молодий чоловік, який намагався усунути несправності дрона, працював у сфері нерухомості. З міркувань безпеки всі троє відгукувались лише за позивними.
Як операторів безпілотників, їхня роль полягає у зборі розвідданих. І це ставить їх в епіцентр опору російському вторгненню, яке триває вже дев’ятий місяць. Їхній шлях від зелених новобранців до солдатів-ветеранів показує, скільки досягла Україна, але їхні історії також показують, як багато ще Україні потрібно зробити в різних питаннях, від зброї до розвідки.
Безпілотники відіграють важливу роль у війні в Україні, обидві сторони використовують їх у великій кількості для збору розвідданих, коригування артилерійського вогню та скидання бомб.
Ярослав Маркевич, командир загону безпілотників «Хартія», називає поєднання безпілотників і артилерії «найважливішою парою» в наступальних операціях і одним із ключів до приголомшливого вересневого контрнаступу України на Харківщині.
«Саме тому, що є безпілотники, можна просуватися дуже швидко», — каже він.
Щомісяця в Україні навчають сотні операторів безпілотників, а українські соцмережі переповнені волонтерами, які збирають кошти на купівлю безпілотників для військових частин.
З бронежилетами, медичними аптечками та гідратними пакетами, з автоматами Калашникова в руках Гард, Лего та Кім виглядають бойовими солдатами. Однак їхня робота охоплює набагато більше вдивляння в екрани комп’ютерів, ніж може припустити їхня зовнішність.
«Цивільне життя допомагає — ми звикли день сидіти за комп’ютером», — каже Лего. Позивний походить від його роботи інженером на металургійному комбінаті «Азовсталь» у Маріуполі, який зруйновано після спустошливої російської блокади.
У звичайний день польоту вони літатимуть на своєму безпілотнику з камерою над російськими позиціями, та повертатимуться на свою базу, щоб завантажити дані камери польоту у свої комп’ютери.
Потім команда починає копіткий процес визначення місця розташування російських транспортних засобів і баз.
Щоб знайти російське обладнання, яке часто добре замасковано, вони спочатку використовують штучний інтелект для ідентифікації квадратних об’єктів.
Потім вони годинами переглядають кадри, уважно вивчаючи їх на предмет ознак цілей.
Навіть невеликі розбіжності можуть вказувати на те, що російський танк ховається під прикриттям і визначати, наприклад, що листя на певній ділянці сухе, а в інших свіже.
Після цього їхнє командування та артилерійські підрозділи мають визначити, які цілі вражати. Після вибору цілі оператори здійснять політ, щоб підтвердити, що ціль все ще там. Подвійне підтвердження необхідне, щоб не витрачати дорогоцінні артилерійські снаряди з обмежених запасів України, кажуть оператори.
Часто стоячи всього за кілька кілометрів від своєї цілі, вони спостерігатимуть, куди потрапляють українські артилерійські снаряди. Потім, використовуючи українські військові карти на своїх планшетах, вони координуватимуть з артилерією коригування вогню за допомогою Starlink від Ілона Маска.
Цей цикл польової роботи та аналізу може бути виснажливим. «Можемо спати лише 2 години на тиждень, — каже Лего. — Літаємо до 19:00, потім їдемо на базу, а потім розберемо 3500 фото з польотів».
З відповідним обладнанням вони можуть бути мати успіх. Кім каже, що українські артилерійські підрозділи, які використовують зброю, надану США, як-от гаубиця M777, можуть завдати прямого влучення лише трьома пострілами. Оператори безпілотників високо оцінили західну зброю, особливо американську ракетну систему HIMARS і артилерійські снаряди Excalibur з GPS-наведенням.
Але розчарування трапляються часто.
В траншеї спекотного жовтневого дня в Харківській області, де російські війська все ще утримують шматки території на сході після того, як Україна повернула собі значні масиви землі в ході контрнаступу, Кім за годину знищив групу безпілотників іншого підрозділу, намагаючись перезавантажити дрон.
Використовуючи чужий ноутбук, а не свій власний, він знову спробував запустити дрон. Дрон залишився на своєму ящику, елерони (аеродинамічні органи управління, симетрично розташовані на задніх кромках консолей крила — ред.) на його довгих білих крилах марно змахували вгору-вниз.
Сама необхідність використання експериментального безпілотника на полі бою є показником проблем із забезпеченням українських підрозділів БПЛА. Україна поповнила свій запас військових безпілотників, але попит все одно значно перевищує пропозицію.
У розмові з українськими ЗМІ в червні один генеральний директор української компанії-виробника безпілотників казав, що було задоволено лише близько 20% потреб українських військових.
Через брак кращого постачання підрозділ, як і більшість підрозділів безпілотників в Україні, значною мірою покладається на комерційні квадрокоптери, більш відомі в Сполучених Штатах за їх застосування у весільній фотографії, хобі-відео тощо.
У цих безпілотників є тільки мінуси, каже Маркевич. ІТ-підприємець і колишній політик, він працює з безпілотниками з 2014 року, коли воював проти підтримуваних росією антикиївських сил у війні, що почалася того року на Донбасі.
На найпростішому рівні самі безпілотники не створені для суворого життя в окопах під час війни, і їх може вивести з ладу будь-що: від поганої погоди до російської шрапнелі. А після запуску безпілотника російські підрозділи радіоелектронної боротьби також можуть легко зламати дистанційний сигнал, за яким ним керує оператор.
«Ми втрачаємо багато дронів», — каже Маркевич.
Можливо, їхній найбільший недолік полягає в тому, наскільки близько вони вимагають керування від операторів руху до лінії фронту. Практичний радіус дії комерційних безпілотників, якими керує «Хартія», часто становить близько трьох кілометрів, плюс будь-яке збільшення, яке вони мають. Російські артилерійські знаряддя значно перевершують це: російська самохідна гаубиця здатна вести вогонь майже на 25 кілометрів.
«Поки ми користуємося цією побутовою технікою, ми змушені працювати на нульовій лінії», — каже Маркевич, маючи на увазі першу і найнебезпечнішу лінію українських позицій.
Навіть якщо оператори безпілотних літальних апаратів піднімуть свої безпілотники, не загинувши, уся ця робота може пропасти даремно, якщо артилерія, з якою вони працюють, не справляється зі своїм завданням.
Деяка українська зброя радянських часів може бути жахливо неточною. Кім каже, що після того, як засипали снарядами всюди, крім цілі, одна артилерійська команда, з якою вони працювали, просто здалася й перейшла на іншу сторону.
Координація між підрозділами також може іноді порушуватися. Через ротацію підрозділ на передовій може мати слабке уявлення про те, що чекає попереду. Щоб замаскувати ці проблеми, члени підрозділу безпілотників представляють себе на кожній новій посаді.
«Ми приходимо і встановлюємо контакти з усіма, — каже Лего. — Ми дружимо».
Наче на доказ того, Лего обмінявся телефонними номерами з одним із операторів безпілотників, який зупинився, щоб допомогти їм і позичити ноутбук.
Через неробочий ноутбук Лего, Кім і Гард зняли з моделі крила й помістили її назад у величезну сіру коробку, а потім помістили в кузов свого пікапа.
На тлі сильного російського опору навколо Сватового в Луганській області, де контрнаступ України сповільнився, Лего розмірковував про потенційний вплив нової російської військової мобілізації, яка почалася наприкінці минулого місяця, і зрештою рф може відправити до України до 300 000 призовників.
«Ми ведемо війну за допомогою наших пікапів», — каже він, наголошуючи на потребі його команди в більшій кількості броньованих автомобілів замість цивільних авто, які вони часто використовують. — Нам буде дуже важко».
