Комерційні безпілотники, які продаються всього за $3000, роблять революцію в бойових діях, пише The Wall Street Journal. dev.ua наводить адаптований переклад статті з позицій поблизу Прибузького на Миколаївщині.
Комерційні безпілотники, які продаються всього за $3000, роблять революцію в бойових діях, пише The Wall Street Journal. dev.ua наводить адаптований переклад статті з позицій поблизу Прибузького на Миколаївщині.
«Вогонь», — повідомив командир українського розвідувального підрозділу після отримання повідомлення від артилерійської групи. Знадобилося понад 20 секунд, щоби звук українського артилерійського снаряда долетів до цієї вузької смуги лісу на лінії фронту між утримуваним Україною Миколаєвом та окупованим росією Херсоном на півдні України.
Коли снаряд просвистів над головою, інший член команди під позивним Жора наблизив екран свого термінала, щоб побачити, куди він упав. Третій учасник, Тор, нахилився, щоб позначити місце розташування на планшеті за допомогою «Кропиви», картографічного й артилерійського програмного забезпечення, розробленого для українських військових.
Стовп темного диму можна було побачити на подачі дрона до того, як звук вибуху повернувся. «О, це було дуже близько!» — з посмішкою сказав 34-річний Жора, звернувши увагу на невелику відстань між місцем удару й укріпленою позицією росіян, де прикривалася БМД.
За час бойових дій, що тривають нині в Україні, від лінії фронту — за винятком деяких частин Донбасу на сході — війська майже не змінюють локацій місяцями. Обидві армії намагаються послабити одна одну в щоденних артилерійських перестрілках, якими керують сотні операторів, які літають безпілотниками над ворожими лініями.
Зокрема, Абдулла, командир спеціального розвідувального взводу безпілотників, відомого як «Терра», передав координати для наступного артилерійського снаряда.
Буквально за кілька хвилин до цього Абдулла та його люди самі бігли шукати укриття у двох бліндажах після того, як російські сили помітили їхній безпілотник у повітрі та випустили кілька снарядів у напрямку їхніх позицій. Снаряди впали надто далеко, щоб завдати шкоди.
Неподалік від місця події залишилися залишки згорілого автомобіля, який символізував успіх росії у знищенні іншої української групи безпілотників кількома тижнями раніше.
«Зараз інша війна», — каже Абдулла, мотогонщик, який отримав диплом юриста незадовго до війни. — Як тут кажуть, якщо справа дійде до перестрілки, ви вже зробили помилку».
Він пішов добровольцем під час війни 2014–2015 років проти російських маргіналів на Донбасі.
«Коли я був у своїй першій кампанії, я подумав, що це за безпілотники, я повинен бути справжнім чоловіком, носити пістолет на плечі, іти шукати ворога», — розповідає 33-річний хлопець. — Тепер я старший і мудріший».
У той час як безпілотники існують десятиліттями, застосовувалися силами США в Афганістані й Іраку, а також Азербайджаном для руйнівного ефекту проти вірменських військ у 2020 році, велика насиченість лінії фронту безпілотними літальними апаратами є унікальною особливістю української війни.
І росія, і Україна використовують професійні військові безпілотники. Великий російський флот крилатих безпілотників спостереження «Орлан-10» створює серйозну проблему для українських військ, які часто не мають засобів їх збити. Україна використовує власні оглядові безпілотники «Лелека» та «Фурія», а також озброєні безпілотники турецького виробництва Bayraktar TB2, які відіграли важливу роль у знищенні російських бронетанкових колон у перші дні війни. Київ також отримав так звані безпілотники-камікадзе, такі як американський Switchblade та польський Warmate.
Значно більш поширеними на передовій є готові комерційні дрони, такі як квадрокоптери DJI китайського виробництва, якими керують групи, прикріплені до окремих батальйонів і рот. З роздрібною ціною приблизно $3000 за DJI Mavic 3 і понад $10 000 за більшу серію DJI Matrice, ці безпілотники можуть змінити ситуацію на полі бою, вважають солдати.
«Їх купують друзі, родичі, волонтери, і вони стають очима передових підрозділів», — розповідає Алекс, український оператор безпілотника, який брав участь у боях за Лисичанськ на Донбасі в червні.
За словами військового, ситуація може змінитися за 10 хвилин, і потрібно відразу бачити, що робить ворог. Він додає, що потужні російські засоби глушіння та радіоелектронної боротьби на Донбасі вивели з ладу системи GPS-навігації, які використовуються більшістю інших безпілотників, але не порушили польоти квадрокоптерів, таких як DJI Mavic 3, бо ними можна керувати вручну.
Протистоячи значно більшому та краще оснащеному ворогу, українська армія мала стати більш гнучкою та винахідливою, включивши до своєї структури команди добровольців, такі як взвод безпілотників «Терра».
Більшість військових, які працюють у складі піхотної бригади на Миколаївському фронті, колись були київськими професіоналами, які знали один одного через спільний інтерес до відтворення середньовічних лицарських турнірів. Їхнім улюбленим заняттям був косплей фламандських лицарів XV століття. Взвод, названий на честь рідної планети у відеогрі Warhammer 40,000, був створений у складі Територіальної оборони Києва, коли росія вдерлася 24 лютого.
Нещодавно Абдулла, який узяв свій позивний у персонажа культового радянського бойовика 1970 року, і троє інших солдатів зі зброєю, двома безпілотниками в сумках і рюкзаками, наповненими запасними батареями, сіли в розмальований фарбою пікап. Безпілотники та техніка взводу були придбані за кошти, внесені або зібрані самими членами групи.
Пікап мчав на південь від Миколаєва, об’їжджаючи вирви від снарядів на розбитих дорогах і повз спалені залишки сіл, які переходили з рук у руки в перші місяці війни. У смузі лісу, який служить одним із пускових майданчиків підрозділу, Абдулла, Жора й Тор вискочили звідти та побігли під деревами, коли пікап мчав назад, щоби не бути поміченим російськими безпілотниками, які працювали в тому районі. Тор, 33-річний керівник проєкту зі ступенем інженера, носив нашивку з написом «Авада Кедавра, сука», посилання на найстрашніше прокляття в серії «Гаррі Поттер», поруч із джгутом на його бронежилеті.
Після прибуття Абдулла відкрив передавач і встановив підключення до інтернету.
«Настав час трохи невербального спілкування з росіянами», — сказав він.
Жора, який перед війною займався оформленням проблемних кредитів для київського банку, розпочав місію з безпілотника DJI Mavic 3, пілотуючи його проти вітру та проти російської лінії. Дрон, розміром із книжку, відносно тихий і з адаптацією може літати на відстань до чотирьох миль.
Жора вивчав ландшафт російських окопів та укріплених позицій, шукаючи пріоритетні цілі, такі як артилерія, танки або запаси боєприпасів на відкритому повітрі. «Було б нагородою влучити в нього, але він їде надто швидко», — сказав він, коли російська реактивна система залпового вогню «Град» мандрувала дорогою вдалині. Через хвилину Жора помітив іншу російську машину, імовірно, броньовану санітарну, яка від’їжджала від російської позиції. «Може, хтось із них помер?» — здивувався він. «А може, хтось просто випив горілки», — відповів Абдулла.
Абдулла вирішив зосередитися на російських укріпленнях, де під товстими бетонними панелями стояла бронетехніка. Лише вдалий прямий удар може бути ефективним проти такого захисту.
Однак стратегія була складнішою. Обстріл цих укріплень може змусити росіян відреагувати, виявивши додаткові позиції та спровокувавши рух військ. Вогонь російської артилерії у відповідь може бути використаний для точного визначення та прицілювання російських гармат. А загородження в безпосередній близькості від російських позицій принизять російські війська, навіть якщо вони не спричинять фізичних втрат.
«Тут гра в кішки-мишки», — сказав Абдулла. — Вони, мабуть, щодня перебувають у стресі. Це дуже важливо. Якщо одного разу нам доведеться розпочати наступ або вони отримають наказ наступати, вони будуть деморалізовані та втомлені».
Росіяни постійно обстрілюють українські позиції з тієї ж причини.
У той момент, коли маленький безпілотник повертався з першого польоту, стукіт російського артилерійського снаряда, що вийшов, а за ним і свист, перервав щебетання птахів. Усі пірнули на землю та полізли в укриття. Снаряд промахнувся на відносно зручній відстані, як і кілька інших, що пішли за ним. «Вони не знають, де ми, — сказав Абдулла, видихаючи. — Ми продовжуємо працювати».
Прослуховуючи свій телефон із бліндажа, він організував українську артилерійську команду в тилу, щоб підготуватися до вогневої місії приблизно через 30 хвилин. Він не знав, якого калібру пістолет і звідки. Вважається поганим тоном розпитувати про деталі, які в разі перехоплення можуть бути використані росіянами для знищення української артилерії.
Для ведення вогню Жора запустив більший безпілотник DJI Matrice, який може довше залишатися в повітрі, а завдяки чудовій оптиці йому не потрібно літати так близько до лінії противника. З кожним пострілом сповісники намагалися наблизити снаряди до позицій росіян. Цього дня ніхто, очевидно, не отримав вирішального удару.
Наступного дня, каже Абдулла, вогонь української артилерії, яким керувала його команда, вразив російську бойову машину піхоти, заховану під дерев’яним дахом, а потім завдав удару знову, коли російські солдати вийшли з бліндажів, щоби спробувати загасити вогонь. Задокументовані хіти Terra, які взвод публікує на своїх акаунтах YouTube та Instagram, включають кілька російських танків, самохідні та буксировані артилерійські установки й іншу військову техніку.
«Дещо деморалізує те, що в них є набагато більше техніки, — сказав Жора. — Ви підриваєте щось, а потім бачите, як вони замінюють це вже наступного дня».
Коли російські гармати відкрили вогонь у відповідь, військові мали передислокуватися, і місія цього дня завершилася. Загалом кількість артилерійського вогню з обох сторін була, очевидно, однаковою — це різка зміна в порівнянні з недавнім минулим, коли росія значно переважала українські війська в цьому районі. Останніми тижнями українські ракетні удари HIMARS завдали удари по мостах і логістичним вузлам у Херсонській області, як поки що контролюють росіяни.
«Можливо, зараз у них закінчуються боєприпаси», — припускає Абдулла. — Можливо, вони їх економлять для наступу. А може, їхній командир пішов у штаб на нараду, і вони без нього не стріляють».
Спакувавши свої безпілотники, команда дочекалася, поки пікап зареве заднім ходом, а потім заскочила в авто та покинула лінію фронту на день. «Ми повернемося до рибалки завтра», — жартуючи, сказав Абдулла. — Ми — найбільший хижак у цій водоймі».
