«На вхід в IT я відвів собі рік». Історія шеф-кухаря, що провалив 30 співбесід, та все ж отримав офер. Тепер він — розробник на енергетичному підприємстві

Шлях до мрії

Коли Віктор закінчив школу, треба було обирати, в який університет вступати. Обрав готельно-ресторанну сферу, оскільки мав мрію відкрити власний ресторан. «Обрав майбутню професію у сфері громадського харчування через те, що на той момент було дуже багато юристів, економістів. Була якась така хвиля, що всі вважали це престижними професіями, і так переповнилися фахівцями ці ніші. Багато хто вивчився дарма — так і не знайшов роботи». 

Хлопець розумів, що їжа потрібна завжди, а отже, він матиме роботу. Тим більше кількість ресторанів у столиці та великих містах росла невимовними темпами. 

Вчитися хлопцю було до душі, особливо подобався практичний аспект та матеріали зі стрімів та відео провідних світових фахівців. 

Після закінчення університету Віктор пішов працювати кухарем у п’ятизірковий готель HYATT, де почав вчити англійську мову та спілкуватися з різними шеф-кухарями світу, яких запрошували для навчання локальних спеціалістів на кухні. «В цьому готелі хороші умови праці, але зарплата була нижче середньої, і мотивувало тільки те, що я працюю в престижному місці», ― зізнається Віктор. 

Потім хлопець перейшов на роботу до  готелю Sky Loft, де працював уже не рядовим кухарем, а су-шефом. «Нічого цікавого, але ще один крок до мрії відкрити свій бізнес», ― зізнається він. 

Зрештою Віктор отримав роботу на посаді шеф-кухаря столичного ресторану і паралельно керував двома кав’ярнями, де вважався бренд-шефом. В активі кухаря ― робота в закладах «Космополіт», «Гриль Азія». 

Власний бізнес

Вибір Віктор зупинив на бізнесі з доставки їжі, адже саме цей сегмент набував розквіту, активно розвивалися BoltFood, Glovo, Raketa та інші. Для відкриття власної справи довелося залучити партнера, імені якого Віктор не розголошує. «Ми познайомилися випадково. Створили разом ідею — вирішили готувати та доставляти здорову їжу. Спеціально розробляли меню і цілили в активних людей, що не мають часу, щоб думати про калорії та їх кількість», ― розповідає Віктор. 

Компаньйон, за його словами, виділяв кошти та просував новий бренд NewTaste. Віктор же відповідав за кінцевий продукт та створення екосистеми кухні, закупівлю продуктів, оцінку якості, прораховування всіх калорій з дієтологом, набір персоналу та навчання. 

Та розвинути бізнес далі завадила пандемія. Партнери змушені були закрити свій бізнес. «У мене опустилися руки, я зрозумів, що мою професію просто обнулили, і досвід не має значення, всі сидять без роботи», ― згадує хлопець.

Спроба № 2

Крах компанії стався за три місяці після вимушеної зупинки. «Ми попрощалися з командою та залишками свого бізнесу. Але я зрозумів власні помилки: продукт був надто дорогий. І вирішив зробити ще одну спробу увійти в ресторанний бізнес, але з нижчим цінником», ― розповідає Віктор.

Він знайшов ще одного партнера та вирішив сконцентруватися на швидкій їжі ― обрав формат доставки азійської локшини та вуличну їжу під брендом DaoAsia.

Хлопець відповідав за операційну частину бізнесу, і швидко зрозумів, що для просування своєї справи потрібен хороший сайт, Telegram-бот, підключення до платіжної системи та обладнання для дотримання касової дисципліни. 

«На цьому етапі потрібно було дуже багато чого навчитися, адже зазвичай  в ресторанах такі штуки розробляють та  підключають різних спеціалістів», ― розповідає Віктор. Хлопець вирішив зробити сайт та підключити бізнес до усіх потрібних сервісів самотужки. «Google і дуже багато часу за комп’ютером привели мене до створення лендінгу на конструкторі сайтів, потім ще складніші технології html/css/js», ― згадує колишній ресторатор. А зрештою Віктор навчився створювати ботів в Telegram, заливати сайт на хостинг та змінювати домен.

Шлях в IT

Такі успіхи на технологічній ниві дали Ярошу розуміння, що він вміє не тільки куховарити та закуповувати продукти. «Я почав дізнаватися, що навколо мене дуже багато друзів-айтішників. І один з них, Сергій Третина з компанії Bilberrry, навіть став мені допомагати пізнавати програмування», ― розповідає ресторатор. 

Товариш пояснив Вікторові, що таке мови програмування і що це за сфера взагалі. Більше того ― Сергій повірив у Віктора і його здібності. 

Паралельно хлопець ще просував доставку локшини, підключив всі відомі на той час служби доставки. В компанію почали летіти замовлення. За кілька місяців бізнес активно пішов вгору, але Віктор вже твердо вирішив, що потрібно змінювати своє життя.

Хлопець зрозумів, що бізнес з кухнею не приноситиме доходи такі, як хотілося б. І почав шукати курси з програмуванням. Обрати курс допомагав Сергій, рекомендуючи ті чи інші школи, ресурси та літературу.

Згодом хлопець почав сам знаходити інформацію в YouTube, проходити курси онлайн. «Дуже зайшов курс CS50 — гарвардський курс про основи програмування, далі була IT-камасутра і крутий ментор. Як правило, вони також дають освітню літературу, а ще додаткову мотивацію», ― згадує хлопець. Та почалася друга хвиля ковіду, і проєкт з азійською локшиною WokStar довелося закрити через брак фінансування. 

Остаточне рішення

Віктор зрозумів, що в ресторанній сфері більше робити нічого, і став активніше вивчати програмування. 

«Моя мотивація була в тому, що багато хто говорив, що ІТ — це складно, що потрібен математичний склад розуму, що в мене нічого не вийде. Навіть батьки говорили, що в ресторанній сфері завжди буде робота, навіщо ти йдеш з позиції шеф-кухаря», ― розповідає хлопець. 

Та мотивували хлопця не тільки занепад HoReCa, а й 

• його дівчина, яка підтримувала і при відкритті бізнесу, і при зміні роботи;
• друг Сергій, який допомагав осягнути нові знання;
• те, що безпілотник створювали люди, а це означає, що можливо зробити щось подібне кожному з нас. Ракети в космос запускають також люди, які теж це змогли вивчити та зрозуміти, як воно працюватиме.

30 провалених співбесід

Віктор, твердо вирішивши стати айтішником, створив резюме і почав викладати на всі відомі сайти для пошуку роботи айтішника: Djinni, LinkedIn, work.ua.

Тоді ж, аби мати гроші на життя, він почав тимчасово працювати в ресторані «Публіцист» звичайним кухарем. «Запитаєте, чому звичайним кухарем? Я ж був шефом та відкривав власний бізнес. Причина проста ― шеф повинен бути цілодобово на зв’язку і приділяти роботі весь свій вільний час. Мені це не підходило», ― каже Віктор.

У хлопця вже був чіткий план на своє майбутнє, він міг спокійно вмикати на кухні під час роботи навушник і переглядати або слухати якусь айтішну інформацію. 

«Я міг так робити тому, що мав великий досвід на кухні, і працював на автоматі. До слова, на жаль немає нормальних подкастів про IT, бо тут потрібна сконцентрованість на процесі. Хоча я вірю, що ми створимо щось подібне», ― зізнається Віктор.

На співбесідах Віктор дещо стресував. «Були дуже провальні інтерв’ю, на яких мене питали елементарні речі, а я тупо їх забував. Але коли zoom зустріч закінчувалася, одразу все згадував. Були співбесіди конструктивні, де говорили, що я ще слабкий, і при цьому рекомендували ресурси, книжки і які саме знання та навички підтягнути», ― розповідає Ярош. 

Також, каже хлопець, були й дуже невдалі співбесіди, де просто відмовляли, не вказуючи на причини. Навіть на відпочинку Віктор не відмовлявся від співбесід. «Найпоказовіший момент для мене ―  коли катаєшся на борді зранку, а ввечері проходиш співбесіду», ― згадує Ярош.

На думку хлопця, десятки отриманих ним відмов від роботодавців пов’язані з тим, що багатьом компаніям потрібні вже готові спеціалісти, які можуть одразу влитися в проєкти. В нього ж не було досвіду.

Довгоочікуваний офер

«У мене не опускалися руки, я був готовий і 100 співбесід пройти. Створив пару проєктів для портфоліо, завантажив все в git, і вже з цим я відчував, що маю, що показати», ― зізнається хлопець. 

Жодного разу, каже Віктор, бажання повністю повернутися в ресторанну справу не виникало.

Дорогою на роботу і додому Віктор наполегливо вчився. «Я полюбляв їздити на роботу сам, і також додому сам — це давало мені додаткових дві години на день на навчання, навіть уникав інколи випадкової зустрічі з колегами по дорозі на роботу», ― зізнається він. Завжди хлопець вчився і на вихідних. Зрештою ― звільнився з кухні через зменшення зарплати під час пандемії та почав розсилати своє резюме ще з більшим ентузіазмом. 

Одна зі співбесід Віктора врешті закінчилася успіхом. Хлопця запросили на роботу в енергетичну компанію (*назва компанії прихована з причин безпеки) на великий корпоративний проєкт. Тепер він junior front end developer. «Я вважав, що сюди точно не попаду. Були компанії, в яких я був впевнений на 100%, що потраплю на роботу, але ні. Потрапив туди, куди не очікував», ― розповідає Ярош.

Він розуміє, що попереду ще багато незвіданого, а тому доведеться вчитися ще наполегливіше. «Мені дуже подобається в ІТ сфері, мій світ взагалі перевернувся», ― розповідає хлопець.

Поради для тих, хто хоче увійти в IT

Найкраща порада для людей, які хочуть перейти в ІТ — це ставити конкретні часові обмеження на робочому місці, каже Віктор. «Після влаштування на будь-яку роботу, подумайте уважно, ким ви можете стати через якийсь конкретний час. Якщо ви прийшли на роботу як офіціант, подумайте — чи можете ви стати менеджером або директором ресторану, і поставте конкретні часові рамки. Наприклад, 1,5 року. І почніть продуктивно працювати, вчіться новому, вчіть іноземні мови, створюйте щось нове», ― радить Ярош. Якщо план не спрацює, час рухатися далі, шукати нову роботу, вважає новоспечений айтішник.

«Я живу за таким принципом, і маю багато досягнень: вивчення англійської мови, відкриття свого бізнесу двічі, зміна професії», ― ділиться Віктор. На вхід в IT він відвів собі рік.

В планах Віктора ― півтора року на позиції junior, за цей час він планує  підтягнути англійську мову та вивчення JS /React. Ще є план вивчити технологію для створення телефонних додатків та метавсесвітів. «Через півтора року я маю стати middle спеціалістом. Хотілось би потрапити до якоїсь великої ІТ-компанії, яка змінює історію, робить якісь круті й геніальні проєкти», ― озвучує свій план на життя Віктор.

«IT було чимось зовсім несумісним зі мною». Працівниця Львівської філармонії змогла безкоштовно вивчитися на UI/UX дизайнера та знайти роботу під час війни

По темi

«IT було чимось зовсім несумісним зі мною». Працівниця Львівської філармонії змогла безкоштовно вивчитися на UI/UX дизайнера та знайти роботу під час війни

Як увійти в IT безкоштовно? 10+ безкоштовних курсів для айтішників-початківців від провідних IT-компаній України

По темi

Як увійти в IT безкоштовно? 10+ безкоштовних курсів для айтішників-початківців від провідних IT-компаній України

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram