💳 Термінова новина! Trustee Plus — найкраще рішення для розрахунку криптою 👉
Вікторія ГорбікТаке життя
28 червня 2023, 09:25
2023-06-28
З автівки в айтішку. Історія українського шумахера, який світчнувся в інженера-конструктора та розвиває виробництво власних гаджетів та механізмів
Двадцятичотирьохрічний Денис Лохман — перший наймолодший абсолютний чемпіон України по мініралі у 2018 році та віце-чемпіон України по ралі 2020 року. Тепер інженер-конструктор і технічний директор у компанії Vortex Industry, яка розробляє інженерні рішення та винаходи в тому числі і для українських військових. Нещодавно на Міжнародній промисловій виставці в Києві його команда представила платформу з пневмопідвіскою, що може тримати рівновагу навіть на похилій поверхні. Як він змінив кермо на викрутку, і чи бувають гонщики колишніми він розповів dev.ua.
Двадцятичотирьохрічний Денис Лохман — перший наймолодший абсолютний чемпіон України по мініралі у 2018 році та віце-чемпіон України по ралі 2020 року. Тепер інженер-конструктор і технічний директор у компанії Vortex Industry, яка розробляє інженерні рішення та винаходи в тому числі і для українських військових. Нещодавно на Міжнародній промисловій виставці в Києві його команда представила платформу з пневмопідвіскою, що може тримати рівновагу навіть на похилій поверхні. Як він змінив кермо на викрутку, і чи бувають гонщики колишніми він розповів dev.ua.
Перші колеса
Денис народився в сімʼї інженерів, спеціалістів з експлуатації магістральних газопроводів. Тут він шуткує, що інженерна спеціальність для нього вже була обрана на рівні ДНК.
Автоспортом за його словами він почав займатись у 13 років. Так склалося, що оскільки навколо столиці є лише декілька ралійних трас, а одна з яких розташована в рідній для Дениса Боярці, передмісті Києва, то там він і почав тренування.
Денис Лохман (Фото з особистого архіву)
За його словами, перший багі була «сімейна», батько купив автівку ще у 2011 році для відпочинку із сімʼєю. На ній, як каже Денис, вони спочатку їздили лісами поруч з будинком, а згодом вже почали доробляти технічно, щоб брати участь у змаганнях.
Денис Лохман (Фото з особистого архіву)
«Ми її підірвали та зібрали наново», — говорить він.
Після доробок за його словами на серійний зразок вона була схожа лише зовні, а всередині не лишилося нічого старого.
Перші перемоги
Першим штурманом для хлопця став його батько. І через кілька місяців після початку тренувань хлопець потрапив на свої перші змагання.
«На перших перегонах ми перевернули цю багі, і лежимо на боку, і я кажу батьку «сорі», — згадує Денис.
Денис Лохман (Фото з особистого архіву)
Коли хлопцю ще було лише 14 років, він взяв участь у своєму першому ралі в Чемпіонаті України вже не на багі, а на автомобілі Skoda. Але за його словами до першого результату йому довелось кататись аж до 2017 року, коли він зайняв третє місце.
Денис Лохман (Фото з особистого архіву)
«Ми пройшли досить великий і тернистий шлях, щоб взагалі до чогось досягнути», — згадує він.
Денис Лохман (Фото з особистого архіву)
Навички конструювання
За словами Дениса, школа його «не заводила», але в університеті «було значно цікавіше». Його майбутня спеціальність була визначена з часу перегонів однозначно — машинобудування та інженерія, бо, як він каже, автоспорт — це технічний вид спорту.
«Тут не буває такого, що людина з шоломом приземлилася на літаку, прямо на трасу, сіла в машину і стала чемпіоном», — шуткує він.
Денис Лохман (Фото з особистого архіву)
Пілот бере активну участь на кожному етапі підготовки та сервісу. Автоспортсмени крім водіння, володіють навичками механіків, орієнтуються на місцевості, а також програмістів, коли налаштовують автомобілі.
«Це дуже комплексна штука, всім раджу», — говорить Денис.
Денис Лохман (Фото з особистого архіву)
Хлопець вступив до Київського політехнічного інституту на механіко-машинобудівному факультеті. Одним із чинників, які його привабили, була «Формула КПІ», міжнародна серія змагань на болідах, в яких брали участь студенти з політехнічних інститутів різних міст та країн. На той момент в нього вже було 4 роки досвіду в автоспорті.
Перші перепони
2019 рік видався для Дениса та його команди непростим. Крім початку коронавірусу та пандемії, ситуацію ускладнила дуже серйозна аварія, в яку Денис зі штурманом потрапили майже на початку сезону. Потім весь рік вони провели в тренуванні, на які виїздили до Литви, Латвії та Естонії.
«Повернувшись у 2020 році в чемпіонат України, ми проїхали і зрозуміли, що порівняно з балтійськими дорогами і з тими суперниками, нам значно цікавіше поїхати туди змагатися», — говорить Денис.
Денис Лохман (Фото з особистого архіву)
Тому, за його словами, вирішили зробити паузу, для того, щоб визначитись, куди йти, та, можливо, знайти спонсорів, бо європейські змагання значно дорожчі за українські.
Денис Лохман (Фото з особистого архіву)
Для порівняння, як розповідає Денис, без підготовки автомобіля, бо це досить індивідуально, участь в українських змаганнях обійдеться приблизно у $2500 за один етап зі всіма організаційними витратами. Щоб поїхати на аналогічні перегони до Європи знадобиться $3000–4000, і 60% від суми «зʼїсть» логістика.
Війна замість ралі
Зрештою, Денис із командою зробив цю паузу, вони знайшли спонсорів, але почалась повномасштабна війна.
«Взагалі то, зараз для спортсменів всі кордони відкриті, було б бажання, але якось автоспорт під час війни — це аморально, бо це дуже великі витрати й поки вже не до цього», — зазначає він.
Перші дні війни Денис разом із коханою зустрів з рідними в Боярці, їм стало сумно вдвох в Києві й вони вирішили поїхати «в гості». За його словами, вони ще напередодні проговорили план дій на випадок зникнення звʼязку чи інших складних ситуацій, які можуть трапитись.
«Особливо в мене великого страху не було. Перша місія — бути їй опорою, бо для дівчат це неприємніше», — згадує Денис.
За його словами, хлопець одразу для себе розставив пріоритети: сімʼя — номер один, на другому місці робота, щоб не зупинятись у своєму розвитку, і допомагати країні, і третє — це, власне, самореалізація.
Конструкторський досвід
Ще на другому курсі університету Денис влаштувався на роботу до компанії, що виготовляла засоби радіоелектронної боротьби. І, до літа 2022 року працював там, розробляючи різні технічні приладдя для оборони країни. Напередодні війни його навіть хантили до R&D центру Skoda, але в березні 2022 року перемовини припинили.
«Трохи шкода, бо мені цікаво було вивчити та привезти до України європейські автомобільні технології», — говорить Денис.
Денис Лохман (Фото з особистого архіву)
У перші два місяці після початку повномасштабного вторгнення в роботі була пауза, але потім вони переїхали до Тернополя, відновили діяльність, а згодом і повернулись до Києва. Як він розповідає, це було влітку 2022 року, і тоді Денис вирішив все ж таки займатись своєю справою.
«Було дуже багато ідей і я через два роки роботи конструктором зрозумів, що мене завжди тягнуло на різні напрямки, а сидіти та виконувати різні, але однотипні задачі я не хочу», — говорить він.
«Виробництво — це моя любов»
За словами Дениса, в першу чергу йому хотілось займатись робототехнікою, щоб поєднати hard-розробки з IT і надати механізму мізки.
«А виробництво — це, взагалі, моя любов», — говорить він.
Платформа, розроблена Денисом та його командою (Фото з особистого архіву)
Так виникла ідея створити лабораторію прототипування і, як розповідає Денис, з вересня 2022 року він почав готуватися до відкриття: сформував ідею, бізнес-план, накидав бюджет. За його словами, частково в компанію інвестували власні кошти, але знайшовся й інвестор. На початковій стадії вкладення склали за словами інженера приблизно $40 000. Крім цього, у розвиток виробництва команда отримала як донати ручний й електричний інструмент, 3D-принтер і ще частину обладнання.
Завдяки цьому Денис зміг закупити необхідні приладдя та разом з давнішнім знайомим та одним з інвесторів почав працювати.
Лабораторія отримала назву Vortex Industry, однойменна з командою Дениса в ралі.
Як спрацюватись технарям
Так ентузіасти втрьох почали організовувати процеси.
«Щоб технарям спрацюватись, потрібно знайти підходи один до одного, перебороти інженерну конкуренцію, посваритись, попуститись, знайти точки дотику та розділити зобов’язання, — шуткує Денис. — Ось це все ми й проходили перший час».
Команда Vortex Industry (Фото з особистого архіву)
Другим викликом за його словами стала велика кількість обладнання, виробництво обладнали верстатами з ЧПК, принтерами для 3D-друку та 3D-сканерами. На них потрібно було навчитися працювати. І все це без відокремлення від пошуку замовлень, розвитку проєктів та великої кількості адміністративних задач.
«У людську працю руками я не вірю, коли треба серійне високоточне, високоякісне виробництво, то для цього потрібні верстати», — зазначає Денис.
Зараз в команді Vortex Industry девʼять людей, серед яких конструктори, інженери, програмісти та бухгалтер, частина з них працює віддалено.
Що роблять конструктори
Лабораторія за словами Дениса працює здебільшого у сфері інжинірингу, реінжинірингу та власного виробництва за трьома напрямами:
Розробки для військових і комерційних структур.
Виготовлення деталей з нуля для своїх розробок, чи за кресленнями замовника
Відновлення зламаних деталей вже наявного механізму, зокрема тих, що використовують військові.
Зокрема, інженери Vortex Industry стануть розробниками передньої підвіски для українського електромобіля «Карпати», подробиці про створення якого ми писали раніше.
Для військових і не лише
Основні замовники Vortex Industry — приватні компанії, а також окремі цивільні люди чи військовослужбовці. Останні за його словами — не комерційна історія.
«Ми могли б працювати лише на військових, якби нам хтось платив зарплату. Але, щоб себе утримувати й розвивати компанію, то ми виконуємо комерційні замовлення», — говорить Денис.
Він зазначає, що компанія бере участь у тендерах на виготовлення механізмів для військових та не змогли пройти по вказаних критеріях. Не вдалось і працювати з оборонними підприємствами, які через певні обмеження не могли працювати з новоствореним маленьким підприємством.
Денис поділився, що з квітня цього року компанія вже вийшла на прибуток та почала потроху окуповувати вкладені кошти.
Ближні й дальні плани
Зараз створена платформа, на яку покладають саперну місію, вже готова до тестувань у реальних умовах, і це Денис зі своєю командою планує організувати найближчим часом.
Крім того, одним з напрямів, на який хочуть спрямувати свої зусилля інженери, це розроблення безколекторного двигуна для безпілотників.
«Усі збирають дрони, але ніхто не забезпечує їх компонентами», — зазначає Денис.
Для цього команда закуповує зараз американські верстати з ЧПК та розширює парк обладнання.
Говорячи про свої власні мрії на майбутнє, Денис розповідає, що мріє стати власником українського автомобільного бренду.
«Мені дуже хотілося б, щоб у нас був власний український класний автомобіль», — говорить він.
16-річний школяр із Львівщини створив «розумний світлофор», який буде автоматично контролювати дорожню ситуацію. Як працює та коли його чекати в Україні
Київські конструктори створили першу мобільну автомайстерню, яка може монтуватись як кузов до пікапу. Ось, що всередині
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
Ліцензія видана ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 15.09.23 (рішення КРАІЛ №245 від 31.08.2023); ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 26.04.2021 (рішення КРАІЛ №150 від 12.04.2021); ТОВ «СПЕЙСИКС» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 08.02.2021 (рішення КРАІЛ №34 від 02.02.2021); ТОВ «ГЕЙМДЕВ» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 16.02.2021 (рішення № 47 від 10.02.2021).
«Я не шукав роботу, мене звабили. Team Lead мене змусили стати». Історія Senior AQA, який увійшов в IT у 39 років, і вже 10 років про це не жалкує
Діма Наумов — Senior AQA в Capgemini Engineering. 10 років він працює тестувальником, і готовий ламати всі можливі стереотипи про вхід в IT. Діма став айтішником у 39 років, залишивши успішну кар'єру в фінансовому світі та продажах.
Свою історію чоловік розповів dev.ua.
«Треба вірити в себе та йти (чи хоча би лежати) в бік своєї мети». Історія бухгалтерки, яка стала розробницею та виросла до Team Lead і ментора
Немає більш слушного часу для змін, аніж сьогодні. Шлях до професії мрії може бути ретельно спланованим зі шкільної парти або тернистим і сповненим пригод. Своїм досвідом переходу з позиції бухгалтера в ІТ-компанії до frontend-розробниці на проєкті в ній же ділиться Наталія Сингаєвська, Frontend Engineer у Levi9. Вона знайшла своє призначення та за чотири роки зросла зі стажистки до Team Lead на проєкті в Лондоні.
«Розіслала 200+ резюме, фідбек поки негативний». Як вінницька лікарка тимчасово застрягла на порозі входу в IT
Софія Тимошенко — сімейна лікарка в одній із приватних лікарень Вінниці. Зі своїх 25-ти років 8 вона присвятила навчанню медичній справі та подальшій роботі у сфері. Проте сьогодні в дівчини є нова ціль — стати айтішницею. Наскільки можливо новачку безболісно «ввійти в IT» — читайте в нашому матеріалі.
Чудова мотивуюча стаття! Як приємно знати, що в нашій країні є такі талановиті та розумні люди 😊