Українські військовослужбовці-айтівці заявили про «розвал» двох частин, які займалися розробкою IT-проєктів для Сил оборони. Наразі системи підтримують за допомогою донорів, які оплачують хмарну інфраструктуру. А самі військові «висять» у розпорядженні по два місяці, через що можуть залишитися з мізерною зарплатою у 1500–2000 грн.
Українські військовослужбовці-айтівці заявили про «розвал» двох частин, які займалися розробкою IT-проєктів для Сил оборони. Наразі системи підтримують за допомогою донорів, які оплачують хмарну інфраструктуру. А самі військові «висять» у розпорядженні по два місяці, через що можуть залишитися з мізерною зарплатою у 1500–2000 грн.
Про це hromadske на умовах анонімності розповіли троє військовослужбовців. Згодом про проблему написала народна депутатка Мар’яна Безугла.
За словами військових, на початку великої війни було сформовано дві частини з мобілізованих айтівців, які мали розробляти проєкти для розвідки та ситуаційної обізнаності. До них увійшли представники різних бізнесів та ІТ-компаній із великим стажем. «Значна» частина залучених айтівців перед цим була в бойових бригадах, тож вони на власні очі бачили, які є проблеми.
«Те, що ми зробили, в принципі, зараз цим користуються всі структури, які є в нашій країні. Понад триста підключених підрозділів», — сказав співрозмовник hromadske.
Однак десь за два тижні після зміни керівництва ЗСУ взимку 2024 року військові почали отримувати перші «тривожні дзвіночки»: було заборонено використовувати систему DELTA, що була інтегрована із системою, яку розробляли вказані два підрозділи.
Як зазначається, це рішення «відкотили» назад за кілька годин після того, як головнокомандувачу ЗСУ Олександру Сирському почали телефонувати від міністра оборони та представників бригад до міжнародних партнерів. Однак замість цього почалося «витравлювання», стверджують військові.
Дві частини потрапили під перевірку від десятка структур, зокрема СБУ та Головної інспекції Міністерства оборони. Результати цієї інспекції до частин не довели, однак військові стверджують, що її результат був «позитивним».
Та ще до того, як перевірки звершилися, надійшли накази про переведення людей, спершу — 150 людей в одну бригаду. «Логіка відбору була по алфавіту. І всі, кому не пощастило народитися з прізвищем на літеру К, мали потрапити в одну конкретну новостворену бригаду […] Людина, яка мала 5 років досвіду в ССО, отримала наказ на переведення на дизеліста; людина, у якої не було прав, мала їздити на БМП. Просто чистий рандом», — сказав співрозмовник hromadske.
Військових запевнили, що це помилка, і виконувати наказ не будуть. Так він «висів» чотири місяці. У цей час надійшов другий наказ про переведення офіцерів, але вже не в одну бригаду, а по всім родам і видам військ. На нього чекала така сама доля.
Після завершення перевірок на частини прийшли директиви про розформування. Першу частину, «з якої все починалося», розформували після місяців перенесень та обіцянок скасувати рішення. Людей передали в розпорядження. Поки вони були в «підвішеному» стані, вони ще два місяці могли отримувати свою колишню зарплату, а далі — лише 1500–2000 грн.
Керівництво ЗСУ, зокрема профільний заступник головкома Андрій Лебеденко, запевняв, що люди будуть переведені. За два місяці цього так і не сталося. Щоб розтягнути термін, люди «йшли у відпустку», щоб зберегти зарплатню.
Другу частину також хотіли розформували, але директиву змінили на просто зменшення. Імовірно, військові з цієї частини також підуть у розпорядження.
Окрім цього, частина залучених до проєктів були відряджені з інших бригад, зокрема бойових. Після розформування частин вони повернулися на колишні посади. «Умовно, люди працювали по 8–9 місяців над суперчутливими проєктами з розвідки. Вони знають архітектуру, джерела даних, звідки ми це беремо, як це все працює. Якщо ця людина потрапляє в полон, то це, в принципі, перекреслює всю роботу, яку ми робили. Дуже жахливі наслідки можуть бути для всіх… Три місяці в нас зайняло те, щоб ми все-таки вмовили їх знову відрядити цих людей до нас», — сказав співрозмовник hromadske.
Поки військові в «підвішеному стані», самі проєкти є законсервованими та перебувають на обліку однієї частини як нематеріальні активи. Хоча, як пояснюють військові, вони не можуть «існувати десь у повітрі» та потребують постійної підтримки. Хмарну інфраструктуру готове надати Міністерство оборони. Для цього потрібна заявка від певної юридичної особи. Поки цього немає, потреби закривають за допомогою донорів, які оплачують хмарні інфраструктури.
Військові стверджують, що їх готові забрати до себе зокрема й інші органи Сил оборони, але «ЗСУ не віддає». Однією з потенційних причин, про які казали наші співрозмовники, називають бажання залучити розробників до конкурентної системи «Дзвін», яку називають «корумпованим проєктом».
За словами військових, попри те, що їхня робота скоротилася до підтримки та створення критично важливих запитів, на їхні системи продовжують надходити запити з інших частин, але через поточну ситуацію підключення нових користувачів неможливе.
«Одна з проблем, чому зараз важко захищати ці всі штуки, у тому, що інформація у ворога про ці продукти, їхня наявність — це вже великий мінус, тому що вони можуть робити контрзаходи. Тому намагалися до останнього не розказувати про це. Зараз ситуація така, що „або-або“. Або є якийсь спільний розв’язок, і нарешті це все зупиниться, або всі ці розроблені продукти, які використовуються, просто закриються і все», — сказав співрозмовник hromadske.
UPD. У Міноборони ситуацію обговорили з Безуглою.
«На жаль, Міноборони не може забрати, наприклад, ІТ-фахівців чи проєкти, якщо Головнокомандувач ЗСУ вирішить відправити цих ІТ-фахівців у піхоту, а проєкти закрити, хоча теоретично це взагалі не входить до його компетенції. Принципова проблема полягає у слабкості Міноборони щодо нагляду і контролю за ЗСУ, особливо стосовно генералів. На законодавчому рівні цю проблему міг би вирішити законопроєкт № 4210, який вже був проголосований у першому читанні й визначає чітку відповідальність сторін, але його постійно намагаються заблокувати: комітет нацбезпеки, міністр, головнокомандувач. Ніхто не хоче брати на себе відповідальність. Отже, наразі навіть у заступника міністра інструментарій обмежується лише пропозиціями. Таким чином, ІТ-фахівців генерали зараз тримають як заручників. В умовах такої неприйнятної ситуації очевидно, що всі проєкти розробок мають бути зосереджені в Міноборони, а не розкидані між міністерством, генштабом і тимчасовими прикомандированими групами», — написала Безугла за підсумками зустрічі з заступницею Міноборони з питань цифровізації Катериною Черногоренко.
