Коли ми говоримо про порушення авторського права в ІТ-сфері, то мова зазвичай заходить на неправомірне використання запатентованих дизайнів, технічних рішень або ж торговельної марки (що теж не рідкість). При цьому мало хто звертає увагу на порушення, які можуть призвести як до значних збитків, так і до повної втрати угоди з інвесторами.
При чому усі ці ризики можна передбачити заздалегідь, адже найчастіше вони виникають з так званого «людського фактору».
Типові порушення, на які не звертають увагу
Колишній розробник переносить код в новий проєкт.
Здавалося б, має право, бо він писав це код «своїми руками». І десь тут є трохи правди, але, якщо розробиник був на підряді по гіг-контракту, наприклад, то тут діє норма ст. 430 Цивільного кодексу України, яка вказує, що майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, без чіткого пункту про передачу майнових прав ви, як замовник, опиняєтесь у спорі, де обидві сторони вважають продукт своїм.
Водночас говорячи про найманого працівника, який використав «свій» код в іншому проєкті, діють інші правила — ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» вказує, що майнові права на службовий твір переходять до роботодавця з моменту створення службового твору у повному складі, якщо інше не передбачено цим Законом, трудовим договором (контрактом) або іншим договором щодо майнових прав на службовий твір, укладеним між працівником (автором) і роботодавцем. Правда тут не все так просто, оскільки виникає колізія зі ст. 429 ЦК України, яка навпаки вважає майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, ств орений у зв’язку з виконанням трудового договору (контракту), належать працівникові, який створив цей об’єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно.
Тут рятує тільки чітко прописані пункти як в трудовому договорі, так і договорі підряду, передбачивши відповідальність за використання продуктів компанії та заподіяння їй збитків у трудовому, цивільно-правовому договорі чи гіг-контракті.
Дизайнер лишає «тимчасове» зображення.
Картинку зі стоку чи Pinterest беруть «поки що», а вона їде в реліз. Можна сказати «з ким не буває?», і це так, але, якщо брати мінімальні ризики, то отримаємо збитки у розмірі 2–3 вартостей ліцензії на випадково залишені зображення на користо автора чи фотобанку. І відшкодовувати доведеться знов-таки замовнику, адже відповідно до ст. 1172 ЦК України шкоду відшкодовує або роботодавець або замовник, якщо працівник чи підрядник виконував задачу на замовлення.
І найнеприємніший розвиток подій — кримінальна відповідальність за ст. 176 Кримінального кодексу України, якщо розмір шкоди перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів громадян (для кваліфікації злочинів або правопорушень у 2026 році — це 1 664 грн).
Важливо мати окремий пункт у договорі з працівником, підрядником чи гіг-спеціалістом про заборону використання картинок зі сторонніх джерел, передбачити санкції для дизайнера за недотримання цієї умови та обов’язок відшкодування збитків перед третіми особами.
Стартап клонує UX/UI конкурента.
Команда копіює вдале рішення майже один в один. І тут ми можемо говорити про два напрями порушення:
- порушення авторського права, якщо скопійовано конкретні оригінальні елементи (іконки, ілюстрації, унікальні написи), а не загальну логіку інтерфейсу.
- порушення прав на торгову марку, якщо скопійовано логотип/фірмові кольори, що зареєстровані як знак.
- і найголовніше, яке трохи виходить за тему статті, але не відміняє основної відповідальності — відповідальність в межах антимонопольного законодавства, а саме порушення норм ст. 6 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» — копіювання зовнішнього вигляду виробу (не обʼєкт інтелектуальної власності, а загальний інтерфейс, який можна сплутати з конкурентом). Одразу зроблю відступ, що не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання обумовлено виключно їх функціональним застосуванням.
Open source без дотримання ліцензії.
Забули вказати правовласника або не помітили, що ліцензія вимагає відкрити і ваш код. І також, улюблене, відкритий код на те й відкритий, щоб брати його вільно. Тільки юридично будь-яка ліцензія (MIT, Apache, GPL тощо) — це фактично ліцензійний договір у розумінні ст. 1109 ЦК України, який дозволяє використання твору лише на визначених у ньому умовах. Сам код є об'єктом авторського права, а ліцензія дозволом користуватися ним у чітко окреслених межах.
Такі «незначні порушення» можуть стати неправомірним використанням твору з відповідальністю, передбаченою за ст. 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» — компенсація 2–200 прожиткових мінімумів або подвоєна чи потроєна сума ліцензійної винагороди, плюс відшкодування збитків.
Окремою неприємністю може стати копілефт-ліцензії, наприклад, GPL, які вимагають поширювати похідний продукт на тих самих умовах і з відкриттям вихідного коду. Може вийти, що один необачно вбудований GPL-компонент зобов’яже вас відкрити власний пропрієтарний код, а це вже удар по самій бізнес-моделі.
Рятує політика використання open source з переліком дозволених ліцензій, пункт у договорах із розробниками про заборону неузгодженого використання чужого коду та обов’язкова перевірка складу продукту (наприклад, SCA-сканування) перед релізом чи інвестиційною угодою.
AI генерує контент без перевірки походження.
Модель видає фрагмент, схожий на чужий захищений код, або текст із джерел конкурента. На жаль, відповідальність за випущений продукт несе компанія, а не модель. І тут можна зіткнутися з двома проблемами.
- Модель може видати фрагмент коду чи тексту, який відтворює чужий захищений твір. Тоді працює та сама логіка, що й з open source та стоковими зображеннями: неправомірне використання твору, компенсація за ст. 55 Закону «Про авторське право і суміжні права» або кримінальна відповідальність за ст. 176 КК України.
- Власник результату. За ст. 33 Закону «Про авторське право і суміжні права» об'єкт, згенерований комп’ютерною програмою без творчого внеску людини, вважається неоригінальним і охороняється правом особливого роду (sui generis). Суб'єктами цього права можуть бути автори програми, їхні спадкоємці або правомірні користувачі, а кому саме воно дістанеться у вашому випадку, зазвичай вирішують умови угоди з конкретним AI-сервісом. Тому без прочитання цих умов виникає подвійний ризик: ви або порушуєте чужі права, або не отримуєте захисту на власний продукт, який конкурент потім може законно повторити.
Як це закрити заздалегідь
- IP assignment у договорах з усіма, хто торкається продукту: штат, ФОП, гіг-контракт;
- NDA, щоб напрацювання не виходили за межі проєкту;
- політика використання open source з переліком дозволених ліцензій;
- окрема AI policy: що можна генерувати, що ні і хто відповідає;
- контроль доступів до коду й дизайну;
- реєстр IP-активів і реєстрація прав в УКРНОІВІ за потреби;
- IP-аудит перед релізом або інвестиційним раундом.
На due diligence запитують chain of title: чи доведете ви, що права на код і дизайн справді у компанії. Один непідписаний договір із підрядником на ключовий модуль здатен зірвати угоду або зрізати оцінку.
Жоден сценарій не потребує злого наміру, щоб коштувати грошей, і всі вони передбачувані. Документи, які на старті займають кілька днів, потім економлять місяці спорів і зберігають оцінку на раунді. Юриста краще залучати до проблеми, ніж після неї.