Іноді ще до першого запитання відчуваєш: перед тобою сильний кандидат. Досвід, розуміння, логіка — усе на місці. Але між словами ніби є сумніви. Голос тремтить, фрази починаються з «я, мабуть, не зможу» або «та я там просто допомагав» (хоча насправді кандидат керував проєктом).
Часто це синдром самозванця — внутрішнє відчуття, що ти не заслуговуєш на свої досягнення, навіть якщо об’єктивно все говорить про протилежне. І зараз це не рідкість. Дослідження показують, що близько 70% людей хоча б раз у житті відчували прояви цього синдрому. А в технічних професіях, де планка очікувань особливо висока, ситуація ще помітніша: понад половина програмістів (52,7%) зізнаються, що регулярно стикаються з такими переживаннями — про це свідчить аналіз, опублікований на платформі arXiv у 2023 році.
Як проявляється синдром самозванця під час співбесіди?
Окрім вже згаданих ознак, рекомендую звернути увагу також на такі сигнали:
- Знецінення досягнень
Часто трапляється, коли кандидат розповідає про великий проєкт, але додає щось на кшталт: «ну, я просто допомагав, основну роботу зробили інші». Та коли починаєш уточнювати, то з’ясовується, що саме він писав технічне ТЗ, організував команду й відповідав за дедлайни. Просто ця людина не звикла приписувати собі заслуги, бо боїться здаватися «надто самовпевненою».
- Надмірна самокритика
Навіть після дуже якісної співбесіди з потужними прикладами та структурованими відповідями кандидат зітхає й каже: «Мабуть, я говорив якось не так…» або «Я забув згадати той кейс, значить усе зіпсував». Це типова реакція для тих, хто постійно аналізує себе під мікроскопом і ніколи не задоволений власною подачею, навіть коли об’єктивно все було добре.
- Уникнення відповідей
Під час розмови про досягнення кандидат мимоволі уникає конкретики: говорить загально, переводить фокус на команду або просто змінює тему. При цьому, коли дати йому трохи більше простору й безоцінковий тон, виявляється, що в нього є ціла низка успішних кейсів. Просто він не звик озвучувати це як щось, чим можна пишатися.
- Перфекціонізм
Кандидат розповідає про проєкт, який об’єктивно вважається успішним — усе запустили вчасно, клієнт задоволений, команда мотивована. Але в його словах звучить лише одне: «Я не довів до ідеалу… Можна було зробити краще».
Така людина не дозволяє собі зупинитися й сказати «я молодець», бо внутрішній стандарт завжди на кілька щаблів вище за норму. І навіть успіх часто сприймається як «могло бути ще краще».
Чому це важливо для рекрутерів
Синдром самозванця може призвести до того, що сильні кандидати:
- Відмовляються від оферів, вважаючи, що не впораються з роллю
- Недооцінюють себе, що може вплинути на їхню ефективність на новій посаді
- Уникають нових викликів, побоюючись не виправдати очікувань
Особливо часто це проявляється в галузях з високими вимогами до себе — наприклад, у сфері tech, де планка «бути кращим» задається дуже високо.
Розпізнаючи ці ознаки, рекрутери можуть підтримати кандидатів, допомогти їм побачити власну цінність і потенціал.
Як підтримати кандидатів із синдромом самозванця?
- Переформулюйте запитання: Замість «Чим ви керували?» спробуйте «Який проєкт вам найбільше запам’ятався і чому?»
- Нормалізуйте відчуття: Поділіться, що багато хто відчуває подібне, особливо при зміні ролі або переході в нову компанію
- Підкресліть досягнення: Відзначте конкретні успіхи кандидата і поясніть, чому вони важливі для ролі
- Запропонуйте приклади: Розкажіть про інших кандидатів або колег, які мали подібні сумніви, але успішно впоралися з новими викликами
- Підтримуйте після співбесіди: Надішліть фідбек, підкреслюючи сильні сторони кандидата, щоб зміцнити його впевненість
Додаткові поради для рекрутерів
- Будьте уважні до невербальних сигналів: Жести, міміка, тон голосу можуть багато розповісти про внутрішній стан кандидата
- Створіть безпечне середовище: Підкресліть, що співбесіда — це не тест, а можливість познайомитися і зрозуміти, чи підходить роль обом сторонам
- Запропонуйте ресурси: Якщо кандидат відкрито говорить про свої сумніви, порадьте статті або подкасти на тему синдрому самозванця
Тож синдром самозванця — це не вирок. Це сигнал про те, що перед вами людина, яка прагне до високих стандартів і відповідально ставиться до своєї роботи. Але тут важливе питання: а чи прийме така людина офер, якщо постійно сумнівається у своєму професіоналізмі? Чи наважиться вона взяти на себе нову роль, навіть якщо ідеально їй відповідає? Саме тому підтримка рекрутера — не просто корисна, а часто вирішальна. Бо іноді достатньо кількох слів віри, щоб дати людині сили сказати: «Я справді цього вартий»
#cosmobet