Що перше питає кандидат, коли чує слово «гемблінг»? Або «крипта»? А якщо сказати «фінтех» — це викликає інтерес чи настороженість?
HR-інтерв’ю — це вже давно не просто про те, щоб оцінити кандидата. Це мікроскоп, через який можна побачити, як змінюється ставлення суспільства до цілих індустрій.
З кожним роком все більше помічаю: змінюється не тільки ринок, а змінюються і люди, з якими ми працюємо. Правила гри вже не ті, що були кілька років тому.
Якщо раніше в пайплайні були здебільшого міленіали, передбачувані, структурні, знайомі з «офісною» культурою, то тепер дедалі частіше приходять Gen Z. І з ними змінюється ритм, мова спілкування і запити до роботи.
Я спілкуюсь із десятками кандидатів щотижня. Зовні — усе знайомо: досвід, резюме, зарплатні очікування. І більшість живе у країні, де триває війна. Де фоновий рівень тривожності давно зашкалює. І саме тому під класичними кар’єрними питаннями часто ховається щось глибше.
Іноді ще до першого запитання відчуваєш: перед тобою сильний кандидат. Досвід, розуміння, логіка — усе на місці. Але між словами ніби є сумніви. Голос тремтить, фрази починаються з «я, мабуть, не зможу» або «та я там просто допомагав» (хоча насправді кандидат керував проєктом).