«Чат-бот вбив усіх медсестер! Медична реформа дає криваві плоди!» — подробиці, що шокують, повідомив СЕО Bot New World Микола Петренко», — традиційний клікбейтний заголовок, який не залишить новину не відкритою, чи не так? Чи хотів такої слави умовний Микола Петренко (всі персонажі вигадані, а збіги — випадкові), коли писав зранку про успіхи запровадження чат-ботів в районній поліклініці? Навряд чи. Але як відгукнеться слово сказане для підписників, коли його беруть одні профільні ЗМІ, а вже інші, ласі до сенсацій, докручують йому емоційних барв і далі воно (слово) вже живе своїм окремим життям?
Бажання автора знати, яке ЗМІ взяло його контент (погодьтесь, є різниця, буде це dev чи підсанкційне ЗМІ) виглядає цілком зрозумілим. Але чи законне воно? Розгляньмо спочатку ситуацію для текстів (про фото все сказано в рішенні Верховного Суду, до якого ще також повернемось), які опубліковані без обмеження кола читачів (підзамочне поширювати не можна, хіба що мова йде про вчинення злочину, тоді разом із поширенням такого посту має бути заява до відповідних органів).
Чи є текст звичайної людини об’єктом авторського права? Так, є. Авторське право виникає автоматично в момент створення твору (посту, фото, відео) і не потребує реєстрації. Об'єктом авторського права є оригінальні твори (в нашому випадку — радісна замітка про подробиці оптимізації роботи в поліклініці й подальшу роботу в цьому напрямку), а не просто повідомлення про новини (Bot New World оптимізували запис до лікарів в райлікарні) чи факти (відбувається медреформа).
У автора є право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, у тому числі супроводження твору ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо без згоди автора (ст. 11 Закону «Про авторське право і суміжні права»). Тобто, суто журналістські підводки до тексту автор може заборонити. У ст. 12 цього ж Закону зазначається, що «суб’єкт авторського права має право надати дозвіл на використання твору». Тобто, краще спитати про поширення (якщо це не кнопка Share) у автора, йому буде приємно.
Але Закон «Про авторське право і суміжні права», ст. 22, регулює і випадки вільного використання творів. Серед іншого, без дозволу суб’єктів авторського права і безоплатно, але із зазначенням імені автора і джерела запозичення (Микола Петренко в мережі facebook), допускається:
- відтворення та розповсюдження у пресі, доведення до загального відома попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань у випадках, коли право на таке відтворення, розповсюдження, доведення до загального відома публіки спеціально не заборонено автором (тут треба розуміти наскільки ми можемо публікацію в соцмережі прирівняти до «попередньо опублікованих у газетах»);
- відтворення та доведення до загального відома публіки публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів в обсязі, що відповідає визначеній меті (у цьому випадку публічний пост в соцмережі може бути у формі звернення чи «іншого подібного твору», наприклад, відгуку про умови роботи).
Щодо публічності дописів. Повертаючись до рішення Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 214/11028/21 щодо поширення у facebook фотографій особи, важливо звернути увагу на те, що Суд дійшов висновку: поширення фото (контенту) у соціальній мережі в інтернеті без обмеження кола користувачів, які можуть переглядати це фото, є публічним показом фото, яке здійснює ця особа самостійно. Таким чином, на думку Суду, використання контенту є правомірним, адже попереднє поширення було публічним і за згодою особи, яка сама своїми діями зробила таку інформацію відкритою. Якщо ж фото було б відкрите лише для певного кола користувачів, то публічного розповсюдження таких фото не було. Їх використання без згоди особи було б неправомірним. Так, Цивільний кодекс (та й соцмережі також) більш суворо захищає зображення людей, аніж їхні пости.
Що можна рекомендувати? Не забувати правила роботи журналістів і перевіряти опубліковану в соцмережі інформацію (наприклад, перепитати підтвердження інформації в особистих повідомленнях серед тих, хто лайкнув пост). Перевіряти особу, яка публікує інформацію (особлива увага — свіжі акаунти з мінімальною інформацією, тобто акаунт явно створений для вкиду).
Вкрай обережно потрібно ставитись до постів, які виходять за сферу експертизи автора, або переповідають чутки (їх потрібно теж перевіряти або пожаліти читачів і не публікувати).