Як і чому ми відчуваємо вигорання і до чого тут король тривожного краю FOMO

Я, напевно, завжди буду підіймати тему ментального здоровʼя, тому що дуже хочу, щоб люди навколо перестали настільки ігнорувати свої стани, які потребують уваги, а зачасту і допомоги спеціаліста.

З усіх можливих прасок волають про успішний успіх, і зараз я дуже радий все частіше бачити, що багато людей висвітлюють реальну картину життя: ту, де цей успіх досягається величезними зусиллями.
Тож, поїхали.

FOMO — Fear Of Missing Out (страх щось пропустити), або як ще його називають «синдром втрачених можливостей». Думаю, тільки після цього речення ви почали розуміти що до чого. Але FOMO настільки вкорінився в наше життя, що ці масштаби страшно осягати.

Звичайні симптоми FOMO виглядають якось так:

• відчуття стурбованості або тривожності, коли інші живуть своє щасливе життя, а ви вчитеся/працюєте/або навіть займаєтеся хатніми справами, тим самим пропускаючи всі веселощі;
• от зараз я сижу вчу цей JavaScript (підставте будь-що, що можна вчити), а мій знайомий/знайома, який купив біткоїн в 2013 за копійки і живе десь на Мальдівах.
  

Це, звісно, можна підлаштувати під більш побутові або приземлені ситуації, але мій посил вам зрозумілий.

Чому у нас зʼявляються такого роду думки?

Соціальні мережі вже дуже давно є невідʼємною частиною нашого життя, і саме вони частіше за все провокують роздуми про те «а що я роблю не так?» або «чому не я на його місці».

Аналізувати свої або чужі дії для того, щоб досягти певного результату чогось — це нормально і правильно, але мова йде про знущання над собою у вигляді «я гірше за інших, от і все”/”я заслуговую на це все погане» — з такими думками пряма дорога до спеціаліста. Може це і грубо, але я сам через все це пройшов, своїми ногами і головою, і я був би дуже радий, якби хтось тоді зміг мені зрозуміло пояснити наскільки легше стане жити без цих думок, бо я думав, що вони ніяк не впливають на мій моральний стан. На майбутнє — це була помилка. 

В соцмережах транслюється так багато успішного успіху, але чомусь ми не одразу думаємо про те, що не всі щодня встають о 5 ранку, тренуються в залі до 7-ї, потім смачно і здорОво снідають, дві години пишуть код для нового гугла чи майкрософта, обідають з друзями в ресторані, стають мільйонерами до 5-ї вечора, стають меценатами, відкривають притулки для тварин і так далі.

Насправді — реалії інші. У кожного (абсолютно) є свої злети і падіння. І коли вам здається, що у вас нічого не виходить і у вас стан «все пропало» — це нормально. Головне — це не затримуватися в цьому стані надовго.

Що з цим робити? 

Перше, що хочу сказати — не забувайте, що ми всі люди і відчуваємо різні емоції і, як говорить мій психотерапевт — поганих емоцій не існує. З цією думкою стало правда легше жити.
Ну, а тепер до порад.

• усвідомте пріоритетність: вам важливі ці веселощі прямо зараз, чи займатися чимось, що допоможе вам досягти ваших цілей?
  Пропоную навчитися прислухатися до себе і відпочивати тоді, коли ваше тіло і мозок того просить. Але зачасту ті «веселощі», які ви бачите у когось не додадуть вам відчуття, що ви відпочили і готові вперто йди до цілі.
  Подумайте, чи справді для вас важливо те, чим ви займаєтеся, або може це важливо для когось іншого.
• намагайтеся бути збалансовано соціально активним: якщо у вас нема бажання контактувати з людьми і спілкуватися з ними якийсь час — не робіть цього. Не погоджуйтеся на посиденьки з друзями чи колегами тоді, коли почуваєтеся виснаженим. Візьміть собі вихідний на один чи два дні. Відпочиньте, відновіться. Це гарний спосіб, аби не відходити від надлишку соціальності ще місяць. Важливо, що якщо ви відчуваєте, що вам потрібна підтримка — знайдіть в собі сили попросити про неї. Найгірше, що може статися — ви почуєте «ні». Світ не рухне, це не слабкість. Це «ні» не означає, що ви не важливий/-ва, це зазвичай, що люди не готові дати вам того, що вам потрібно прямо зараз.
• особисті кордони — це, напевно, моє улюблене. Не давайте нікому на світі порівнювати вас з іншими. Єдине валідне порівняння — з вами в минулому, але використовувати його можна тільки вам. Про кордони можна говорити дуже і дуже довго. Типу: не погоджуйтеся робити роботу за інших, якщо ви не самі попросили, не перепрацьовуйте (хоча б безкоштовно, бо я знаю такі ситуації, повірте), і не ведіться на провокації інших людей, які намагаються підняти своє его за чийсь рахунок (це, на жаль, на роботі зустрічається достатньо часто).

FOMO — це не вирок. Це всього лише один із викликів, з яким ми стикаємось у сучасному світі. Життя не повинно бути гонитвою за успіхом, який нам нав’язують соціальні мережі чи суспільні стандарти. Важливо пам’ятати, що кожен з нас має свій власний шлях, свої власні пріоритети і темп, і навіть свої унікальні падіння.

Навчіться слухати себе, розуміти свої потреби і встановлювати здорові межі. Не бійтеся пропустити те, що здається важливим зараз, якщо це означає зберегти свій спокій і благополуччя. Пам’ятайте, що справжній успіх — це не кількість досягнень, а ваше внутрішнє відчуття щастя і задоволення від життя. Бо іноді це задоволення неймовірно важко повернути собі, якщо воно вже губиться.

Тож, не дайте FOMO затьмарити ваші дні і ваше одне-єдине життя. Бережіть себе, і нехай ваше життя буде сповнене справжніх моментів радості та гармонії. Ви заслуговуєте на це.
До зустрічі в цьому ж місці і в цей же час.