Володимир Шайтан

Ми всі вже давно живемо у світі, де соціальні мережі можуть відповідати за всі види нашої діяльності, ба більше — у них можна цю саму діяльність вести.

Раніше я вам вже розказував про те, як боротися із вигоранням. А зараз я хочу вам розказати як ми до нього приходимо.

Тож, пані та панове, вітайте: король тривожного краю — FOMO.

Я по собі знаю, що починати щось нове — це завжди хвилює. Дуже часто слухаю страхи і побоювання своїх студентів про те, як діяти в тій чи іншій ситуації, як шукати, до кого йти, як вирішити і ще безліч питань, які за якихось причин залишаються не поставленими.

Спочатку всі повні ентузіазму і натхнення, а потім, трохи пізніше, всі починають помічати, що окрім омріяної роботи, попереду величезна купа викликів, і з деякими з них буває досить важко впоратися.

Пошук роботи, першої, другої, десятої — це завжди виклик і стрес. А в якій компанії я хочу працювати, які у мене там будуть можливості для карʼєрного росту, а чи будуть в тій компанії оплачувані лікарняні, страховка, зал, а чи надішлють мені техніку для роботи і купа всяких інших питань. Кожне питання і кожна відповідь на нього мають для всіх різне значення. Комусь ті лікарняні або страховка не потрібна, бо людина от просто не хворіє майже. Або техніка — хтось не хоче брати відповідальність за робочу техніку, або є своя, краще. І так можна пройтися по всьому. 

Резюме — не головна, але дуже велика частина успіху в пошуку роботи, просто повірте на слово. Не потрібно на це забивати. А от написання резюме може бути справжнім головним болем для розробників. Нам всім буває складно зібрати всі свої досягнення, навички та досвід в один чіткий документ, який приверне увагу роботодавця, але це зробити дуже необхідно. Неправильно складене резюме може залишитися непоміченим серед десятків інших, що знижує шанси на отримання бажаної роботи.

Кожен розробник рано чи пізно стикається з тим моментом, коли постає питання: а чи не час змінити роботу? Мова йде не просто про пошук нових викликів, а про глибоке відчуття, що щось не так. 

Кожен розробник стикався з цією незручною, поганою (всі-всі погані слова на світі) річчю.

Недавно мене запитали, чи допомогла якось робота на фрилансі мені знайти роботу в компанії. Висловлю свої думки з цього приводу.

На фрилансі я почав працювати після того, як уже мав рік чи півтора досвіду комерційної розробки. Цей досвід допоміг мені в ухваленні рішень щодо того, які замовлення мені брати, а які не брати.

Усім привіт, мене звати Володимир Шайтан. На момент створення цього матеріалу я займаю позицію Technical Lead у фінтех-компанії Zoot і маю за плечима приблизно 8 років досвіду в розробці.

За результатами опитування в моїй спільноті я побачив, що людям цікава тема різниці між Junior- і Middle-рівнями розробників.

За свою кар'єру я працював на багатьох проєктах із різним рівнем складності, безпеки, розміру тощо. Я досить часто стикався з проблемою оверінжинірингу, я і сам таким займався, але в той момент не розумів, що саме я роблю не так, адже думав, що гарне розв’язання задачі не може бути простим, а навпаки — це повинно бути складне комплексне рішення, і тільки тоді це може працювати так, як треба.