Андрій Макаров

Один із найвідоміших аірдропів в історії галузі закінчився показово. За аналізом Dune, понад 75% гаманців, які отримали токен Uniswap, продали його протягом першого тижня. Згодом частка тих, хто повністю позбувся отриманих UNI, сягнула 93%, і лише близько 7% гаманців усе ще зберігали бодай частину токенів.

Ці цифри добре показують одну особливість аірдропів: отриманий токен далеко не завжди створює довгострокову лояльність. У цьому сенсі аірдроп схожий не на купівлю уваги, а на її короткострокову оренду. Проєкт може заплатити людині за те, щоб вона прийшла, зробила транзакцію чи спробувала продукт. Значно складніше заплатити за те, щоб вона залишилася після завершення стимулів.

Коли заходить розмова про криптовалюту, більшість людей уявляє один сценарій: купити біткоїн і чекати, доки він подорожчає. Це справді найвідоміший спосіб взаємодії з цифровими активами, але далеко не єдиний.

Якщо запитати, що робить криптопроєкт успішним, у відповідь зазвичай звучить звичний набір: сильна технологія, грамотна токеноміка, відомі інвестори, агресивний маркетинг. Усе це важливо. Але це очевидні фактори, і саме тому вони майже нічого не пояснюють. Їх виконують сотні проєктів, а виживають одиниці.

Серпень 2024 року. Біткоїн за три дні втрачає майже 30% — не через крах біржі чи регуляторну заборону, а через те, що японський центробанк підняв ставку на чверть відсотка. Частина ринку працювала в режимі зниженої літньої активності. Ліквідність була помітно нижчою. Ринок просто не мав кому гасити пожежу. 

Саме тоді я зрозумів: літо в крипті — це не пауза і не відпочинок. Це сезон, коли ринок стає максимально вразливим до будь-якого подразника. Тонке мілководдя, де звичайна хвиля перетворюється на цунамі. 

Але є нюанс. Та сама тонкість ринку, що у серпні 2024-го перетворила незначний макросигнал на обвал, в іншому контексті дає цілком протилежний ефект — різкий, некерований рух угору. Питання не в тому, «слабке» чи «сильне» літо. Питання — у якому стані ринок заходить у це мілководдя. Ось про це і поговоримо.

У березні 2026-го Mastercard заплатила $1,8 млрд за британську компанію BVNK. У пресрелізі лунають звичайні корпоративні слова про стейблкоїн-інфраструктуру та розширення можливостей. Але під час дзвінка з інвесторами аналітик запитав, чому компанія не побудувала аналог самостійно. Відповідь представника Mastercard варто запамʼятати: бо це забрало б «досить багато часу».

Увімкніть будь-який фінансовий канал: інфляція продовжує з’їдати купівельну спроможність фіатних грошей, геополітичні конфлікти переписують мапи світу, а традиційні банки періодично лихоманить від дефіциту ліквідності. За класичною логікою 20 століття, у такі моменти інвестори мали б масово тікати в готівковий долар і ховати золоті злитки в сейфах.