🚀💳 Trustee Plus - більше ніж криптогаманець з європейською платіжною карткою. Спробуй 👉
Олег ОнопрієнкоІсторії
1 травня 2025, 09:00
2025-05-01
«150 відгуків — і жодної відповіді». Як живуть релоковані українські айтівці у Грузії, Чехії, Франції та Великій Британії: труднощі, досвід і ціна безпеки в екзилі
Повномасштабне вторгнення росії змусило мільйони українців залишити свої домівки та шукати безпечніше життя за кордоном. За оцінками Центру економічної стратегії, станом на кінець листопада 2024 року за межами України залишалося близько 5,2 мільйона біженців. Серед них фахівці ІТ-індустрії, які ще донедавна розвивали український технологічний сектор, а тепер намагаються знайти своє місце в нових реаліях. dev.ua поспілкувався з айтівцями, які розповіли про адаптацію, культурні контрасти, особливості місцевих ринків праці та виклики, з якими стикаються при пошуку роботи.
Повномасштабне вторгнення росії змусило мільйони українців залишити свої домівки та шукати безпечніше життя за кордоном. За оцінками Центру економічної стратегії, станом на кінець листопада 2024 року за межами України залишалося близько 5,2 мільйона біженців. Серед них фахівці ІТ-індустрії, які ще донедавна розвивали український технологічний сектор, а тепер намагаються знайти своє місце в нових реаліях. dev.ua поспілкувався з айтівцями, які розповіли про адаптацію, культурні контрасти, особливості місцевих ринків праці та виклики, з якими стикаються при пошуку роботи.
Грузія. «Ринку айті майже нема, тобто це не варіант, якщо є потреба змінювати роботу»
Ольга Яровінська — продуктова дизайнерка із Дніпра, як і мільйони інших українців, була змушена покинути дім після початку повномасштабного вторгнення. Спершу вона евакуювала дітей на Захід України, а вже у квітні 2022 року родина вирушила до Грузії. Обираючи країну для тимчасового життя, Ольга керувалася практичними речами — у Тбілісі в неї була квартира, що дозволяло продовжувати працювати віддалено на українську компанію й підтримувати стабільний рівень життя.
Однак Грузія виявилася не найкращим місцем для довгострокового перебування з дітьми. Коли старший син захворів, виявилося, що місцева система охорони здоров’я занадто слабка. До того ж мовний бар’єр і відсутність вибору шкіл зі зрозумілою мовою навчання також стали проблемою.
«Ми поїхали з Грузії вже в червні 2022, тому що не підійшов рівень медицини — мій старший син захворів, але у дитячій лікарні було лише одне відділення для всіх, незалежно від діагнозу, що збільшувало ймовірність захворіти на ще щось», — підсумувала свій досвід життя в Грузії Ольга.
Чехія. «Мій дохід виріс при зміні української компанії на чеську майже втричі»
Уже в червні Ольга з дітьми переїхала до Чехії. Там, на відміну від Грузії, відкрилися інші перспективи — в країні є стабільний IT-ринок, мова близька до української, а менталітет — зрозумілий і прийнятний. Ольга змогла вивчити чеську мову й швидко адаптуватися. Протягом місяця вона пройшла декілька співбесід і отримала офер у компанії, де й хотіла працювати. Її дохід після переходу з української ІТ компанії до чеської зріс майже втричі (після сплати податків).
«Для мене життя в Чехії — це більше плюсів, ніж мінусів. Цікавий ринок праці в ІТ, багато можливостей працювати у великих компаніях, схожа мова (я вільно спілкуюсь чеською за неповних три роки в країні). Знайшла багато місцевих друзів, діти також. Є можливість підтримувати та навіть покращувати рівень життя, я багато подорожую. До мінусів можу віднести тільки те, що немає підтримки від родичів, бо вони залишились в Україні», — розповіла dev.ua Ольга.
На новому місці вона відчула якісну різницю: стабільні контракти, чітка структура, п’ять оплачуваних тижнів відпустки, а з 2023 року — навіть безлімітна відпустка, що стало для неї виявом довіри й зрілої корпоративної культури.
Попри тісний зв’язок з Україною, Ольга не планує повертатися. Причина — не лише війна й небезпека у рідному регіоні, а й обмежені можливості професійного розвитку в Україні. Її діти вже повністю інтегровані у чеське середовище, молодша — навчається чеською та англійською. Тож для їхньої родини Чехія стала не просто тимчасовим прихистком, а новим домом.
Поділився своїм досвідом життя у Празі Software Engineer Андрій Буй. За кілька днів до повномасштабного вторгнення Андрій поїхав до Чехії, оскільки вже мав офер від місцевої компанії. Айтівець зіштовхнувся з низкою неприємних особливостей місцевого життя: ксенофобія, погана медицина, великі побутові витрати.
«У Чехії після отримання посвідки на постійне проживання можна перейти на ІЧО (як наш ФОП) і платити не 20–40% податків, а в районі 10–15%. Багато локальних кантор тільки на фопах і сидять через це. Чимало європейців теж живуть в Празі, бо в їхніх умовних Амстердамах і Віднях — ще більші податки», — розповів Software Engineer.
Серед плюсів айтівець виділяє: чудове розташування Чехії в центрі Європи, багате українське комʼюніті, хороший громадський транспорт. Для Андрія важливим фактором стало те, що на його поточному місці роботи всі вільно розмовляють англійською, що не скажеш про місцеве населення. У розмовах між чехами час від часу звучать фрази про «українців, які забирають роботу», «працюють за копійки» або «не хочуть інтегруватися».
На запитання: який стимул змусить Андрія повернутися в Україну, айтівець відповів доволі лаконічно: «Зникнення росні з лиця землі».
Франція. «У випадку звільнення — держава буде виплачувати гроші, досить комфортні для базового життя»
До початку повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року, Ірина Гриник жила і працювала у Львові. Ірина мала роботу, досвід у сфері QA та проджект-менеджменті, і на той момент була заручена з французом. Саме це й стало основною причиною її переїзду до Парижа. Ірина зазначає, що на комфорт вашого життя впливають дві основні речі: заробітна плата і знання мови.
«У Франції немає високих зарплат в айтівців, вони або середні, або трошки вищі за середнє. Тому тут не варто очікувати на якісь захмарні суми. І, звісно ж, приїжджі, ще й без знання французької, отримують менш привабливі офери, ніж місцеві фахівці», — зазначає айтівиця.
Уже з перших тижнів айтівиця відчула, наскільки важливим у Франції є володіння мовою. На момент переїзду її рівень французької був на рівні А1, тож навіть оформлення базових документів стало викликом для Ірини. Англійською тут майже ніхто не говорить, навіть у столиці.
«Зараз у мене рівень В1 — це досить комфортний рівень для проживання», — розповіла Ірина.
Життя у Франції має свої плюси й мінуси. З одного боку — сильна соціальна підтримка, хороша система охорони здоров’я, смачна їжа, якісне вино, природа.
З мінусів — високі податки (Ірина сплачує близько 30%), складна інтеграція без мови та дуже довгі очікування на запис до лікарів. Французьке суспільство досить закрите — знайти друзів серед місцевих нелегко, особливо без хорошого знання мови.
Перший рік після переїзду Ірина ще працювала віддалено на українську компанію. Потім вирішила зробити паузу — не лише через адаптацію, а й через професійне вигорання. Айтівиця розглядала варіанти роботи у Франції, але активного пошуку не вела. Часто зіштовхувалась із відмовами — французький ринок праці досить консервативний.
«Якщо у вас немає папірчика про відповідну освіту, HR навіть не розглядає ваше резюме. Оскільки я є світчером, дуже багато компаній просто ігнорувати моє CV, хоча я мала 7 років досвіду як QA, так і PM. Декілька разів мені вдавалось отримувати запрошення на співбесіду, але зазвичай HR неймовірно дивувались моєму світчу, для них я була як екзотична тваринка, яка дуже і дуже цікава, але поки що не викликає довіри» — поділилася своїм досвідом Ірина.
Під час паузи у пошуках роботи в Ірини з’явилася нагода, яку вона спочатку навіть не розглядала: у компанії її чоловіка відкрилася вакансія. Роботодавець не вимагав знання французької та орієнтувався більше на навички, а не на дипломи. Попри сумніви (адже не кожному зручно працювати зі своїм партнером), українка все ж вирішила спробувати. І, як виявилось, не дарма — вже понад два роки Ірина працює у цій компанії.
«Співбесіду проводив СТО і мій майбутній начальник — година пролетіла непомітно, ми дуже класно поспілкувались і розійшлись. Я була дуже здивована такому легкому підходу — в Україні я проходила через кола пекла, а тут співбесіда виглядала як душевна розмова. Зате співбесіда з HR відповідала класичному французькому підходу — відсутність диплома та незнання мови, ще й досить складний проєкт. Уперше в житті я так не подобалася рекрутеру. Але через 2 тижні я отримала офер. Я вагалася, чи його приймати, через те, що справді потребувала відпочинку. Але водночас розуміла, що такого другого шансу в мене не буде, тим більше компанія ще й оплачувала мені викладача з французької, тому я й погодилася, — підсумувала свій досвід пошуку роботи пані Гриник.
За словами Ірини ІТ-ринок у Франції відчутно відрізняється від українського. Тут усе набагато повільніше, більше ієрархій, рідко хто говорить напряму з керівництвом. Наприклад, Ірина спілкується зі своїм СТО напряму, а її колеги — ні. Підвищення зарплат обмежені — 4–6%, максимум 8–10%. Зарплати в ІТ тут загалом не такі високі, як можна було б очікувати, особливо для новачків без французької. Слід враховувати, що під час найму на роботу сума вашої заробітної плати вказується до оподаткування. До того ж тут не заведено працювати 100% ремоут — максимум 2 дні з дому, решту часу треба бути в офісі. Але водночас люди дуже цінують свій особистий час: обіди по 1–2 години з бокалом вина чи пива, жодних овертаймів без додаткової оплати, відпустки до 35 днів на рік.
«У разі звільнення, компанія втрачає досить багато грошей (такі закони для захисту працівників діють по всій Франції). Тому, якщо є потреба попрощатися з працівником, намагаються домовитись, працівник сам йде і компанія виплачує певну суму компенсації» — повідомила айтівиця.
На сьогодні Ірина не планує повертатись в Україну, оскільки зараз її життя пов’язане з Францією — не лише через роботу чи побут, а й через особисте.
Іспанія. «Емоційно ми вигоріли, все ще чекали кінця війни, щоб повернутися додому»
Назар Lead Full Stack Developer з Києва до початку повномасштабного вторгнення не планував емігрувати: ані з професійних, ані з особистих міркувань. Проте після 24 лютого 2022 року він разом із дружиною вирішив тимчасово виїхати за кордон — передусім заради безпеки трьох маленьких дітей.
Першою зупинкою стала Каталонія. Родина не планувала залишатися надовго, постійно жила з думкою про швидке повернення в Україну. Проте час минав, старші діти пішли до preschool, і довелося серйозніше задуматися про майбутнє.
«Я продовжував працювати як ФОП на українську компанію, але мене скоротили, оскільки замовник з Норвегії хотів мінімізувати ризики. Шукати роботу на місці в той момент я не наважився, тому шукав і надалі в Україні. Знайшов, влаштувався, але через рік вся наша команда (не тільки наша), потрапила під скорочення. Довелося знову шукати роботу» — розповів Назар.
Цього разу Назару розглядати лише українські компанії не хотілося, але іспанський ринок не тішив перспективами. Зарплати були суттєво нижчі за українські, податки — значно вищі, більшість компаній працювали на внутрішній ринок, а міжнародні можливості були зосереджені переважно в Барселоні з невисокими рейтами.
«Емоційно ми вигоріли, все ще чекали кінця війни, щоб повернутися додому. Але вирішили, що каталонська для дітей в школі ускладнить їм навчання, а British School з англійською мовою була досить дорога, тому ми вирішили переїхати в Британію, де і ми змогли б вільно спілкуватися і діти навчалися б англійською», — розповів Назар про своє рішення переїхати до Британії.
Британія виявилася зрозумілішою в мовному та культурному сенсах. ІТ-ринок, особливо в Лондоні, виявився набагато привабливішим: вищі зарплати, активна присутність міжнародних компаній, більше вакансій. Водночас податкове навантаження в країні теж значне — до 42%. Іншою серйозною проблемою виявилася вартість життя: оренда житла в Лондоні — захмарна, тож щоденна витрата півтори-дві години на дорогу — стандартна ситуація.
«Прямо зараз я закінчую співпрацю з попередньою компанією і шукаю роботу локально, тож перевірити наскільки хороший ІТ ринок прийдеться на практиці. Одне точно — вакансій більше ніж достатньо», — підсумував Lead Full Stack Developer.
Велика Британія. «Виснажує, коли заповнюєш заявку: реєстрація на локальному порталі, 150 питань від роботодавця, cover letter, cv. Купа витраченого часу, після якого отримуєш відмови одна за одною, без жодного фідбеку»
Анна Лазурко — моушн-дизайнерка з Харкова, теж опинилася у Великій Британії. Життя в місті під постійними обстрілами та загострення тривожного стану, викликане мобілізацією й загальною ситуацією в країні, змусили її шукати тимчасовий прихисток за кордоном. Вибір припав на Велику Британію не через мрію про «British dream», а просто тому, що туди вже переїхав родич Анни.
У новій країні Анна разом із сім’єю намагається адаптуватися, але третій місяць пошуків роботи стає емоційно все важчим. На понад 150 заявок за спеціальністю не надійшло жодної пропозиції. Ще понад 50 анкет дизайнерка подала на будь-яку некваліфіковану роботу і знову безрезультатно. Job Centre не надає жодних інтерв’ю з працедавцями, рекрутери ігнорують кандидатів без місцевого досвіду, а агенції переважно шукають лідів чи сеньйорів — навіть не з її профілю.
Процес подачі на вакансії виснажує: нескінченні реєстрації, тести, анкети, обов’язкові cover letter — все це забирає час і сили. У відповідь — мовчання або автоматичні відмови, без найменшого фідбеку. Це деморалізує, навіть попри розуміння, що принаймні вона не чує вибухів.
Анна все ще тримається — працює на двох українських парт тайм проєктах, що хоч трохи дозволяє не впасти в розпач. Але місцевий ринок виглядає суворим: джунів тут майже не шукають, вимоги до кваліфікації жорсткі, зарплати середні, а список очікувань від кандидатів — максимальний. Британські компанії неохоче розглядають навіть тих, хто вже в країні, не кажучи про віддалених спеціалістів.
Життя в Британії має свої плюси: дешеві продукти, приємні люди, відчуття безпеки. Але мінуси — також очевидні: дорога й неефективна система транспорту, забюрократизований доступ до ринку праці, слабка медицина, і майже повсюдна вимога до наявності сертифікатів, ліцензій, місцевого досвіду та водійського посвідчення.
Попри всі труднощі, Анна не планує залишатися назавжди. Її мрія — повернутися в Україну, щойно закінчаться обстріли й стане можливо знову жити вдома без страху.
«Якби геть не було роботи — прийняв би офер. Якби була можливість — засрав би їх в LinkedIn». Чи готові айтівці працювати фултайм за $150–200 на місяць: дискусія
«Я знайшов свою людину саме на роботі, де політика компанії це забороняла. HR регулярно нагадував, що це порушення правил». Чи припустимі стосунки на роботі — дискутують диджитал-фахівці та айтівці
«Червоний прапор розміром із невеличку європейську країну». Айтівці обговорюють, чи є сенс одразу виконувати тестове завдання без попередньої співбесіди
Атлас зброї: Німеччина передає захисникам чергові MARS II. Які ще РСЗВ отримала Україна від західних партнерів та як вони працюють
Федеральне міністерство оборони Німеччини повідомило у Twitter, що у найближчі кілька тижнів Україні будуть передані чергові системи залпового вогню MARS II.
Раніше ми розповідали про те, які РСЗВ партнери надіслали на допомогу українським воїнам. Нагадуємо про це знову.
(Текст від 26 липня)
Які візи за кордоном можуть оформити цифрові кочівники: великий гайд по Digital Nomad у 30+ країнах світу
Адвокат, старший партнер Адвокатського об’єднання OfficiumLaw, Костянтин Буяло, написав докладну статтю про те, де айтішники можуть отримати Digital Nomand — візу для фрилансерів та робітників, які працюють віддалено, що надає її власнику право на проживання у певній країні протягом тривалого періоду. Розповідаємо найважливіше зі статті Костянтина на DOU.
Тайвань передав Україні 800 БПЛА Revolver 860 Armed VTOL. Які ще безпілотники отримали захисники від західних партнерів і як вони працюють
Тайвань передав Україні 800 БПЛА Revolver 860 Armed VTOL, про це повідомляє видання Bild. Дрон-бомбардувальник ближнього радіусу може нести до восьми 60-мм артилерійських мін і наводитися на ціль із високою точністю, скидаючи їх один за одним. Раніше ми розповідали, які дрони вже є на озброєнні ЗСУ. Нагадуємо про це знову.
Хочете повідомити важливу новину? Пишіть у Telegram-бот
Головні події та корисні посилання в нашому Telegram-каналі
Чмошники