Українська команда розробників 4More Games працює над грою Hovanets, The Keeper of the Enchanted Tree в сеттингу карпатської казки. Проєкт бере участь в Indie Cup Ukraine’23.
dev.ua поспілкувався з Катериною Щоткіною, гейм-дизайнеркою 4More Games, і дізнався подробиці про гру та команду, яка її створює.
Українська команда розробників 4More Games працює над грою Hovanets, The Keeper of the Enchanted Tree в сеттингу карпатської казки. Проєкт бере участь в Indie Cup Ukraine’23.
dev.ua поспілкувався з Катериною Щоткіною, гейм-дизайнеркою 4More Games, і дізнався подробиці про гру та команду, яка її створює.
«Хованець» розробляється в жанрі point and click adventure. Гравець керує Хованцем — одним із численних підвидів домовика в міфології бойків і гуцулів. Це здебільшого добрий дух, який опікується хатою та добробутом.
Герой на початку гри опиняється сам на сам із покинутою оселею, яка розташована всередині велетенського дерева.
«Хованець — новачок, він тільки-но вилупився з яйця. Але має взяти на себе опіку над цією оселею, а також над самим деревом, яке поволі помирає. Тобто гравцеві доведеться мати до справи одночасно з двома викликами, які пов’язані між собою — відновити екосистему дерева та повернути до належного стану помешкання», — розповіла Катерина Щоткіна.
У процесі дослідження та відновлення гравець разом із Хованцем дізнається, що саме трапилося з Деревом і ким були його мешканці.
За словами гейм-дизайнерки проєкту, ідея створення цієї гри виникла в межах GameDev Camp.
«Наприкінці літа нас зібралася четвірка незнайомих між собою людей, які мали дуже швидко вигадати ідею гри, а потім так само швидко перетворити цю ідею на робочий прототип. Ідей було багато, але врешті-решт перемогла ідея дерева, яким опікується дивна казкова істота», — розповідає Катерина. «Гадаю, певну роль тут відіграла специфіка моменту. Ми всі з України, частина команди втратила свої домівки під час війни. Тому ідея відновлення — і світу загалом, і особистого простору — носилася в повітрі».
Розробниця вважає, що українська культура дає багатий вибір можливих казкових, міфологічних антуражів для ігор. І обраний карпатський регіон «може здаватися дещо тривіальним».
«Цікаво було б мати гру, збудовану на шахтарській міфології Донбасу чи на змішаній традиції Північного Причорномор’я, або на казковому світі українського Полісся (не самою ж „Лісовою піснею“ все обмежується). Але нагадаю, часу для розробки ідеї в нас було обмаль, тому доводилося обирати те, що ми знали найкраще», — пояснює Катерина Щоткіна.
Вона зізнається, що тоді команда в той момент ще не ставила перед собою завдання зробити гру — вони сподівалися покращити свої портфоліо та набратися досвіду. Але плани на проєкт «швидко змінилися».
«Напевно, нам поталанило один з одним — ми зуміли доволі швидко сформуватися як команда. Зіграла роль дуже позитивна атмосфера GameDev Camp, де ми отримали підтримку і професійну, і просто дружню. Можливо, спрацювала магія наших художників — вони створили навдивовижу милого головного героя та фантастичні інтер’єри», — говорить представниця 4More Games.
За словами Катерини, наразі в команді четверо людей, «прожитковий мінімум» для гри.
«Ми більш-менш „перекриваємо“ більшість задач, але, звісно, для такого проєкту, який у нас вимальовується, рук не вистачає (їх, утім, завжди не вистачає), і кожен із нас виконує купу додаткових завдань», — каже розробниця.
Вона закликала долучитися до розробки VFX-, Sound- та UI-дизайнерів, які «могли б допомогти на волонтерських засадах» заради досвіду роботи в дружній (але вимогливій) атмосфері та задля поповнення портфоліо гарним зразком.
Команда 4More Games сформувалася кілька місяців тому, розробники говорять, що не є «ветеранами індустрії». Але й початківцями їх назвати важко — за плечима в кожного є певний досвід, якщо не безпосередньо в розробці ігор, то в галузях, близьких до тих задач, які вони виконують у 4More Games.
«Програміст не вчора написав свій перший рядок коду, 2D-художниця має значний доробок у галузі ілюстрації, 3D-художниця працювала, зокрема, на ігрові проєкти до того, як потрапила до нас, а я — наративний дизайнер зі значним бекграундом у журналістиці та красному письменстві», — пояснює Щоткіна.
Вона говорить, що команду можна назвати початківцями в ігровій індустрії, але не вважає це найбільшою проблемою для їхньої дебютної гри.
Наразі Hovanets, The Keeper of the Enchanted Tree перебуває на ранній стадії розробки. Поки в розробників є одна «цілком робоча локація» із семи запланованих (без враховування деяких сюрпризів, про які розробники поки не можуть розповідати).
У команді планують, що проходження основної лінії гри варіюватиметься в межах 4–4,5 години. Утім, можливі зміни.
«Якщо нам вдасться виконати всі свої плани, цей час може збільшитися коштом додаткових завдань та історій. Але також ми внутрішньо готові за менш сприятливих умов зменшити кількість завдань, чи навіть локацій, і тоді час скоротиться до 3–3,5 години», — говорить гейм-дизайнерка.
Вона додала, що робити цю гру тривалістю менше ніж 3 години нема сенсу — адже за нею стоїть доволі заплутана історія, яку має «розповісти» гравець. За словами розробниці, «казковим референсом» для «Хованця» є інша українська інді-гра Tukoni, яку створили Оксана Була, Олексій Фурман та Олексій Сисоєв.
Також у команді «постійно відчувають присутність» твору «Лісова Пісня» Лесі Українки, яка резонує з їхньою розробкою.
«Якщо ви беретеся до українських міфів, це, мабуть, неминуче. Але гра не має безпосереднього стосунку до твору Лесі Українки. Це швидше про наші особисті культурні контексти», — пояснює Катерина.
На початку грудня команда планує виставити проєкт на платформі itch.io — вона повинна взяти участь у letsplay, який заплановано організаторами GameDev Camp. Там гравці зможуть уперше спробувати гру й допомогти розробникам своїми коментарями та пропозиціями стосовно покращення.
Також незабаром у «Хованця» має з’явитися сторінка в сервісі Steam. Проте назвати дату виходу гри наразі неможливо, і не лише через традиційний для інді-ігор «довгий шлях розробки, не забезпечений гарантованим фінансуванням».
«Проблема глобальна — за тих умов, у які нас поставили, водночас повномасштабна війна та криза ігрової індустрії, горизонт планування стає ще все вужчим і вужчим. Тому ми рухаємося „ривками“», — пояснює Катерина Щоткіна.
За її словами, наразі в розробників є короткостроковий план, який вони намагаються виконати. А вже після цього — запланувати наступний ривок відповідно до ресурсів, які «вдасться зібрати (або зберегти) до того моменту».
