Дослідники з Університету Дюка створили віртуальну колонію бактерій, а згодом на її основі розробили схему кодування, яку назвали emorfi, пише sciencedaily.com.
Дослідники з Університету Дюка створили віртуальну колонію бактерій, а згодом на її основі розробили схему кодування, яку назвали emorfi, пише sciencedaily.com.
Учені поселили віртуальні бактерії у віртуальній чашці Петрі, щоб мати можливість контролювати їхню кількість і ріст. Залежно від певних умов, як рівень поживних речовин та обмежений простір, бактерії ростуть певним чином. Якщо контролювати цей ріст, можна створити щось на зразок коду.
«Кодування не можна назвати „конкретним“, тому що змодельовані шаблони, що відповідають певним буквам, не завжди однакові. Проте дослідники виявили, що програма машинного навчання може навчитися розрізняти їх, щоби розпізнавати задану букву», — ідеться в матеріалі.
«Ви можете дивитися на фото, де я зображений протягом якогось часу, проте жодне із зображень не буде точною копією іншого, — пояснив принцип роботи ШІ над „бактеріальним“ кодом Лінчонг Ю, професор біомедичної інженерії в Університеті Дюка. — Але якщо всі зображення постійно наголошують на тому, який я зазвичай маю вигляд, ви легко зможете впізнати мене, навіть якщо вам покажуть мою фотографію, яку ви ніколи раніше не бачили».
Щоб зашифрувати повідомлення, кодувальник повинен створити серію шаблонів, кожен із яких відповідає окремій літері. Хоча при погляді неозброєним оком очі шаблони можуть здатися схожими один на одного, комп’ютерний алгоритм може їх розрізнити.
Учені стверджують, що код із бактерій зламати вкрай складно, якщо зломнику не відомі початкові умови зростання бактерій, а щоб спробувати визначити їх, знадобиться допомога потужного ШІ.
