У виданні Foreign Affairs опубліковано колонку експертки з оборони та технологій Крістін Фокс і Емелія Пробаско, де вони розмірковують про перспективи та виклики залучення великих технологічних бізнесів у військову допомогу на прикладі України. Публікуємо переклад матеріалу.
У виданні Foreign Affairs опубліковано колонку експертки з оборони та технологій Крістін Фокс і Емелія Пробаско, де вони розмірковують про перспективи та виклики залучення великих технологічних бізнесів у військову допомогу на прикладі України. Публікуємо переклад матеріалу.
Ще до того, як Ілон Маск зробив ставку на покупку Twitter, він був завзятим користувачем сайту. Це причина, по якій міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров звернувся до платформи соціальних мереж, щоб спонукати генерального директора SpaceX активувати Starlink, підрозділ SpaceX, який надає супутниковий Інтернет, щоб допомогти Україні після вторгнення росії.
«Поки ви намагаєтеся колонізувати Марс, росія намагається окупувати Україну!», — написав Федоров написав 26 лютого. — «Просимо забезпечити Україну станціями Starlink».
«Сервіс Starlink тепер активний в Україні», — написав Маск того ж дня у Twitter. Це був переворот для України. Поява Starlink полегшила український зв’язок у конфлікті. Пізніше Starlink допоміг відбити російські атаки за допомогою швидкого та відносно простого оновлення коду.
Однак тепер Маск обговорює, чи буде компанія продовжувати фінансувати супутниковий сервіс Starlink, який підтримував Україну та її військових онлайн під час війни.
Напруженість і невизначеність, які Маск вносить у військові зусилля, демонструють виклики, які можуть виникнути, коли компанії відіграють ключову роль у військовому конфлікті.
Технологічні компанії, починаючи від Microsoft і закінчуючи стартапами Кремнієвої долини, надають послуги кіберзахисту, спостереження та розвідки — не як частина урядового плану, а через незалежне прийняття рішень окремими компаніями. Зусилля цих компаній справедливо заслужили повагу та визнання; зрештою, їхня участь часто була добровільною і могла спровокувати російські атаки на їхні мережі чи навіть їхніх людей у відповідь.
Але це нова територія для американських компаній і для уряду США.
Адміністрація Байдена тепер має з’ясувати, як використовувати силу та бажання цих компаній таким чином, щоб це сприяло, а не шкодило стратегічним інтересам у майбутньому.
Щоб зробити це, політики повинні ретельно розглянути, чому компанії беруть участь і що уряд може зробити, щоб глибше співпрацювати з ними та служити інтересам зовнішньої політики США.
Підприємства США мають довгу історію співпраці з урядом США під час війни. Під час Другої світової війни Ford Motor Company перепрофілювала свої складальні лінії для виробництва обладнання, необхідного для військових, наприклад транспортних засобів, авіаційних двигунів і навіть бомбардувальника B-24.
Нещодавно такі підрядники, як Kellogg, Brown і Root, побудували та укомплектували бази, що забезпечують матеріально-технічну підтримку в Іраку та Афганістані. Але уряд США найняв ці компанії для отримання таких послуг. І це не стосується багатьох технологічних компаній, які працюють в Україні.
Компанії як малі, так і великі, приватні та державні, підтримували військові дії України. Planet, Capella Space і Maxar technology — усі супутникові компанії — надали зображення, корисні для українського уряду та його справи.
Знімки зробили все можливе — від інформування наземних операцій до мобілізації світової громадськості — завдяки розголосу в Twitter і відомих ЗМІ.
Primer.AI, стартап із Кремнієвої долини, швидко змінив свій набір інструментів для аналізу новин і соціальних мереж, а також для захоплення, перекладу та аналізу незашифрованих голосових повідомлень російських військових лідерів.
Навіть Clearview AI, нью-йоркський стартап, який зосереджується переважно на правоохоронних органах США, добровільно запропонував свої послуги розпізнавання облич, щоб допомогти українським чиновникам у протидії дезінформації та ідентифікації жертв і військових злочинців.
Особливо активну роль відіграла Microsoft, оголосивши про запуск нових команд, які працюватимуть «цілодобово» для захисту українських організацій та державних установ від «наступу кібервійни». Компанія захистила від атак критичну інфраструктуру, яка працює на продуктах Microsoft. Microsoft вжила юридичних і технічних заходів для видалення точок запуску інтернету, які росіяни використовували для своїх атак. У квітні Microsoft опублікувала власний звіт розвідки, приписуючи конкретні атаки російським підрозділам із детальним графіком подій перед оголошенням Кіберкомандування США в липні.
Ринкові міркування були однією з причин участі цих компаній у війні на боці України.
У всіх були певні минулі чи майбутні плани з урядом США. Бажання залишатися в хороших стосунках могло вплинути на їхні рішення вступити в конфлікт, де адміністрація Байдена заявила про інтереси національної безпеки.
Така компанія, як Microsoft, також має економічний стимул захищати цілісність своїх продуктів. Виявивши та усунувши вразливості, використовувані росіянами, Microsoft значно покращила безпеку своїх систем.
Корпоративний брендинг також зіграв свою роль. Компанії публікували в інтернеті повідомлення про свою участь, публікували звіти про російську кіберактивність, публікували повідомлення в соціальних мережах і прес-релізи. Квартальні звіти інвесторів також згадували про підтримку України в рамках екологічних, соціальних програм і програм управління (ESG). Супутникові знімки України Maxar були безкоштовно надані інформаційним агентствам у рамках програми «Data Philanthropy».
Деякі керівники компаній, схоже, відіграли ключову роль у залученні підтримки України. Президент Microsoft Бред Сміт давно підтвердив свою впевненість у захисті «тонкого та чутливого» бар’єру «між свободою та її протилежністю, тоталітаризмом». Шон Гурлі, засновник Primer.AI, має історію співпраці з урядом США з питань національної безпеки та має колишніх урядовців у своїй раді. І, звісно, швидкі відповіді Маска в Twitter дають підстави вважати, що він особисто керує рішенням своєї компанії про участь.
Зусилля цих технологічних компаній заслуговують похвали та, у більшості випадків, узгоджуються з роботою уряду США щодо України.
Але зараз уряду США потрібно налагодити відносини та план координації в розпал кризи в Україні та до того, як інша криза виникне деінде. Спочатку ці залучення мають відбуватися на вищому рівні, оскільки рішення приймаються та керуються верхівкою. Часті неформальні обміни допомогли б лідерам національної безпеки отримати оцінку впливу та потенційних реакцій на корпоративні виклики, такі як загрози закордонній інфраструктурі або співробітникам. В ідеалі з часом державні та промислові партнери могли б сформувати тісні робочі стосунки на вищому та середньому рівнях, які державні керівники могли б легше використовувати для передбачення корпоративних дій і координації в розпал кризи.
Ці стосунки також можуть допомогти урядовцям зрозуміти та передбачити можливості, які корпорації супротивника можуть залучити до конфлікту, оскільки технологічні компанії часто краще усвідомлюють загрозу, яку представляють конкуренти. А безперервна взаємодія допоможе налагодити комунікаційні канали для непередбачених викликів, неминучих у майбутніх конфліктах.
Таке публічно-приватне спілкування та співпраця з питань національної безпеки не є безпрецедентним. Наприклад, з 2015 року Космічне командування США заснувало чотири комерційні інтеграційні осередки та відкрито говорило про актуальність комерційної космічної галузі для обізнаності та розвідки військової космічної сфери, спостереження та розвідувальних операцій.
Зараз дев’ять американських космічних компаній є його членами, включаючи Maxar Technologies. Подібним чином комерційні компанії в кіберпросторі взаємодіють одна з одною та з урядом після створення Центрів обміну інформацією та аналізу в 2003 році.
Хоча ці центри було створено для обміну інформацією про загрози критичній інфраструктурі США, вони є чудовою моделлю для обміну інформацією. конфіденційної інформації або інформації з питань національної безпеки під час кризи та бойових дій.
Ключовою метою цих партнерств має бути здатність передбачати та координувати, коли технологічна компанія буде брати участь у конфлікті, а коли ні. Керівники уряду та галузі повинні обговорити, що станеться, коли ринкові сили та міжнародні відносини можуть призвести до дуже різних корпоративних рішень.
Взяти, наприклад, потенційний конфлікт з Китаєм. Американські компанії навряд чи відмовляться від демократичних принципів, які сприяли їхньому розвитку, але їхні рішення діяти можуть бути більш обмежені значними інфраструктурними, фінансовими чи кадровими інвестиціями в Китаї.
Якщо уряд почне залежати від технологічних компаній щодо певних можливостей і визнає їх ненадійними, Сполучені Штати можуть опинитися у кризі. Завчасне розуміння потреб і обмежень обох сторін може допомогти уникнути непорозумінь і помилок.
Звичайно, ця проблема зараз вирішується зі Starlink. Українська армія стала залежною від технологій і, отже, залежною від рішень Маска. Маск вирішив не підтримувати запит України на активацію Starlink у Криму, а послуги Starlink останнім часом були ненадійними в Україні, особливо в районах, контрольованих рф.
Також схоже, що Маск звернувся до Пентагону з проханням отримати фінансування Starlink в Україні, хоча наразі він каже, що фінансує українські термінали Starlink самостійно.
Його запит на фінансування міг бути діловим рішенням. Як повідомляється, його рішення про те, де не активувати Starlink, базується на його особистій оцінці ризику ескалації російської ситуації. Приватна компанія вирішує все це незалежно від урядової політики чи цілей.
Ці події в Україні мають стати закликом до дії для керівників влади. Технічні компанії продемонстрували, як бізнес може підтримувати військові та охоронні операції, а також свою незалежну силу та готовність діяти. Настав час зв’язатися з керівниками технологічних компаній і розпочати змістовні та постійні розмови про можливості та плани цих компаній. Створені стосунки можуть змінити правила гри для поточних і майбутніх конфліктів.
