Щосуботи ми готували для вас із любов’ю традиційний дайджест космічних подій України та закордоння. Але зараз наша любов та безмежна повага — Збройним силам України та бійцям територіальної оборони, які мужньо боронять незалежність нашої Батьківщини. Слава Україні!
Щосуботи ми готували для вас із любов’ю традиційний дайджест космічних подій України та закордоння. Але зараз наша любов та безмежна повага — Збройним силам України та бійцям територіальної оборони, які мужньо боронять незалежність нашої Батьківщини. Слава Україні!
З початком війни Державне космічне агентство України (ДКАУ) та підприємства галузі пішли з публічної сфери. Ми просто констатуємо цей факт. Офіційні сайти агентства та підприємств не оновлюються чи недоступні, а нечисленні пости у Facebook голови ДКАУ Володимира Тафтая пов’язані з пам’ятними датами чи державними святами.
Втім, відомо, що ще минулого місяця ДКАУ надіслало своїм іноземним партнерам листа з проханням зупинити всі спільні космічні проєкти з рф, а наші джерела кажуть, що уряд хоче використати військовий період для проведення галузевої реструктуризації, про яку говорять вже не один рік.
Це видно хоча б з того, що у Дніпрі знову заговорили про можливість об'єднання двох найбільших підприємств ДКАУ — «Південмашу» та КБ «Південне», які після здобуття Україною незалежності опинилися в нерівних умовах.
«Південмаш», орієнтований на виробництво міжконтинентальних балістичних ракет для спільного ракетно-ядерного щита СРСР, повністю втратив військову складову, а конверсійні ракетні проєкти, такі як Sea Launch, Antares, Vega не дозволили заводу досягти навіть малої частини колишнього завантаження.
А ось діяльність КБ «Південне» майже весь період незалежності була успішною. Підприємство передавало досвід виробництва ракетної техніки та окремих агрегатів як державним агентствам, так і приватним компаніям із США, ЄС, Китаю, Індії, Кореї та інших країн.
Крім того, КБ «Південне» активно займалося міжнародною діяльністю. Під егідою Міжнародної астронавтичної федерації (IAF) раз на два роки у Дніпрі проводилися міжнародні конференції «Космічні технології: сьогодення та майбутнє», на які з'їжджалися фахівці з десятків країн.
Підтримку конференції надавали як загальновизнані гравці Old Space, такі як Orbital ATK (виробник прискорювачів для шатлів, вантажного корабля Cygnus), так і молоді компанії. Загалом, ще кілька років тому Дніпро могло вважатися однією з космічних столиць планети.
Зараз і КБ «Південне», і «Південмаш» однаково перебувають у не найкращій формі. І мабуть, тому в Кабміні вирішили перезапустити проєкт об'єднання під єдиним дахом профільних активів конструкторського бюро та заводу.
До чого прийде цей процес і чи взагалі прийде, поки не ясно. Але кожен з учасників прагне зайняти в ньому домінуюче становище і як мінімум зберегти нажиті активи та вплив.
Минулого тижня КБ «Південне» вирішило зміцнити кадрові позиції, призначивши генеральним конструктором Максима Дегтярьова.
Максим — син колишнього гендиректора Олександра Дегтярьова — до цього призначення керував конструкторським підрозділом, відповідальним за системне проєктування ракет та ракетних комплексів.
За ним стоїть репутація батька, його міжнародні зв’язки та команда, яка не один рік займалася підготовкою канадського проєкту Maritime Launch Services.
Гендиректором КБ «Південне» залишається нинішній керівник Олександр Кушнарьов, посада якого затверджується в Києві.
Можливо припустити, що розподіл двох основних керівних позицій дозволить КБЮ ефективніше протистояти невигідному для себе варіанту реорганізації.
Втім, космічний експерт Андрій Колесник назвав процес реорганізації в галузі — «грою престолів по-дніпровськи». І в цьому є частка істини не тільки з точки зору боротьби виробничих кланів, але й прагнення компаній Old Space використовувати технічний доробок піввікової давності з невеликими удосконаленнями, а не створювати принципово нові технології.
Тим часом в умовах зростання попиту на запуск малих супутників і появи нових пускових проєктів навіть державні агенції демонструють дедалі більшу схильність до ризику.
Наприклад, Бразильське космічне агентство (AEB) і підконтрольний Міноборони цієї країни — Департамент аерокосмічної науки та технологій Бразилії (DCTA) — цього тижня підписали угоду про випробування на космодромі в Alcantara ракети HANBIT, яку проєктує корейський стартап Innospace. Це той космодром, звідки бразильці викинули українські підприємства.
Особливість корейського проєкту — гібридний двигун ракети HANBIT-Nano, що використовує паливо на основі рідкого кисню та парафіну, із запатентованою системою подачі палива.
Ракета зможе вивести на орбіту до 50 кг, а її першим корисним навантаженням стане розроблена бразильцями інерціальна навігаційна система SISNAV.
«У цьому випадку ми маємо ситуацію, в якій тестуватимуться і транспортний засіб, і інерційна система, що перебувають у стадії розробки. Ми впевнені, що ця ініціатива DCTA та Innospace відкриє новий розділ у нашій історії доступу до космосу», — прокоментував підписання угоди президент AEB Карлос Моура.
«Ця угода має важливе значення, оскільки Innospace і DCTA віддані взаємному технічному та експлуатаційному розвитку та постійному партнерству. Ми очікуємо, що Innospace вийде на ринок послуг із запуску малих супутників після успішного першого тестового запуску HANBIT-TLV у четвертому кварталі», — стверджує генеральний директор Innospace Су Джонг Кім.
Вже наприкінці травня в рамках найближчої місії SpaceX з групового виведення космічних апаратів Transporter 5 американські компанії Voyager та Nanoracks виведуть на орбіту демонстратор Outpost Mars Demo-1, який має продемонструвати можливість різання металу без утворення тирси та стружки.
Для цього добре відома в Україні компанія Maxar Technologies розробила роботизовану руку із кінцевим робочим органом фрикційного фрезерування. Технологія дозволяє різати метал з високою швидкістю обертання фрези, розплавляючи його та не утворюючи дрібних фракцій космічного сміття.
Після виведення Mars Demo-1 на орбіту у Nanoracks і Maxar буде близько години, щоб розрізати три металеві деталі, виготовлені з того ж типу корозійностійкої сталі, що й верхні щаблі ракет, що у великій кількості засмічують орбіту.
Надалі з таких щаблів планується прямо на орбіті збирати т. зв. аванпости — платформи, які можуть використовуватися для розміщення різноманітного обладнання, дозаправки та обслуговування супутників. Аванпости у поєднанні з іншими проектами розвитку технологій будуть служити центральними пунктами для майбутніх складніших орбітальних операцій.
Цього тижня нагадав про себе й американський стартап Launcher, у команді якого є кілька вихідців із КБ «Південне» та «Ноосфери».
Launcher оголосив про запуск у жовтні, в рамках місії Transporter-6 SpaceX, свого першого космічного буксира, який планує доставити на орбіту супутники для 6 клієнтів, а ще 4 розмістили Launcher свої корисні навантаження.
Серед партнерів компанії — розробники кубсатів Skyline Celestial, Innova Space та NPC Spacemind, а також студентські проєкти Каліфорнійського політехнічного та Стенфордського університетів. Розмістять на буксирі корисне навантаження — Cesium Astro, яке тестуватиме систему зв’язку з фазованими антеними ґратами Nightingale у Ka-діапазоні, стартап TRL11, а також компанія, що пропонує космічні меморіальні послуги — Beyond Burials.
У 2023 році Launcher планує брати участь ще в трьох місіях Transporter — у січні, квітні та жовтні. Компанія також розробляє свою ракету Launcher Light, яка зможе виводити на низьку навколоземну орбіту до 150 кг. Перший старт намічено на 2024 рік.
Але головною космічною подією минулого тижня, безумовно, став другий випробувальний орбітальний запуск і успішна стикування з МКС — пасажирської капсули CST-100 Starliner.
Як і Dragon SpaceX — Boeing Starliner розроблявся згідно з програмою розвитку пілотованих орбітальних польотів NASA. Проте, помітно відстав від конкурента. Причиною цього були проблеми спочатку з програмним забезпеченням, а потім із клапанами двигунів, виготовленими Аerojet Rocketdyne.
Клапани вже стали серйозним яблуком розбрату між Boeing та основним постачальником агрегатів для Starliner. Але це не завадило провести другий орбітальний тест, під час якого 19 травня ракета Atlas 5 доставила капсулу на орбіту, а та через добу успішно стикувалася з МКС.
Капсула Boeing, яка здатна нести 7 астронавтів, ще чекає доопрацювання, але наявність у США вже другого пасажирського орбітального корабля, позначає остаточний крах російських претензій на монополію з доставки екіпажів на МКС.
Участь же росії у діяльності міжнародної станції неухильно знижується. Це визнав досвідчений космонавт Олександр Скворцов, який нещодавно залишив загін космонавтів ««роскосмосу. Він мав очолити команду екіпажу «МКС-70», старт якої повинен відбутися у 2023 році, але вирішив залишитися на Землі.
За його словами, здоров’я для тривалих польотів уже не те. Але головним демотиватором виявилася програма польоту, більшу частину якого Скворцов мав асистувати американцям у проведенні їхніх експериментів. На російському сегменті МКС самостійної роботи для онуків Гагаріна стає дедалі менше.
