У сучасному IT змінюється не лише ринок праці, а й саме уявлення про лідерство. Образ керівника, який має відповіді на всі питання і контролює кожен процес, стрімко відходить у минуле.
У сучасному IT змінюється не лише ринок праці, а й саме уявлення про лідерство. Образ керівника, який має відповіді на всі питання і контролює кожен процес, стрімко відходить у минуле.
Про це в інтерв’ю Forbes розповіла старша віцепрезидентка з управління персоналом (SVP HR) у SoftServe Рената Дельпорте.
За її словами, одна з головних проблем сучасних керівників — небажання визнавати власну обмеженість. І саме це стає критичною слабкістю в умовах змін.
«Маю улюблений вислів для лідерів. У мене для тебе дві новини: хороша і погана. Хороша — Бог є. Погана — це не ти». Вміння визнавати, що я не Бог, — це найбільш дефіцитна риса керівників», — так вона описує ключову трансформацію, через яку мають пройти лідери.
Йдеться не просто про самоіронію, а про фундаментальну зміну ролі керівника. Сьогодні від нього очікують не всезнання, а здатності чути, відчувати команду і приймати складність світу без спрощень.
Дельпорте підкреслює: вразливість, яка раніше вважалася слабкістю, тепер стає однією з найбільш затребуваних якостей.
«Сьогодні треба бути живим, справжнім, вразливим. Бо коли я вразлива, я відчуваю себе і людей», — пояснює вона.
Це напряму пов’язано і з ефективністю команд. У світі, де швидкість змін постійно зростає, жорстке управління і спроби «знати все наперед» просто не працюють. Натомість виграють ті керівники, які здатні адаптуватися разом із командою.
У цьому контексті вона також по-іншому дивиться на проблему вигорання. За її словами, це не індивідуальна слабкість працівників, а сигнал про системну проблему в управлінні.
«Тема вигорання для мене завжди про непрофесійний менеджмент», — каже Дельпорте.
Ключове завдання керівника, за її словами, — не «вичавлювати максимум», а створювати умови, в яких люди можуть бути ефективними без постійного виснаження.
«Людина — це не тільки робота. Ви — не тільки функція», — додає вона.
Ще один важливий момент — вміння працювати з реальністю, а не боротися з нею. Значна частина виснаження, за її спостереженнями, виникає саме через спроби повернути «як було раніше».
У новій моделі лідерства керівник — це не контролер і не «верхівка піраміди», а радше той, хто допомагає команді рухатися в невизначеності.
І саме тому, підсумовує Дельпорте, здатність визнати власну недосконалість і перестати грати роль «всезнаючого» керівника сьогодні стає не слабкістю, а конкурентною перевагою.
