Одесит Костянтин Юн запатентував пересувну мінікав’ярню, захопившись ідеєю Nestle 80-х років про кавові капсули. Він створив кавовий апарат Boseco, яким зацікавилися у Кремнієвій долині.
Одесит Костянтин Юн запатентував пересувну мінікав’ярню, захопившись ідеєю Nestle 80-х років про кавові капсули. Він створив кавовий апарат Boseco, яким зацікавилися у Кремнієвій долині.
dev.ua поспілкувався з винахідником і з’ясував, як працює кавова розробка, чим вона унікальна, і де її можна застосовуватися в епоху жорсткої конкуренції й становлення культури споживання ароматного напою.
Костянтину — 52 роки. Він народився і виріс в Одесі. Фізик за освітою, в 90-х роках створив власну компанію «ІПГ Майстер», яка займалася виробництвом широкого спектру будівельних товарів. Після 30 років роботи в будівництві Юн вирішив відійти від операційного управління і спробувати створити щось нове. Так півтора року тому виник його стартап BOSECO — кав’ярня з капсульною кавоваркою.
«Починалося все зі спроби поширення нової культури споживання кави в Україні, а саме капсульної кави. Такий спосіб дуже звичний у світі, але в Україні все відбувалося повільно і важко», — розповідає Костянтин.
Для кав’ярні орендували приміщення в ТРЦ City Center та «Рів'єра». В меню закладу було 14 видів чорної та ароматизованої капсульної кави. Відвідувачі, за словами засновника, були задоволені, адже це швидко, доступно і смачно.
«На жаль, карантин змінив правила гри ресторанного бізнесу. Кав’ярні довелося закритися», — розповідає Костянтин. Але складності не злякали підприємця.
Він швидко придумав нову модель пересувної капсульної кавомашини, якій не страшні ні карантин, ні орендодавці.
Підприємець вирішив, що майбутнє капсульної кав’ярні в мобільності й компактності. Для реалізації своєї ідеї Юн обладнав окремий цех та створив інженерний відділ у своїй же компанії «ІПГ Майстер». Команда з 15 осіб зайнялася будівництвом мобільної незалежної мінікав’ярні. Ще одне завдання для інженерів — підвищити безпеку обслуговування споживача за рахунок відсутності безпосереднього контакту з баристою.
Проєкт Костянтина недешевий. У свою розробку він інвестував понад $1 млн власних коштів. Влітку 2021 року завдяки сайту кав’ярні про проєкт дізналася американська інвестиційна платформа. Ні назву компанії, ні суму вкладень Юн поки не афішує, але стверджує, що фонд-інвестор допомагає з виходом на американський ринок. За словами підприємця, сума інвестицій від американського фонду — понад $1 млн, а зараз з BOSECO працює проєктна команда інвестиційної платформи.
Наразі, розповідає винахідник, э наміри запустити розробленні Костянтином мінікав’ярені в публічних місцях Сан-Франциско, кампусах Google, Facebook та інших великих компаній. На даному етапі на доопрацювання технічної та документальної складової стартапу йде близько $100 000 на місяць.
Сконструйовано розробку Юна досить просто: кавоварка вбудована у велосипед спеціальної конструкції.
«Серце кав’ярні — капсульна кавоварка. Це невелика коробка, в якій розміщена кавоварка, ємність для води, контейнер для сухого молока з дозатором, контейнер для витратних матеріалів, автономне джерело електроенергії та органайзер витратних матеріалів. Її розмір — 40×40×60 см», — розповідає Юн.
Для пересування містом команда вирішила використовувати велосипеди, розповідає винахідник.
«Вони дають можливість заїжджати на пішохідну зону, парк, в офісний центр або кампуси університетів, бути більш маневровими й доступними на відміну від машин», — говорить він.
Зараз команда інженерів BOSECO створила 12 велосипедів в трьох конфігураціях.
Перша версія — це невеликий триколісний байк з капсульною кавоваркою.
Друга версія велосипеда їде задом наперед. Попереду знаходиться збільшений бокс для кавомашини. Інженери додали капучинатор і контейнер для відходів.
Третя версія відрізняється від другої тим, що більше нагадує рикшу. У задній частині розміщується кавоварка, а в передній — водій-бариста.
Влітку 2021 року мобільні кав’ярні працювали в тестовому режимі в Одесі. Вартість кави дорівнювала близько 25 грн. За день один бариста готував від 50 до 200 чашок кави.
«Такий досвід вказав на проблемні місця в конструкції велосипедів, над якими зараз працюємо», — ділиться Юн.
Як часто трапляється, не обійшлося в розробці нового обладнання і без факапів.
Найбільшою проблемою для інженерної команди, говорить Юн, стало автономне джерело живлення. «Кавомашина — це високострумова техніка, яка має нагрівальний елемент. Щоб уникнути ризику пожежі, треба було, щоб кожна батарея акумулятора розряджалася одночасно», — говорить він.
Ідеально для розробки підходили літій-іонні акумулятори, які використовують в автомобілях Tesla.
Але їх вартість три роки тому була занадто високою і робила кав’ярню нерентабельною. Технологіями китайські виробники ділитися не побажали. «Зараз ціни на акумулятори знизилися, і на ринку з’явилися копії їх елементів. Це дало можливість інженерній команді створити власний акумулятор. Він витримує температурні навантаження, вирішена проблема нерівномірної розрядки. Акумулятор дозволяє зробити від 140 до 300 чашок кави», — розповів Костянтин.
На цьому команда не зупинилася, розвиваючи нестандартні рішення. Було вирішено дати можливість замовляти каву як таксі. У додатку споживач може відстежити кав’ярні, що знаходяться поблизу, або замовити напій до місця свого перебування.
Зараз команда BOSECO готова продавати франшизи на свої кав’ярні. Правда, спочатку такого завдання Юн перед собою не ставив. Але завдяки сайту і тестовому запуску влітку 2021-го з’явилися зацікавлені. У компанію вже зверталися підприємці з Чернівців, Черкас, Казахстану, Росії, Пакистану, Ізраїлю. На даному етапі вартість франшизи невідома.
«Франшизу ще не продавали. Зараз стартап знаходиться на етапі тестування, відпрацювання бізнес-моделі, фінансової й економічної моделі. Ще не готовий сказати про вартість франшизи. Ми зараз на стадії творення цього процесу», — розповідає засновник стартапу.
За його словами, лендинг сайту приносить стартаперу ліди, а кав’ярні, які їздять по Одесі, також залучають потенційних партнерів.
Опитані dev.ua учасники ринку до розробки Юна відносяться поки що по-різному.
«Сервіс, який привезе каву, особливо в карантин або взимку — це круто. Але в сезон може виявитися неактуальним — люди вважають за краще зайти в кав’ярню, посидіти», — поділилася Олеся Жадан, фіналістка To Go Latte Art Battle, бариста «MyKava».
Сезонні ризики бачить у розробці й Олексій Собінов з кав’ярні «Львівська Майстерня Шоколаду».
«До роботи бариста на велосипеді або на рикші в Україні є питання. А що робити взимку або дощовою осінню? Я впроваджував би такий спосіб у великих парках. В UNIT.City, наприклад, або інших великих офісних центрах. Такий варіант кав’ярень може мати місце на ринку споживання кави, але, в будь-якому випадку, він буде дуже нішевий»., — каже він.
Більш позитивно задум одесита оцінює Євген Наєнко, власник мережі «Пітчер» у Києві.
«Зараз в Україні актуально сходити в заклад випити чашечку кави, насолодитися атмосферою. В Європі це може вистрілити, оскільки культура споживання кави не так розвинена. Там немає хороших кав’ярень на кожному кроці. І в кампусах університетів, напевно, буде актуально», — вважає він.
Погоджується з ним і В’ячеслав Шаповал, власник столичної кав’ярні «Шапа»:
«Чим ближче ти до покупця, тим краще. Інфраструктура в містах все більше схилятиметься до пішоходів і велосипедів, тому за умов правильно спланованої роботи все має вийти».
