UNIT.City — місце, де люди працюють... КРАЩЕ! Обирай свій простір просто зараз 👉
Ігор Вишневський Зброя
17 вересня 2025, 09:00
2025-09-17
«Ви можете влити $1,5 млн у розробку технології, але тільки сертифікація продукту може коштувати $800 000». CEO Dwarf Engineering — про старі монополії й бюрократію на ринку озброєнь ЄС
Наприкінці серпня в Данії традиційно відбулася щорічна виставка DALO Industry Days — найбільший форум виробників озброєння у Скандинавії. Серед українських компаній у ньому взяла участь і Dwarf Engineering, яка нещодавно представила роботу модуля автономного керування FPV-дронами Narsil.
Про продукт Dwarf Engineering, враження від форуму, а також — про проблеми виробників озброєнь в Європі в кулуарах одного з miltech-заходів dev.ua розповів CEO компанії Владислав Піотровський. Далі — його пряма мова.
Наприкінці серпня в Данії традиційно відбулася щорічна виставка DALO Industry Days — найбільший форум виробників озброєння у Скандинавії. Серед українських компаній у ньому взяла участь і Dwarf Engineering, яка нещодавно представила роботу модуля автономного керування FPV-дронами Narsil.
Про продукт Dwarf Engineering, враження від форуму, а також — про проблеми виробників озброєнь в Європі в кулуарах одного з miltech-заходів dev.ua розповів CEO компанії Владислав Піотровський. Далі — його пряма мова.
Про модуль автономного керування дронами Narsil
На форумі представляли свій модуль автономності, який стоїть на наших партнерських дронах. По суті, він дає бойовому пілоту своєрідного «асистента пілота», так званого copilot-а, який буде підтримувати дрон в разі втрати керування, навіть у випадку, якщо втрата зв’язку буде повною. Тобто, коли дрона почне душити РЕБ, він автоматично переключається в режим «круїз» і продовжує летіти — так само як їде автівка в аналогічному режимі. Потім дрон виходить на зв’язок, коли пролітає зоною дії РЕБа. Коли він зафіксував точку, то може відпрацювати те ж саме доведення: вже коли проходить радіогоризонт і зв’язок втрачається, дрон все одно доб'є ціль.
Це коштує менш як 10% від вартості дрона, але піднімає його ефективність з 30% до 80%. Ці підрахунки робили, зокрема, і в Brave1.
Загалом наявні на ринку системи доведення у своїй більшості не ідеальні, але наш продукт вже створює достатню економічну різницю для використання цієї розробки.
Що стосується заходу в Данії, то це була конференція, виставка і полігон, де виставлялися компанії північних країн в оборонній сфері. Вони хотіли познайомитися з українською оборонкою, а ми — поділитися своїм досвідом, тому на захід запросили й низку українських компаній.
«Як би ми не кричали, їм все одно не буде боліти»
Захід у Данії — далеко не перший великий оборонний форум, на якому я був, і не перший досвід міжнародної комунікації на тему оборонних технологій. Раніше я їздив на навчання у США, ми презентували Україну в Японії, ще я їздив на виставку в ОАЕ — але всюди одна й та ж сама ситуація.
Я не знаю, що ще має статися, щоб захід «роздуплився». Це просто їхній темп і, мені здається, він уже ніяк не зміниться.
Коли твоя країна не у війні, у тебе не помирають близькі люди, і ти не бачиш страждань кожного дня, то ти не будеш якось особливо це рухати. Навіть коли представники західних оборонних концернів чи урядів приїздять в Україну і бачать обстріли на власні очі, вони все одно до кінця не розуміють ситуацію. Як би ми не кричали, їм все одно не буде боліти — не тому, що вони погані, а тому, що у них просто немає цього досвіду.
Владислав Піотровський під час заходу в Данії
Коли приїхав до Данії та прийшов у готель на сніданок, я просто чув уривки спілкування — інших учасників форуму, місцевих жителів, студентів, туристів. Я усвідомив, наскільки розмірене і комфортне у них життя. Навіть стало від цього дещо ніяково, що Європа може жити в настільки комфортних умовах, а нам треба повертатися в Україну, а потім — спілкуватися з військовими, розв’язувати важкі питання, їхати на схід, шукати гроші й вигадувати різні технології, щоб якось вплинути на хід війни. Вони ж плавають в басейні, їдять піцу, відпочивають і так — по колу. Мені просто здається, що якщо до них прийде війна, там ніхто не буде воювати.
Про проблеми західної оборонки
Зараз у них горить одне місце, і вони виділяють величезні кошти, намагаючись влити їх в оборонку та R&D, щоб диверсифікувати ринок. Ринок оборонки за кордоном лишається суттєво сконсолідованим, як це було до повномасштабної війни й у нас. Там немає ринку, за який ти борешся.
На заході у тебе є величезні держконтракти на R&D, а компанії — великі монополісти. І у них працює своє лобі, щоб і далі все лишалося, як є.
Більшість інвесторів у нас гарячково питають, чи наша продукція — це dual-use? Бо якщо якась невелика українська компанія зайде чисто на ринок європейської оборонки, вона не зможе вижити в європейському прок’юрменті. Там тобі треба буде боротися за гроші з іншими компаніями не в умовах війни, а в умовах бюрократії, коли вам треба заповнити грантову заявку на 400 сторінок.
У нас зараз немає цієї бюрократичної машини, і всередині наших компаній не передбачено цих процесів, бо у нас процес працює заради того, щоб виготовляти зброю. Але у них там все працює не так. І, відповідно, вони самі намагаються розбити те, що вони набудували, на якісь менші частини.
Владислав Піотровський під час виступу на DOU DAY
Що їм треба? Треба надробити військових компаній, щоб вони всі між з собою змагалися і генерували нові продукти.
Виготовлені західними компаніями дрони коштують у два-три рази більше за наші аналоги.
І це не тому, що вони дурні й не вміють їх збирати. Це відбувається тому, що їхні військові стандарти включають низку дуже скрупульозних вимог, наприклад, вимоги до логістики — як продукція переносить солону воду, високі й низькі температури, високі вібрації, і все, що буде відбуватися під час транспортування в пустелях чи літаками, скидування контейнерів, перевезення їх морем. Західний дрон відповідно до цих вимог повинен усе це витримувати, а вже потім запускатися. Але якщо наші дрони не можуть цього зробити, то не тому, що ми робимо погані дрони. У нас просто нема таких вимог, бо якщо ми б цим займалися, то давно б усі померли в умовах війни.
Старі монополії vs нові технології
У нас маленька компанія може стати великою на постійному обороті дронів, а у них є фіксоване замовлення, і невідомо, чи буде наступне. Планувати свій бюджет маленькій компанії на європейському ринку озброєнь неймовірно тяжко. Тож туди просто заходять величезні компанії.
Щоб виготовляти озброєння за стандартами Європи й виходити на цей ринок, потрібні величезні кошти, тому якийсь умовний стартап ніколи не зможе цього зробити.
У них немає жодного шляху для маленької компанії попасти в цей військовий прок’юрмент.
«Це коштує менше 10% від вартості дрона, але піднімає його ефективність з 30% до 80%»
Скільки грошей там не сіється, щоб зробити технології, вони не доходять до контрактування — прямого шляху просто нема. Тобто, їм треба якось намагатися розбити цю зашкарублу legacy-інфраструктуру. У нас же інфраструктура зовсім інша — умовно, 300 виробників дронів плюс 1500 технологічних військових стартапів. Дуже багато з них дублюють одне одного, але саме через те вони й змагаються, і намагаються зробити щось нове.
Піти таким шляхом і декомпозувати Rheinmetall — ніхто цього не буде робити.
Європейці перебувають в певному тупику: для того щоб збудувати щось нове, потрібно зруйнувати старе. А ніхто не буде поступатися старим, бо там величезні монополії.
У нас воно зруйнувалося органічно: монополія в умовах повномасштабної війни не витягувала, тому з’явився ринок для нових компаній, які почали тіснити стару монополію. А в Європі цього не відбувається.
Тобто, європейці кричать «нам треба стартапи», але куди ці стартапи підуть, хто це буде купувати? Ви можете влити в компанію $1,5 млн, щоб розробити технологію, але тільки сертифікація того, що твій продукт відповідає певним вимогам, може там коштувати $800 000 за інвестицій у півтора мільйона. Ну і як це зробити? Відповіді просто немає. На цьому і закінчуються всякі «виходи в Європу» і перемовини.
«Будь-хто може зареєструвати компанію за кордоном, зробити нову ітерацію продукту й написати, що це — Germany original». Чому «залізна завіса» не зупинить відтік українського Miltech в Європу і що треба робити владі, щоб цього не сталося
23 школи дронів, які допоможуть навчитись керувати безпілотником. Куди звернутись, щоби стати оператором БПЛА
Про важливість безпілотників та, відповідно, операторів вже говорять дуже багато та скрізь. Військові чекають, що штати БпЛА в бригадах мають розширити, особливо після оголошення створення «Сил безпілотних систем».
До переліку із зібраних нами закладів, які навчають операторів БПЛА, додалась ще одна 23-тя в цьому списку школа. Додаємо школу операторів USMT та оновлюємо інформацію по іншим закладам.
Якщо ви знаєте, хто ще навчає пілотів для безпілотників, пишіть на пошту [email protected].
(оновлений текст від 22 липня 2022)
Атлас зброї: Україні передали шведські танки Stridsvagn 122. Які ще танки отримали захисники та від кого
Швеція передала Україні 10 танків Stridsvagn 122 з українськими екіпажами, навченими у Швеції, пише «Європейська правда», посилаючись на пресслужбу Збройних сил Швеції.
Раніше ми збирали, які ще танки Україні вже передали інші країни.
(текст від 29 липня 2022)
Німеччина передасть Україні 14 наземних безпілотників THeMIS. Що це за машини та як вони працюють
Німеччина передасть Україні 14 наземних безпілотників THeMIS. Імовірно, 7 таких транспортних засобів прибудуть до України до кінця цього року, вони призначені для евакуації поранених. Інші очікуються у 2023 році — їх будуть використовувати для очищення доріг. Нагадуємо, що це за зброя і що вона вміє.
Атлас зброї: Німеччина передає захисникам чергові MARS II. Які ще РСЗВ отримала Україна від західних партнерів та як вони працюють
Федеральне міністерство оборони Німеччини повідомило у Twitter, що у найближчі кілька тижнів Україні будуть передані чергові системи залпового вогню MARS II.
Раніше ми розповідали про те, які РСЗВ партнери надіслали на допомогу українським воїнам. Нагадуємо про це знову.
(Текст від 26 липня)
