UNIT.City — місце, де люди працюють... КРАЩЕ! Обирай свій простір просто зараз 👉
Ігор Вишневський Зброя
3 вересня 2025, 09:00
2025-09-03
«Будь-хто може зареєструвати компанію за кордоном, зробити нову ітерацію продукту й написати, що це — Germany original». Чому «залізна завіса» не зупинить відтік українського Miltech в Європу і що треба робити владі, щоб цього не сталося
Великі українські виробники дронів та іншого обладнання стоять перед дилемою щодо відкриття власних виробництв у європейських країнах (або ж спільних підприємств із міжнародними партнерами). Причин насправді маса — потреба масштабування, спрощений вихід на нові ринки, доступ до певних технологій, більш стабільний і прогнозований бізнес-клімат, а основне — подолання негативів закритого експорту озброєнь, який окремі виробники вже називають «залізною завісою» чи «залізобетонною стіною». Та, звичайно — безпека виробництва. Напевно, цей список ще можна продовжувати.
Великі українські виробники дронів та іншого обладнання стоять перед дилемою щодо відкриття власних виробництв у європейських країнах (або ж спільних підприємств із міжнародними партнерами). Причин насправді маса — потреба масштабування, спрощений вихід на нові ринки, доступ до певних технологій, більш стабільний і прогнозований бізнес-клімат, а основне — подолання негативів закритого експорту озброєнь, який окремі виробники вже називають «залізною завісою» чи «залізобетонною стіною». Та, звичайно — безпека виробництва. Напевно, цей список ще можна продовжувати.
Керівники приватних підприємств української оборонки розповіли, чому мантра прихильників закритого експорту про те, що у нас «вкрадуть технології» — це не більше, ніж теорія змови; чого не вистачає європейським виробникам, щоб стати конкурентними у виробництві дронів; що можуть запропонувати європейські держави українським виробникам БПЛА й чому наша держава власноруч гальмує розвиток приватних підприємств ОПК? У межах заходу «Спільні підприємства, спільна оборона» відбулася цікава дискусія щодо цих питань.
Вона дозволила поглянути на речі ширше: хто — українські виробники дронів чи європейські партнери — буде тут стороною А чи Б під час створення спільних підприємств, і хто кому, власне, більше потрібен для вирішення своїх стратегічних завдань — Україна Європі чи Європа Україні?
«Ви воюєте минулою війною». Що Україна може дати Європі?
Зі слів СЕО FRDM Group Вадима Юника, за останні півтора року вони підписали близько п’яти меморандумів із різними закордонними компаніями, основною метою яких оголошувалося створення спільних продуктів. Але, як каже Юник, у західних компаній немає реального, наближеного до проблем фронту розуміння продукту. Натомість таке розуміння є в українських компаній, які тісно взаємодіють із військовими на всіх етапах, і не тільки отримують від них фідбек у реальному часі, а й коригують свою продукцію залежно від їхніх запитів.
«Їхнє уявлення про війну настільки далеке від того, що відбувається реально, що це впливає на ті продукти, які вони хочуть випускати та в які вони вкладають гроші. У більшості випадків те, що вони задумали й у що вони вкладають, не буде на фронті навіть включатися», — висловив Юник свою думку.
СЕО FRDM Grouр також розповів, що під час його приватного спілкування за вечерею з керівництвом одного великого європейського оборонного концерну він почув цікаву цифру.
Було озвучено, що наразі 80% спільних проєктів насправді виявляються невдалими. «Це неймовірні кошти, які витрачаються, умовно кажучи, марно через брак правильного продуктового бачення», — зазначив Юник.
Зі слів представника FRDM і за сумісництвом президента Технологічних сил України, співпраця з європейськими партнерами — це, по суті, економія їхніх грошей, адже українські компанії можуть дати це «правильне продуктове бачення».
Андрій Римарук, заступник генерального директора Ukrspecsystems, зазначає, що ще одне, що ми можемо запропонувати європейським партнерам у спільних проєктах — це тестування міжнародної техніки в бойових умовах. Його компанія вже здійснює сервісне обслуговування і програмний технічний сапорт іноземної техніки 24/7. «Наш сервісний центр це вже робить, ми вже тестуємо європейську техніку. Ми вже починаємо заключати перші міжнародні контракти й ділитися досвідом», — зазначив Римарук.
Дрон SHARK-D UAS виробництва Ukrspecsystems
З його слів, реальний бойовий досвід неоціненний під час тестування техніки й навчанні нових екіпажів.
«Наприклад, в тебе є ціль — „Тор M2“. Щоб її знищити, ми дамо тобі вісім сценаріїв, якщо ти будеш використовувати нашу техніку і ще плюс дев’ять сценаріїв, якщо ти будеш використовувати нашу техніку з партією іншої техніки. Тобто, оцей бойовий досвід, який ми готові ретранслювати для армій Європи, є неоціненним. Він коштує в сотні разів більше, ніж той продукт, який ми виготовляємо», — впевнений Римарук.
CEO Infozahyst Ярослав Калінін розкритикував європейських партнерів не тільки за зволікання у виробництві озброєнь, а й загальну відсутність безпекового бачення та конкретних дій з адаптації власних ОПК до потреб сучасної війни.
«Ми поступово відходимо від парадигми, що ми готові ділитися з Європою знаннями. Ні, я вже не готовий ділитися знаннями, якщо це безплатно. Ми можемо бути для Європи тим, хто забезпечить її безпеку, бо сподіватися на США зараз марно. Ми можемо бути local supplier для кожної конкретної європейської країни. Для того щоб ви могли захищатися, на вашій території в безпеці має бути налагоджене виробництво FPV-дронів», — заявив він.
Як зазначив Ярослав Калінін, українські компанії можуть дати дуже суттєвий поштовх всьому ОПК об'єднаної Європи.
«Ми можемо бути конкурентами тим вашим великим власним компаніям, які роблять абсолютно нічого для того, щоб забезпечити вашу безпеку. Вони намагаються продати ті продукти, які виробляли останні 10 років. Вони в принципі не знають, що таке lead time. Ми кажемо про дні, вони говорять про роки. Ви вчитеся за застарілими підручниками НАТО і воюєте минулою війною. Ви не адаптуєте і не будете адаптувати новий досвід, тому що ваші локальні експерти розказують, що ваш досвід — все ще релевантний…», — стверджує він.
З його слів, великі європейські виробники не враховують бойовий досвід реальної війни та продовжують замість цього випускати техніку, яка не має попиту на полі бою.
Deep Tech, ринки збуту, а ще бажано — адміністративний «бейбісітер». Що Європа може дати Україні
Founder та CEO TAF Industries Олександр Яковенко акцентує на двох речах, які може дати нам співпраця з міжнародними партнерами та потенційне створення спільних підприємств. Перша з них полягає у виході українських компаній на західні ринки й отриманні оборонних замовлень країн НАТО, адже, так чи інакше, у тривалій перспективі вони не можуть працювати виключно на внутрішній ринок. А друга — в доступі до Deep Tech, який мають великі західні компанії.
Founder і CEO TAF Industries Олександр Яковенко під час одного з заходів. Фото LB.ua
«Як не крути, все ж таки західні країни на крок попереду з точки зору високих технологій… Можу навести приклад деякого обладнання, яке виробляється у Швейцарії. Це станки, які не продають в Україну навіть зараз», — пояснив він.
СТО компанії De Viro Денис Чумаченко вважає, що українські та європейські інженери цілком можуть взаємовигідно доповнювати одні одних, адже їхні знання і навички — дещо інші.
«У нас є дуже гарні військові інженери. Ми можемо ділитися з Європою методикою швидкої розробки. Ми вміємо робити швидко і від ідеї до реалізації може пройти лише чотири-п’ять місяців. Але нашій інженерії не вистачає дуже глибоких наукових знань. І їх ми можемо брати в європейської школи. Тому що радіоінженери в Україні знають, як поставити антену на літак „пальцем ц небо, або чотко поїхало“. А в Європі є радіофахівці, які можуть це прорахувати й дати заздалегідь правильну відповідь», — висловив свою думку Чумаченко.
Тож, якщо підсумувати, то, зі слів СТО компанії De Viro, це може бути обмін знаннями, де Україна дає методику швидкої розробки, а Європа — методику ґрунтовної розробки.
Ярослав Калінін натомість склав свій короткий список проблемних питань, розв’язання яких би прагнула українська оборонка під час виходу на європейські ринки.
Перше — це постійні представники від країни у складі спілок, які будуть давати юридичні консультації з оподаткування. «У мене вистачає справ і без того, щоб ще вивчати на якійсь локальній мові, як конкретно організувати бізнес і не порушувати ніяке законодавство, особливо такий крихкий бізнес, як виробництво зброї та боєприпасів. Адже регуляції дуже специфічні для різних країн, хоч і є „загальна парасолька“ Євросоюзу», — зазначив Калінін.
По-друге, потрібно обов’язково забезпечити окремий експортний режим для тієї країни, де буде локалізуватися український виробник, щоб він міг постачати зброю в Україну. «Це обов’язкова умова для того, щоб зброя реально вироблялася в Європі, а не лише на паперах… Бо, наприклад, експортне законодавство Німеччини — доволі специфічне», — додав CEO Infozahyst.
Третє, що хотів би бачити Ярослав Калінін — це грантові програми для локалізації українських виробників в Європі. «Потрібна програма, направлена те, щоб українське підприємство могло, знаючи свої ноу-хау, побудувати виробництво, відкрити бек-офіс, продакшн-офіси в європейській країні, отримати на це грантові гроші для того, щоб локалізуватися під юрисдикцією цієї країни», — резюмував керівник компанії.
Денис Чумаченко в цьому контексті також висловив свої потенційні побажання до такої співпраці.
«Трохи лякає, коли спілкуєшся про їхнє складне законодавство й податки. Тобто, якщо вже говорити про тих, хто буде допомагати, то потрібен такий адміністративний „бейбісітер“ від місцевої влади, який буде за ручку водити й розповідати, як в нас правильно все робити, щоб не дали по загривку», — каже СТО компанії De Viro.
Він, наприклад, нагадав, що в Чехії, якщо не буде виконана певна норма з освітлення в цеху, то підприємство можуть закрити на два місяці. «Якщо вже тебе до себе пускають, то дайте право на помилку, і це буде стимулювати не боятися відкривати ці заводи», — акцентує на бажаній лояльності законодавства Чумаченко.
«Намагання регулювати експорт — це як поставити шлагбаум у чистому полі»
Зі слів Ярослава Калініна, питання відкриття експорту лишається для українських зброярів ключовим і без цього почнеться стагнація великих українських підприємств, які через брак постійного внутрішнього замовлення змушені фінансувати R&D за залишковим принципом.
«Намагання регулювати експорт — це як поставити шлагбаум у чистому полі. Цим дуже хоче зайнятися наша держава. Вона це вміє, вона це любить. Водночас приклад дерегуляції в закупівлях не наводить її на висновки, що дерегуляція в експорті допоможе, а не завадить», — критично прокоментував реалії CEO Infozahyst.
CEO Infozahyst Ярослав Калінін під час одного із заходів, фото з сайту компанії
Денис Чумаченко насамперед наголосив на тому, що без експорту й отримання валютного виторгу українським компаніям важко пропонувати нові продукти й робити модернізацію наявних, розвиваючи напрям R&D.
«R&D — це триндець як дорого. Гроші десь треба брати. І коли компанія каже: „У мене є вільний потенціал, шановна держава України, купи в мене те, що я ще можу виготовити“, то мені кажуть: „Нема замовлення, вибач, ми купляти не будемо“. Тож де брати гроші на нові продукти?», — ставить риторичне питання Чумаченко.
З його слів, українська держава має тут діяти за принципом «Якщо не можеш допомагати, то не заважай».
Зі слів Андрія Римарука, влада нарешті має зрозуміти, що релокація чи відкриття спільного підприємства за кордоном — це не втеча внутрішнього виробника ОПК, а безпека, що є найбільш очевидним, але від того не менш важливим чинником.
«Не треба шукати приклади, достатньо нещодавнього обстрілу американського підприємства на Закарпатті. Ворог, коли хоче і знає, то може нас дістати будь-де. Тому для нас релокація за кордон є життєво необхідною», — впевнений заступник гендиректора Ukrspecsystems.
Зі слів Римарука, зброярі вже понад два з половиною роки говорять про необхідність хоча б регульованого експорту продукції за кордон, але віз і нині там. Не внесено відповідних законодавчих норм і в закони про Defence City, хоча зброярі на це сподівалися.
Вадим Юник також вважає, що закритий експорт — це пряма перепона для розвитку продуктів українських зброярів.
«Це потрібно саме для того, щоб ми могли відкрито і прогнозовано робити продукти, які допоможуть нам виграти цю війну. Дуже важливо для України вийти з постсовка, коли ми живемо за „залізною завісою“ і всього боїмося. Наприклад, ми боїмося, що в нас хтось вкраде технології. Вибачте, я розумію, коли ми контролюємо технологію виготовлення атомної зброї. Але контролювати технологію, як гарно спаяти дрон — це навіть не смішно», — каже СЕО FRDM Grouр.
Юник навів приклад німецької Quantum-Systems, яка відкрила виробництво в Україні. «Чому німецька компанія може без жодних проблем привести до нас свій технологічний дрон, і тут його не просто продавати, а й виготовляти? І я впевнений, що з боку Німеччини вони не проходили 300 перевірок, щоб їм дозволили це зробити», — апелює до цього прикладу СЕО FRDM Grouр.
«Відкрити компанію в Європі — це взагалі easy»
CEO TAF Industries Олександр Яковенко запевняє, що жодні законодавчі перепони й заборони в Україні, а також жодні побоювання щодо «крадіжки технологій» насправді не зупинять тих українських виробників озброєнь, які захочуть відкрити виробництво в Європі чи спільні підприємства з партнерами. Тому українська влада фактично «дує на холодне», коли розповідає, що стримує відтік наших технологій за кордон.
«Скажу відверто — будь-який виробник, якщо захоче, зможе відносно просто зареєструвати компанію за кордоном і зробити вже другу чи третю ітерацію продукту під новим лейблом, під новою назвою і зробити це „Germany original“. Ну чи можна взяти будь-яку іншу країну. З точки зору чинного законодавства довести, що ця технологія насправді українська, буде досить складно, майже неможливо. На жаль, ті підприємства, які наразі не мають замовлень від української держави, і пішли цим шляхом», — констатує Яковенко.
Зі слів Яковенка, штучні законодавчі обмеження в Україні щодо експорту озброєнь призводять до протилежного ефекту, ніж задумувалося, і змушують українські підприємства залишати Україну.
«Ми втрачаємо потенційний прибуток, валютний виторг, ми втрачаємо технологію, ми втрачаємо спеціалістів, тому що вони релокуються за кордон. І таких компаній, на жаль, багато. Тому кожен день і кожен місяць відтермінування лібералізації ринку призводить до того, що ми втрачаємо потенційні вигоди для нашої країни», — вважає він.
Зі слів Яковенка, будь-якому бізнесу традиційно властива креативність, зокрема і в тому, як обходити заборони, тому вони мають лише формальну вагу.
«Окей, навіть якщо якийсь мінімальний відсоток технологій попаде до ворога, все одно це не буде масово. Це буде не настільки погано, якщо ми втратимо ці технології взагалі з країни, і ці компанії з часом просто не будуть мати жодного відношення до України», — завершив свою думку Яковенко, закликавши нарешті вийти за «політичні ризики» питання.
Денис Чумаченко акцентує на тому, що технології в сучасній оборонці настільки швидко розвиваються, то через рік вони стають неактуальними. За цих обставин заборона експорту під приводом втрати технологій є просто смішною.
Дрони Leleka-100 UAV. Фото фонду «Повернись живим»
«Через рік ваше рішення вже взагалі нікому не буде потрібне. Тому заборона експорту всіх смішить, адже відкрити компанію в Європі — це взагалі ізі. Зробити гілку продукту — це взагалі ізі, коли є своє конструкторське бюро. Є конструктор, які зробить гарну документацію, і ніхто нічого не ніколи не зможе доказати, що це щось одне і те саме», — запевняє СТО компанії De Viro.
Чумаченко стверджує, що якщо хтось так сильно прагнутиме вивчити та вкрасти українські технології, то «вивезе дрон у фурі з цигарками» чи застосує інший сірий шлях.
«Те, що кусок заліза потрапить до когось і хтось його розкрутить, ну окей. Ну і що з цього? Особливо, якщо цей кусок заліза через пів року буде неактуальним, адже якщо в підприємства будуть гроші на R&D, то через пів року цей продукт буде новим, буде його нова модифікація», — висловлює подив Чумаченко.
Зі слів Олександра Яковенка, починаючи з 2022 року держава зробила достатньо швидкі кроки для дерегуляції сектору оборонної промисловості. «Ми змогли кодифіковувати виробництво набагато швидше, прибрали мита і ПДВ, і в цілому держава робила правильні кроки для того, щоб виробники могли швидко розпочати роботу», — зазначив він, додаючи, що наразі кроки держави назустріч виробникам озброєнь, на жаль, відбуваються запізно.
Андрій Римарук вважає, що у разі створення спільних підприємств справді хотів би бачити певну синергію з двох сторін — як на рівні компаній, так і на рівні урядів.
«Тут має бути командна робота двох посольств, двох аташе, двох компаній, які спільно будуть пробивати цю залізобетонну стіну, поки ще не стало пізно. Цю роботу вже потрібно започатковувати зараз, щоб потім десь там в Чехії тобі вже не виписували штраф за те, що у твоєму цеху погане освітлення, а ми в Україні не повернулися у 2022–2023-й рік, коли ми збирали наші дрони взагалі без світла», — резюмував представник Ukrspecsystems.
Хто вже представлений за кордоном
Ми вже писали про низку прикладів, коли українські оборонні компанії відкривають виробництво за кордоном, створюють спільні підприємства або ж дозволяють закордонним компаніям виготовляти продукцію за своєю ліцензією. Так, у вересні минулого року Ukrspecsystems передала права на виробництво своїх розвідувальних безпілотників польській компанії ALS Systems, котра тепер вироблятиме українські дрони SHARK за ліцензією.
Минулого року UAC запустила в Чехії серійне виробництво розвідувальних БПЛА Leleka-LR та ударних дронів «Булава» для потреб української армії (UAC — це філія української компанії De Viro).
Своєю чергою українська компанія Skyeton, що виробляє розвідувальні системи ACS-3/Raybird-3, запустила виробництво у Словаччині. Також повідомлялося, що британська оборонна компанія Prevail Partners і український виробник Skyeton створили спільне підприємство, що забезпечить серійне виробництво багатоцільового БПЛА Raybird у Великій Британії.
Торік керівник фонду «Повернись живим» Тарас Чмут зробив заяву про те, що мінімум чотири лідери ринку з виготовлення БПЛА в Україні винесли виробництво за кордон.
«Скільки FPV-дронів виготовила ваша країна минулого року? Нуль, або число настільки мале, що знадобився б мікроскоп, щоб його побачити!». Ажнюк різко розкритикував європейські підходи у виробництві озброєнь
23 школи дронів, які допоможуть навчитись керувати безпілотником. Куди звернутись, щоби стати оператором БПЛА
Про важливість безпілотників та, відповідно, операторів вже говорять дуже багато та скрізь. Військові чекають, що штати БпЛА в бригадах мають розширити, особливо після оголошення створення «Сил безпілотних систем».
До переліку із зібраних нами закладів, які навчають операторів БПЛА, додалась ще одна 23-тя в цьому списку школа. Додаємо школу операторів USMT та оновлюємо інформацію по іншим закладам.
Якщо ви знаєте, хто ще навчає пілотів для безпілотників, пишіть на пошту [email protected].
(оновлений текст від 22 липня 2022)
Атлас зброї: Україні передали шведські танки Stridsvagn 122. Які ще танки отримали захисники та від кого
Швеція передала Україні 10 танків Stridsvagn 122 з українськими екіпажами, навченими у Швеції, пише «Європейська правда», посилаючись на пресслужбу Збройних сил Швеції.
Раніше ми збирали, які ще танки Україні вже передали інші країни.
(текст від 29 липня 2022)
Німеччина передасть Україні 14 наземних безпілотників THeMIS. Що це за машини та як вони працюють
Німеччина передасть Україні 14 наземних безпілотників THeMIS. Імовірно, 7 таких транспортних засобів прибудуть до України до кінця цього року, вони призначені для евакуації поранених. Інші очікуються у 2023 році — їх будуть використовувати для очищення доріг. Нагадуємо, що це за зброя і що вона вміє.
Атлас зброї: Німеччина передає захисникам чергові MARS II. Які ще РСЗВ отримала Україна від західних партнерів та як вони працюють
Федеральне міністерство оборони Німеччини повідомило у Twitter, що у найближчі кілька тижнів Україні будуть передані чергові системи залпового вогню MARS II.
Раніше ми розповідали про те, які РСЗВ партнери надіслали на допомогу українським воїнам. Нагадуємо про це знову.
(Текст від 26 липня)
