На новорічні свята прийнято згадувати головні події року, що минає. Ми не відступили від традиції й присвятили наш дайджест саме їм. Приходьте в наш космічний чат, щоб читати більше новин по темі і обговорювати їх.
На новорічні свята прийнято згадувати головні події року, що минає. Ми не відступили від традиції й присвятили наш дайджест саме їм. Приходьте в наш космічний чат, щоб читати більше новин по темі і обговорювати їх.
2021 рік був надзвичайно багатий на космічні події. Якраз зараз летить до місця орбітальної дислокації на відстані 1,5 млн км від Землі телескоп James Webb. Запущена перша в історії протиастероїдна місія DART. А 14 грудня зонд NASA Parker Solar Probe, перебуваючи менш ніж в 20 радіусах від поверхні нашого світила, вперше зафіксував частинки сонячної корони.
Торік на Марсі висадилися два рукотворних космічних апарати — Perseverance NASA і китайський Tianwen-1, а станція Аль-Амаль (ОАЕ) благополучно досягла орбіти Червоної планети.
Минулий рік можна сміливо назвати роком місячного туризму, оскільки місії SpaceX, Blue Origin і Virgin Galactic стали технічно доступнішими, хоча і залишаються недешевим задоволенням.
В Україні ми гаряче обговорювали розроблену ДКАУ космічну програму до 2025 року і параметри виготовленого у КБ «Південне» супутника «Січ-2-30», захоплювалися проєктами бізнесменів Макса Полякова і Павла Танасюка й раділи початку будівництва в Канаді космодрому для українських ракет «Циклон-4М». Але першість у нашому рейтингу, після деяких роздумів, дістається одночасно супутнику «Січ-2-30» і космічній програмі на 2021-2025 роки.
Для країни, підприємства якої розробили і вивели на орбіту близько 400 космічних апаратів, розробка ще одного, здавалося б, не грає значної ролі. Але супутник »Січ — 2-30» — якраз той випадок, коли від виконання місії залежить доля всієї космічної галузі.
Фінансування Загальнодержавної цільової науково-технічної програми на 2021-2025 рокиоточення президента Володимира Зеленського пов’язало із запуском супутника. Тільки після того, як він благополучно досягне орбіти і почне виконувати свою роботу, програма буде затверджена і почне виконуватись.
А передбачає вона, як відомо, повне перезавантаження потенціалу галузі після розриву економічних зв’язків з Росією: початок робіт із формування власного угруповання ДЗЗ з 8 апаратів, створення власного маршового ракетного двигуна без російських комплектуючих, а також можливості відновлення пускової діяльності з офшорної морської платформи, повітряного старту або з території Канади.
Державна частка фінансування — 15 млрд. грн. — становить менше 40% загального бюджету програми. Але для приватних партнерів фактор участі держави в космічних проектах є принциповим в частині поділу відповідальності і ризиків.
Після провалу бразильського проєкту всі ми нетерпляче чекали перенесення стартів на канадську територію. Поки ще не дочекалися. Але в листопаді в м. Кансо (провінція Нова Шотландія) відбулася офіційна церемонія закладки космодрому, що отримав ім’я колишнього генерального конструктора КБ «Південне» Олександра Дегтярьова. Партнер проєкту і оператор космодрому — компанія Maritime Launch Services (MLS) підписала перший контракт на запуск супутників з компанією Nanoracks — партнером МКС і постачальником обладнання для орбітальних експериментів.
Ще за тиждень до Нового року на цьому місці рейтингу міг красуватися перший тестовий пуск ракети Firefly Alpha, що відбувся на початку вересня. Пуск хоч і не вдалий, але багатообіцяючий. Однак з недавніх пір США вже не вважають Макса Полякова партнером з розвитку ракетних технологій і вимагають, щоб він продав контрольний пакет акцій Firefly Aerospace (який належить йому особисто) через міркування національної безпеки.
Про це йшлося в листі, направленому бізнесменові в кінці листопада Комітетом із зовнішніх інвестицій в США (CFIUS). Цю вимогу влада США підкріпила забороною на подальші операції Firefly на космодромі Ванденберг ВПС США. Зараз Макс Поляков займається пошуком фінансової установи, яка займеться пошуком благонадійного покупця для космічної компанії.
Зауважте, мова не йде про вихід на біржу і спробу повернути за допомогою IPO $210 млн., вкладених у розвиток Firefly Aerospace. Бізнесмена змушують продати компанію за ціною нижчою ринкової вартості. І хоча в Noosphere Ventures і Bloomberg говорять про стурбованість американської влади загостренням відносин України і Росії, в цьому випадку українського бізнесмена фактично прирівняли до росіян.
Можна говорити і про репутаційні збитки. Коли CFIUS виносить подібні рішення, це може бути пов’язано з неясністю походження капіталу і побоюваннями з приводу благонадійності інвестора, який може продати бізнес нелояльному США партнеру або вкрасти секретні технології.
Позиції Полякова в Україні багато в чому були сильні завдяки Firefly, але тепер їх чекає неминуче перезавантаження. І тут можливі найрізноманітніші варіанти. Від повного відходу від справ до перенесення особистої космічної місії Полякова в Україну. Чого багато з нас, безумовно, бажали б.
У червні 2021 року український стартап Promin Aerospace залучив $500 тис. інвестицій на створення надмалої орбітальної ракети, випробувати яку обіцяв вже через півтора року. Хоча фахівці неоднозначно оцінюють цей проект, він підтверджений патентом, виданим ще в 90-х роках минулого століття. Автором розробки є вчений-ракетник Дніпровського національного університету.
Інвестором проєкту на етапі pre-seed виступив венчурний фонд QPDigital Андрія Іванова — колишнього партнера Василя Хмельницького по «Запоріжсталі». Українські інвестиції у вітчизняні космічні стартапи — приклад, гідний наслідування. Тому ми й долучили його до рейтингу найважливіших подій.
Інновацією Promin Aerospace є унікальний двигун, який під час польоту спалює твердий паливний стрижень, який є одночасно корпусом ракети. Рівномірна пульсація двигуна дозволяє вибудовувати точну траєкторію польоту. Двигун створюється за допомогою адитивних технологій, а вага ракети при цьому складе від 100 до 500 кг.
Наприкінці жовтня минулого року найяскравіші представники Old і New Space отримали можливість потусити в столиці Об'єднаних Арабських Еміратів — Дубаї. Міжнародний астронавтичний конгрес у 2020 році не проводився через пандемію. Тому делегати приїхали в Дубаї з подвоєною енергією і бажанням поспілкуватися.
Як ми вже розповідали, в програмі Конгресу домінували теми освоєння Місяця і далеких місій. Українці представили в Дубаї проєкти найменшої орбітальної ракети (Promin Aerospace) і твердотільного торієвого ядерного реактора для космічних досліджень і роботизованих місячних станцій (Pilgrim Engeneering).
Хоча UST в старому році і критикували ДКАУ за відсутність координації з іншими країнами-учасниками програми Artemis, українські підприємства щосили готуються до майбутніх місячних місій.
КБ «Південне» в кінці листопада представило проєкти трьох видів місячних лендерів для переміщення місячною поверхнею, розрахованих на перевезення від 50 до 150 кг наукового обладнання, а також серію робокарів для підйому і переміщення вантажів.
Для енергопостачання майбутньої бази під час довгих місячних ночей конструктори пропонують використовувати термоелектричні генератори. Електроди для них вже пройшли випробування і показали на 10-20% більшу ефективність у порівнянні з аналогічним обладнанням.
Ну, а вихідцю з України — британському бізнесменові Павлу Танасюку, стартап якого розробляє кілька видів роботів для інопланетних місій, цієї осені вдалося об'єднати відразу кілька великих українських підприємств. Серед партнерів Spacebit Танасюка — НПП «Меридіан» ім. Корольова, «ЕКОТЕСТ», «ТитанЕра», а також Nemiroff і DTEK Academy.
Ці компанії технічно і фінансово допоможуть висадити на Місяці роботів Spacebit, які вивчатимуть лавові трубки. Вони, можливо, згодом слугуватимуть місцями розміщення місячних баз. Раніше японський зонд Selena довів існування під поверхнею нашого супутника значних порожнистих просторів, виявивши печеру висотою 75 метрів і довжиною до 50 км.
І ще одна добра новина в останні дні старого року — контракт «Південмашу» з Northrop Grumman на виготовлення основної конструкції першого ступеня (ОКПС) для ракет № 21 і 22 за програмою Antares.
«Південмаш» готує перший ступінь ракети для монтажу в неї російських маршових двигунів РД-191. Але залежність від РФ в цьому проєкті давно дратує NASA й Ілона Маска, який хотів би замінити Antares з кораблем Cygnus своїми «Соколом» та «Драконом». Через це перспективи проєкту за участю американських, російських і українських компаній якийсь час залишалися невизначеними.
Поки що в NASA вирішили продовжити існування Antares ще як мінімум на рік. Тим більше, що проєкт показав свою надійність. З 2013 року — 14 успішних місій, і тільки одна невдала.
Без тісного зв’язку науки і техніки космічні польоти ніколи б не відбулися. Тому, проводжаючи 2021 рік, не можна забувати про науку. У році, що минає, підприємства ДКАУ у співпраці з НАН України розробляли і випробовували нове обладнання та композиційні матеріали, здатні витримати температуру до 2500 °С, розрахували нелінійну математичну модель запуску ракетної установки першого ступеня для «Циклон-4М» та ін.
Національний центр управління та випробування космічних засобів (НЦВІКС) проводив третій етап модернізації радіотелескопу РТ-32 в м.Золочів (Львівська область), завдяки якій він може передавати замовникам інформацію зі швидкістю до 10 гігабіт в секунду. Харківський радіоастрономічний інститут спільно з польським центром космічних досліджень розробляв апаратуру для вивчення магнітосфери. І це далеко не повний перелік проектів, гідних згадки.
Чи був минулий рік хорошим чи поганим, не нам судити. Одне точно, він був багатообіцяючим. Тому хочеться вірити, що 2022 рік стане для української космічної галузі роком великого переламу, початком технічного, кадрового та фінансового оздоровлення. А в наші будинки принесе добро, мир і щастя!
