Микола Палієнко, співвласник групи компаній EVO, до якої входять маркетплейси Prom.ua, Shafa.ua, Bigl.ua, Kabanchik.ua та інші, у великому інтерв’ю DOU розповів про скорочення працівників, новий вектор розвитку компанії й те, чому не варто будувати оптимістичних планів щодо закінчення війни. Публікуємо 7 найцікавіших фактів.
Микола Палієнко, співвласник групи компаній EVO, до якої входять маркетплейси Prom.ua, Shafa.ua, Bigl.ua, Kabanchik.ua та інші, у великому інтерв’ю DOU розповів про скорочення працівників, новий вектор розвитку компанії й те, чому не варто будувати оптимістичних планів щодо закінчення війни. Публікуємо 7 найцікавіших фактів.
У перші тижні війни активність, доходи впали майже до нуля. Березень став збитковим. Дохід скоротився на 15-20% від норми. Зараз розуміємо, що інвестиції, які були, скорочуватимуться, залишиться менше проєктів.
Ми багато інвестували у цифровий РРО — це проєкт «Вчасно.Каса». Та вже бачимо, що ФОПи перестали користуватися РРО. Також ми багато працювали у фінтех-напрямі — тепер там лишилася лише payment-система. Тому частину проєктів довелося заморозити або значно скоротити.
У нас близько 400 людей залишилися без завдань, нам немає чим їх завантажувати. Тому вирішили залишити працівників, у яких є робота, а решті виплатили компенсації й почали процес звільнення. Ми скоротили 430 людей, це близько 30% команд. Ми допомагаємо з пошуком роботи. Але зараз робимо все для того, щоб хоча б частково повернути співробітників.
За нещодавніми підрахунками бачимо, що у квітні будемо відносно прибутковими. Є позитивні сигнали: e-commerce, документообіг потрохи починає оговтуватися. І зараз ми повернули 40-50 людей, бо для них з’явилася робота. Плануємо це робити надалі.
Найперше завдання сьогодні — аутстаф-модель, потрібно зберегти й знайти роботу для IT-спеціалістів.
Сервісна модель довша, адже там складніші умови, триваліші перемовини з клієнтами. Однак над цим завданням ми також працюємо. Для замовників з інших ринків будемо робити проєкти на базі продуктів, які в нас є. У нас був і залишається доволі успішний e-commerce в Україні. Нас і раніше часто просили зробити подібні сервіси в інших країнах. Але коли заробляєш гроші на своїх продуктах, ніколи не думаєш про сервіси.
Тепер ситуація змінилася. Будемо передавати новому власнику не просто код, а готовий бізнес.
Під час війни ми зробили маркетплейс для волонтерів разом з Мінцифри. Працюємо спільно з Visa. Хочемо зробити так, щоб українські виробники були представлені на іноземних маркетплейсах і продавали українські товари світу. Поки що ведемо перемовини щодо такої можливості.
Проєкт в росії ми закрили. Повісили на сайті напис «Русскій воєнний корабль…», займаємося ліквідацією юридичної особи. Цей бізнес довго не зростав, просто генерував певний прибуток. Ці гроші ми реінвестували у розвиток проєктів в Україні. Частка проєкту у всьому бізнесі EVO була незначна — менше як 5%, адже основний масив компаній у нас в Україні.
Ми не дивимося кожен день на статистику, але зараз всі маркетплейси більш-менш на рівні половини обсягу довоєнних замовлень.
На жаль, частина наших продавців опинилися в умовах, коли вони не можуть продавати. Була жахлива історія з ринком Барабашово у Харкові. Крім того, що місто має погане сполучення (зараз воно потихеньку відновлюється), там пошкодили й сам ринок, який був великим постачальником товарів для Prom.ua, Shafa.ua та інших маркетплейсів.
У перші дні війни рівень виконання замовлень становив 20%. Тому зараз ми актуалізували дані, інформацію про компанії й поступово починаємо ранжувати ті, які працюють.
У Kabanchik.ua, нашого сервісного маркетплейсу, Київ був основним ринком. Зі столиці багато людей виїхало, але зараз вони поступово повертаються, Kabanchik.ua потрохи відновлюється.
Дуже сильно постраждали наші маркетплейси, які працюють у сфері державних закупівель і продажів. Адже через воєнний стан держава припинила роботу в багатьох моментах через систему електронних закупівель. Але ми вважаємо це тимчасовим явищем. Зараз вони на рівні 15% довоєнного часу і нікуди не рухаються, бо там все залежить від держави.
Зі «Вчасно» ситуація трохи краща. Електронний документообіг знову на часі, як під час коронавірусу.
Навіть ті, хто готувався до війни, не були готові до того, що сталося. Ми розуміли, що таке може трапитися, але до останнього не вірили. Не вивозили нікого, не бронювали готелі. У нас досі є офіс в Чернігові, там було близько 80 людей. Хтось жив у Маріуполі, хтось опинився на окупованих територіях: Буча, Ірпінь, Гостомель. Ми стали вивозити звідти людей — це був повний треш. На жаль, один працівник загинув під Ворзелем.
Треба готуватися до затяжної війни, не будувати оптимістичних планів. Навіть якщо буде мирна угода, це буде передишка між цією і наступною війною.
Всім зрозуміло, що росія вже програє. Як саме вона програє, ніхто не знає, але те, що вона програє — це факт. Війну зі світом ніхто ще не вигравав. А підтримка України посилюється.
Я не розумію мотиви продовження цієї війни, але думаю, що Україна вистоїть. Я вірю, що ми переможемо.
Дуже хочеться вже почати «Велике будівництво в кубі». Коли про це думаю, одразу стає тепліше на серці. Наша країна заслуговує на економіку, що процвітатиме, міста, в яких будуть жити щасливі люди. Чи можливе це з таким сусідом, як росія? Ізраїль же якось живе: якби не було таких прикладів, я б менше в це вірив.
Борис Джонсон сидить у Лондоні, але те, що він каже про українців, найбільше збігається з моєю думкою: українців не зламає нічого.
