Київ потроху повертається до нормального життя. Особливо це відчувається в місцях, в яких ми любили проводити час до війни, і за якими так сумуємо у вимушеному екзилі.
Цієї п’ятниці ми провідали HVLV — бар на Подолі, де зазвичай тусуються багато київських айтішників. Ділимося з вами частинкою гарного настрою і майже літнім вайбом, який дарує це місце.
Київ потроху повертається до нормального життя. Особливо це відчувається в місцях, в яких ми любили проводити час до війни, і за якими так сумуємо у вимушеному екзилі.
Цієї п’ятниці ми провідали HVLV — бар на Подолі, де зазвичай тусуються багато київських айтішників. Ділимося з вами частинкою гарного настрою і майже літнім вайбом, який дарує це місце.
Ми заходимо в «Хвильовий» близько сьомої вечора. Зазвичай у цей час на літньому майданчику майже немає вільних місць.
Але зараз людей тут зовсім небагато. У дворі майорить прапор України. Деякі сусідні вікна заклеєні скотчем на випадок чогось страшного.
Біля барної стійки трохи веселіше. Наливаються пиво, сидри та коктейлі. До речі, в «Хвильовому» з’явилася кухня. Найпопулярніша страва — тости з картоплею по-селянськи.
А ще над баром у «меню» з’явилася нова вивіска, яка щодня підраховує кількість вбитих окупантів.
Сцена тут пустує вже більш як три місяці. Нам розповіли, що діджеїв зараз не запрошують виступати з міркувань безпеки. Натомість команда HVLV запустила власне радіо, яке і крутять.
Через годину людей потроху більшає. Вмикають ліхатрі з теплим ламповим світлом. Сидіти на вулиці — тепло і приємно.
Ми зустріли Антона — product manager у Frag Lab. Каже, що пиво не подорожчало, і що йому дуже подобається нова вивіска.
«Я не полишав Києва за весь час війни — не було страшно. Радий, що в місті запрацювали мої улюблені бари, де на пару годин можна повірити, наче в країні мирно», — розповідає Антон.
Він каже, що «Хвильовий» працює вже три тижні, і багатьом його знайомим приємно знову сюди приходити.
За вечір було дві сирени. Щоправда, ними особливо ніхто не переймався. Просто всі один одного попередили, що зараз повітряна тривога.
Нижній зал «Хвильового» — це підвальне приміщення, тому в теорії туди можна сховатися в разі чого. Та ми не бачили, щоб хтось спускався у підвал за весь вечір. На вулиці було занадто добре.
Ближче до сутінок людей стало ще більше — можливо, десь 40 або 50. На барі навіть утворилася невеличка черга.
Незважаючи на легку прохолоду, дійсно відчувалося, що до літа залишилося всього кілька днів.
Ми згадували, як приходили в «Хвильовий» майже кожні вихідні, як тут завжди була купа народу і хотілося танюцювати.
Приблизно в час цієї фотографії, в 21:20 на вулицю вийшов бармен і сказав, що замовлення будуть приймати ще 40 хвилин. Бар зараз зачиняється о десятій вечора.
А невдовзі почав крапати дощ. Спочатку це нікого не налякало, але потім дощ посилився. Барменам довелося заносити меблі, а гостям — шукати притулку під навісами та всередині.
Вперше за вечір біля сцени побільшало людей. Щоправда, не тому, що там виступали музиканти, та все ж.
Час був усе ближче до 22:00, і гості бару почали розходитися. Хтось поспішав на метро, хтось домовлявся з іншими про те, як би розділити поїздку на таксі. Перед комендантською годиною тарифи на таксі зростають в кілька разів.
Хто бажав — робив останнє замовлення. Незвично мати останній напій так рано, проте воєнний час потребує дисципліни.
Бармени почали рахувати касу і готуватися до зачинення. Щоб наступного дня знову відкритися і радо приймати нових гостей.
