UNIT.City — місце, де люди працюють... КРАЩЕ! Обирай свій простір просто зараз 👉
Олег ОнопрієнкоІсторії
17 червня 2026, 09:00
2026-06-17
«Я б не покладалася на вайбкодинг як на чарівну пігулку». Письменниця та айтівиця Ірина Грабовська про QA, застосування IT-практик у літературі та чому ШІ не замінить тестувальників
Чи можливо одночасно забезпечувати якість програмних продуктів та писати українське фентезі, яке розходиться накладами в десятки тисяч примірників? Героїня нового інтерв’ю на dev.ua доводить, що дві, здавалося б, абсолютно різні сфери можуть не лише успішно співіснувати, а й доповнювати одна одну.
Поспілкувалися з Іриною Грабовською про те, як розробницькі методології на кшталт SDLC та естімейтів допомагають у написанні книжок, чому штучний інтелект не зможе замінити справжню творчість та автоматизувати весь QA-процес, а також про виклики пошуку роботи на сучасному IT-ринку.
Чи можливо одночасно забезпечувати якість програмних продуктів та писати українське фентезі, яке розходиться накладами в десятки тисяч примірників? Героїня нового інтерв’ю на dev.ua доводить, що дві, здавалося б, абсолютно різні сфери можуть не лише успішно співіснувати, а й доповнювати одна одну.
Поспілкувалися з Іриною Грабовською про те, як розробницькі методології на кшталт SDLC та естімейтів допомагають у написанні книжок, чому штучний інтелект не зможе замінити справжню творчість та автоматизувати весь QA-процес, а також про виклики пошуку роботи на сучасному IT-ринку.
Про героїню
Ірина Грабовська — українська письменниця-фантастка, співзасновниця YouTube-каналу «Фантастичні talk (s)» та QA-фахівчиня. За освітою Ірина прикладна лінгвістка родом зі Сніжного, яка зараз працює QA Engineer в компанії BiScience. У літературі Ірина здобула визнання завдяки стімпанк-циклу «Леобург» та успішній фентезі-трилогії «Замок із кришталю» з накладом понад 30 000 примірників.
— Тебе всі знають переважно як авторку і письменницю. Хотілося б поцікавитися саме твоєю IT-професією. Який взагалі в тебе IT-бекграунд, як ти потрапила в цю сферу?
Офіційно працювати в IT я почала, коли потрапила на посаду Middle QA Engineer в компанію Innovecs на ігровий проєкт. У них був і, певно, є великий геймінг-підрозділ. Ми займалися тестуванням гри для Warner Brothers — Batman: Arkham Underworld на мобільних пристроях — спочатку тільки на iPad, потім перейшли ще й на Android.
Попри те, що розробка тривала понад три роки (я приєдналася до тестування вже на останньому етапі), гра, на жаль, провалилася в продакшені і проєкт закрили. Прикро, адже мені насправді надзвичайно подобалося працювати саме з іграми й до того, у 2012 році, я ще встигла побути фріланс-сценаристкою для кількох ігор в соціальних мережах.
Після того я перейшла в бізнес-сферу — більше ігри не тестувала ніколи. Далі в мене були проєкти: платформа для трейдингу, система візуалізації даних. А зараз я тестую розширення для браузерів у компанії BiScience, яка займається аналізом маркетологічних даних.
— Я бачив твій допис про те, що ти кілька місяців була без роботи. Можеш розповісти про цей досвід?
Так, я шукала роботу з жовтня до січня у 2023 році. Це був не найкращий час на ринку і раніше, коли я збиралася міняти роботу, то знаходила наступну за два тижні, натомість тут було доволі мало відгуків і запрошень на інтерв’ю, хоча раніше повідомлень від HR’ів було чимало. Мені пощастило привернути до себе увагу через рекомендацію і, пройшовши шість етапів працевлаштування, я нарешті отримала роботу, на якій працюю досі.
Паралельно я отримала ще один офер, але той проєкт за кілька днів відписав, що не отримав належного фінансування і повернеться до мене за кілька місяців, але чекати я не могла. Роботодавці, на мій погляд, стали вимогливішими й прискіпливішими, бо значно зросли ризики.
— А чи не помічала ти на співбесідах, щоб люди казали: «О, десь я вас уже бачив, ви ж авторка „Леобургу“»?
Здається, на співбесідах такого не було, хоча, коли я проходжу співбесіду, то мене гуглять, і в мережі вже є багато інформації про мене. Але поки що ніхто не казав, що мене не візьмуть, бо я письменниця. Маю багато знайомих професійних письменників, які теж працюють в IT. Це дві дуже диференційовані галузі.
Моя IT-робота суто технічна, я працюю з тестовою документацією, тестую продукти з погляду кінцевого спостерігача, пишу прості автотести. А письменництво задіює геть інакші здібності — це креативна робота з текстом, сюжетом, образністю, тому я можу відпочивати, переключаючись з однієї діяльності на іншу. Важко було, коли я працювала лише з текстом ще й на роботі — тоді я працювала медіааналітикинею і редакторкою новин.
Утім, я і в письменництві використовую деякі прийоми з IT. По факту, мій план на книгу — це великий епік з описом, що саме я хочу написати. Потім я розбиваю його на епізоди, що нагадують окремі задачі. Я планую детально, і відповідно можу порахувати, коли закінчу чернетку — дати естімейт в місяцях і в кількості знаків (приблизний), можу працювати над епізодами наперед, коли основний сюжет туди ще не дійшов, а потім інтегрувати їх у текст. Користуюся екселем, щоби відслідковувати пробіли у сюжетних лініях по персонажах і доповнюю план, щоби потім не переписувати текст.
Кілька написаних епізодів збираються в розділ, який я можу відправити на рев’ю альфа-рідерам — і інколи вони відхиляють цей «пул-реквест», оскільки мають зауваження до сюжету чи дій персонажів, тоді я думаю, як пофіксити. Ну і потім готовий продукт читають бета-рідери, які дають свої правки. Тому до того, як моя книга потрапляє до видавця, вона проходить своєрідний SDLC — як і будь-який продукт розробки.
— А взагалі, спираючись на твою експертизу, якщо порівнювати з 2023 роком, зараз ситуація на ринку покращилась, змінилася чи залишилася такою самою?
Мені здається, трошки покращилася. Ми це можемо побачити за статистичними даними, які публікує DOU. Оскільки я зараз активно не шукаю роботу, можу судити лише зі сторони, але бачу, що в нашій компанії весь час відкриваються вакансії. Отже, вакансії та потреба в спеціалістах є. Проте, чи стало легше отримати офер, чи стало більше відгуків, чи почали знову проактивно шукати людей — я не можу сказати. Воєнні ризики залишаються, економічна ситуація погіршується.
— А багато хто з твоїх знайомих чи друзів, які працюють в IT, повністю змінили вектор своєї спеціальності та пішли в інші сфери або розмірковують про це?
Авжеж, серед моїх знайомих є ті, хто пішов воювати — як добровільно, так і по мобілізації. Також є один знайомий хлопець, який перейшов у miltech працювати з дронами. Він буде працювати з ними як цивільний спеціаліст. Усі інші знайомі продовжують працювати за своїми спеціальностями в IT — мені здається, під час війни не дуже є час для експериментів, якщо це, звісно, не участь у проєктах deftech.
— Як твої роботодавці ставляться до твоєї додаткової професії? Питають про неї чи просто кажуть: «Ну добре, пиши, аби робота робилася»?
Іноді дивуються, побачивши мене десь на книжкових подіях як спікерку чи мої книжки в книгарнях, але переважно усі знають, що я пишу, і не надто переймаються з цього приводу, бо я виконую свої задачі. Хоча, звісно, письменництво — це друга професійна робота, оскільки доводиться приділяти час не лише власне написанню чи вигадуванню чогось, а і презентаціям, записам відео, промоційним турам, читанню лекцій для письменників-початківців.
— В одному з подкастів у тебе запитували, як ти поєднуєш роботу в ІТ з письменництвом. Ти сказала, що п’ять днів на тиждень — це робота, а вихідні ти присвячуєш написанню книг. Знову ж таки те саме питання — коли ти все це встигаєш? Ти їздиш на зустрічі, ведеш фантазійний подкаст, пишеш книги, ще й працюєш.
Я не встигаю. Є люди, які пишуть набагато швидше, більше, по кілька книжок одночасно. І, звісно, я не пишу регулярно. Я пишу тоді, коли відчуваю потребу — і це може бути щодня потроху, або раз на кілька тижнів великий шматок тексту (2000-3000 слів), який інша людина писатиме цілий тиждень.
У мене є роман, який я пишу з початку січня 2025 року. Я думала дописати його до кінця того року, але досі не закінчила і не знаю, чи встигну в цьому році, мабуть, ні. Навіть при детальному плануванні це все ще творчість.
— А час для Baldur’s Gate також треба десь брати.
О, Baldur’s Gate — взагалі окрема штука. Слава Богу, ця гра трапилася мені після того, як я здала у видавництво Vivat «Замок із кришталю» — останній роман з трилогії. 7 квітня в обід я здала текст, одразу ж увімкнула гру і пропала на кілька місяців. З неї реально було важко вилізти.
— Скільки годин ти провела в цій грі? І чи впливають ігри, в яких ти проводиш багато часу, на твої романи та діяльність?
Глобально на романи — ні. Але ця гра дуже заточена на персонажів і взаємодію з ними, а для мене це найцікавіше взагалі. Мені не так принципово, який буде сюжет чи світ — це стосується й ігор, і книжок, і фільмів. Мене захоплює саме взаємодія з персонажами: як вибудовується і змінюється їхнє ставлення, як змінюється твоє сприйняття, коли дізнаєшся їхній бекграунд.
Щодо проведених в грі годин, думаю, десь 560 точно награла. Зараз я в неї не граю, вирішила спробувати Clair Obscur: Expedition 33. Видно, що ця гра значно менша за Baldur’s Gate, хоча дуже сумна й красива. Персонажі симпатичні, хоча з деякими сюжетними рішеннями я не погоджуюся.
— Наскільки реально взагалі жити в Україні лише зі своєї письменницької діяльності? Що для цього треба зробити, які мають бути наклади?
Важко сказати, оскільки умови в авторів індивідуальні. Усе залежить від контракту з видавництвом, відсотка роялті та гонорару.
Мої доходи виросли, бо маю успішну серію «Замок із кришталю», яка продалася накладом понад 30 000 примірників, тому зараз мій річний дохід, як письменниці, десь приблизно на рівні середньої зарплати в Україні у перерахунку на місяць. Додамо сюди гонорари за виступи та лекції.
Але є автори, як Ілларіон Павлюк, у якого продалося понад 100 000 примірників «Я бачу вас цікавить пітьма», або Макс Кідрук, який лише за передзамовленням продав понад 10 000 «Колапсу» (продовження науково-фантастичної серії «Колонія»).
Проблема письменницьких доходів — у їхній непрогнозованості та нерегулярності. Наприклад, я отримую роялті раз на рік, а не щомісяця, як зарплату. Також ти ніколи не знаєш, чи твоя наступна книжка сподобається людям.
— А щодо продажу прав на твої книжки на західну аудиторію?
У мене поки таких контрактів немає. Українське фентезі продати туди дуже складно — це великий ризик. Ми для них — дике поле. Здебільшого за кордоном цікавляться текстами про війну, Чорнобиль або сучасну політичну обстановку. Щоб продати фантастику, вона має бути суперуспішною в Україні. Імпульс цікавості з 2022 року помітно згас.
Інтерес до впровадження ШІ зараз трохи перегрітий. Він буде інтегрований у розробку, але не замінить програмістів і тестувальників.
— Щодо штучного інтелекту. Як він впроваджується в тебе на роботі та що ти думаєш про автоматизацію QA?
Штучний інтелект допомагає автоматизувати певні рутинні речі, може допомогти зробити прототип продукту. Але я б не покладалася на вайбкодинг як на чарівну пігулку. Продуктом користуватимуться люди, і ШІ не може мислити, як людина, тож не може передбачити, як люди користуватимуться продуктом і що саме їм сподобається або ні.
Мені здається, що інтерес до впровадження ШІ зараз трохи перегрітий. Він буде інтегрований у розробку, але не замінить програмістів і тестувальників. Коли я тільки прийшла працювати, казали, що мануального QA скоро не буде. Тепер кажуть, що й Automation QA не буде, бо всі тести писатиме ШІ. Навряд чи так станеться, хоча не виключаю появу дивних вакансій типу Vibecoding Engineer.
Телебачення не поглинуло театри, соцмережі не поглинули телебачення, книжки теж досі існують у папері.
Для роботи зручно мати платні акаунти ChatGPT чи Claude. ШІ може швидко написати чек-лист, порев’ювати тест-кейси чи код. Іноді перевіряю себе через ШІ, щоби зрозуміти, чи не пропустила щось, але я ніколи не довіряю йому повністю.
— А як щодо використання ШІ в письменницькій діяльності, для досліджень чи написання?
Нещодавно я дивилася інтерв’ю учасників гурту YUKO і їм дали послухати пісню, написану через сервіс Suno. Вони одразу зрозуміли, що це не людина — дивні інтонації, ритміка, музичні фрази. Юлія Юріна дуже влучно зауважила, що цінність творчості в тому, що людина дає емоцію з власного досвіду, розкриває пережиті болі та травми, і саме цей досвід резонує слухачу/читачу. Цього неможливо досягти згенерованим текстом, навіть якби ШІ добре працював з українською.
Я не використовую ШІ для творчості. Єдине — можу попросити щось швидко підказати або знайти інформацію, але постійно перевіряю, бо ШІ вигадує і дає неправдиві факти.
Коли я робила дослідження для «Замку із кришталю», я замовляла собі монографії про середньовічних діячів з Amazon. Мені прислали пару штук із Франції, яких ти ніде не знайдеш в оцифрованому вигляді, бо одна вийшла в 96-му році, друга — в 70-му році. Це був безцінний матеріал, монографії європейських науковців, ніякий ШІ тобі не надасть такої інформації. Також я не використовую його ні для редагування (бо він не має відчуття тексту), ні для побудови сюжету.
«Моє серце належить Hollow Knight, а не Metro». Фантаст Володимир Кузнєцов про свій перший досвід наративного дизайнера та чому українському геймдеву час відмовитися від російських сетингів
— Чи були до тебе запити від українських ігрових студій щодо створення ігор за твоїми книжками?
На «Книжковому Арсеналі» позаминулого року підійшов хлопець, який був у захваті від «Зірок і кісток» і пропонував мені зробити настільну гру. Але над цим треба працювати.
Я відкрита для пропозицій. Якщо хтось хоче зробити гру чи адаптацію — пишіть, обговоримо. Я, на жаль, не людина-оркестр і не можу сама займатися іграми чи анімацією. Мій спосіб самовираження — текст.
— Наостанок, назви топ-5 твоїх улюблених ігор чи настілок.
Ну, звісно, Baldur’s Gate 3. Дуже подобається Life is Strange, бо вона також зав’язана на персонажах і виборах. Свого часу була страшенною фанаткою The Sims, де створювала цілі історії поколінь. Любила ще створювати династії в Crusader’s Kings. Expedition 33 мені теж доволі подобається.
Фільми і серіали я зараз майже не дивлюся. А з настолок люблю швидкі ігри — 7 Wonders, Evergreen, Bang!. Грала у великі настолки на кшталт «Гри престолів» і Rising Sun — вони дуже атмосферні, але стратегічно складні і вимагають багато концентрації.
«Наш повсякденний трафік незначний у порівнянні з тим, що відбувалося вчора». Сайт Кідрука колапсував після анонсу другої книги з циклу «Нові Темні Віки»
«Навіть для виробників трун і пам’ятників я писав тексти». Як стати game-тестувальником під час війни: історія колишнього металурга, страховика, копірайтера
34-річний Андрій Зубков під час війни увійшов в IT, докорінно змінивши свою кар'єру і буденне життя. Тепер він QA Engineer у компанії Pingle Game Studio — тестує ігри. А до цього працював на металургійному комбінаті, в страхуванні та навіть копірайтером. Свою історію про вхід в нове життя Андрій розповів dev.ua.
«Я вигоріла настільки, що вже не могла дивитися на комп'ютер». Історія QA-інженерки про великі гроші, безглузді купівлі, вигорання та дауншифтинг
Хмельничанка Олена Шеліна ― айтішниця, яка настільки вигоріла на роботі, що вирішила покинути IT-сферу та докорінно змінити своє життя. За 9 років роботи в IT дівчина пройшла всі ступені кар’єрного зростання, змінила кілька компаній і навіть напрямів. Та прокинувшись одного ранку, вирішила, що більше не зможе виконувати свою роботу якісно. Дівчина переїхала в село, завела господарство та повністю змінила професію. Розповідаємо її історію.
«Для старту потрібен 1 млн гривень». Інтерв'ю зі співзасновницею першого в Україні видавництва виключно електронних книжок
В Україні запустили перше видавництво винятково електронних книжок OLEAN. Воно спеціалізується на новинках бізнес-літератури, політично-соціальних та історичних книгах. Видавництво відкрили дві піарниці — Олена Новіцька та Анна Свиридюк. Ми зв’язалися з Оленою, щоб дізнатися, скільки можна заробляти на е-книгах, де знаходити авторів для суто електронного формату та як таке видавництво зможе допомогти українським мігрантам.
Manual QA з Luxoft Ukraine вже три роки приборкує вітер на воді та кайфує від цього. Ось його історія та поради для тих, хто мріє про море та віндсерфінг
«Навколо IT» — нова рубрика, в якій ми збиратимемо все корисне для життя айтішника, яке не стосується його роботи. Виявляється, у айтішників найрізноманітніші хобі. Ми вже писали про айтішників-бігунів, плавців, художників, музикантів, танцівників, і навіть заводчика собак. Сьогодні розповідаємо про програміста, який навчився приборкувати вітер. 39-річний Сергій Костюченко — Manual QA у Luxoft Ukraine — розповів про своє захоплення віндсерфінгом та можливості займатися цим видом спорту для всіх бажаючих.
Хочете повідомити важливу новину? Пишіть у Telegram-бот
Головні події та корисні посилання в нашому Telegram-каналі
