У другій половині 2024 року кількість кібератак з боку рф збільшилась на 48% порівняно з попереднім півріччям. Українські фахівці також відзначають суттєве підвищення складності атак та рівня чутливості об’єктів, на які вони були спрямовані.
У другій половині 2024 року кількість кібератак з боку рф збільшилась на 48% порівняно з попереднім півріччям. Українські фахівці також відзначають суттєве підвищення складності атак та рівня чутливості об’єктів, на які вони були спрямовані.
Пік активності припав на жовтень та листопад, коли ворожі хакери здійснили низку кампаній масового розповсюдження шкідливого ПЗ. Якщо говорити за весь 2024 рік, зростання кількості кіберінцидентів є ще помітнішим і становить майже 70%, говориться в аналітиці Держспецзв’язку.
У другому півріччі 2024 року було зареєстровано 2576 кіберінцидентів, у першому їх було 1739. Тобто кількість кібератак збільшилась на 48%.
Зберігається тенденція до зростання загальної кількості кіберінцидентів. Водночас інцидентів високого та критичного рівнів стає дедалі менше.
На 77% менше інцидентів критичного та високого рівнів: з 48 у першому півріччі до 11 у другому.
Також на 112% стало більше кіберінцидентів з розповсюдження ШПЗ: з 531 до 1123.
На 63% збільшилась кількість кіберінцидентів із зараження ШПЗ: зі 196 до 320.
У другому півріччі 2024 року найчастіше об’єктами кібератак ставали державні органи та сектор безпеки та оборони.
Протягом останніх чотири роки пріоритетними цілями ворога були урядові організації та місцеві органи влади. Кількість таких кібератак збільшилась з 20% від загальної кількості у 2021 році до 58% у 2024-му. На другому місці сектор безпеки та оборони.
Команда українських кіберфахівців CERT-UA відзначає наступне:
Однією з найбільш резонансних атак другої половини 2024 року
стала атака у грудні на державні реєстри Міністерства юстиції
України. Інцидент призвів до серйозних збоїв у роботі ключових
державних сервісів, що призвело до проблем під час перетину
кордону та проведення митних операцій.
«Масштаб наслідків продемонстрував критичну залежність процесів у державних органах від наявної цифрової інфраструктури і потребу перегляду стратегій резервування та підвищення стійкості для всіх організацій державного сектору», — зазначається в аналітиці.
