17 березня ми писали про те, як 48-річного айтішника з Ірпеня мобілізували, коли той прийшов до військкомату у Львові просто уточнити інформацію. Тоді цей матеріал мав широкий резонанс. Наразі Сергій вже служить у рядах ЗСУ, командуючи взводом. DOU поцікавився у чоловіка, що саме він робить та чи потрібні йому IT-знання для нової ролі. Переповідаємо найцікавіше.
17 березня ми писали про те, як 48-річного айтішника з Ірпеня мобілізували, коли той прийшов до військкомату у Львові просто уточнити інформацію. Тоді цей матеріал мав широкий резонанс. Наразі Сергій вже служить у рядах ЗСУ, командуючи взводом. DOU поцікавився у чоловіка, що саме він робить та чи потрібні йому IT-знання для нової ролі. Переповідаємо найцікавіше.
У розподільчому центрі, де нам видали форму, взуття та зброю: автомат, кілька магазинів, офіцерам ще пістолет. З формою все чудово: там декілька майок, термобілизна, куртка, бушлат, кітель. Усе досить зручне, зроблене продумано, завдяки всім тим людям, які цим займалися після 2014 року.
Наступного дня ми поїхали в інше місце, яке в принципі можна назвати «учєбкою». Нас приписали до відповідного батальйону, роти, взводу. Намагалися навчати, але досить по верхах. Це навчання було приблизно три дні, після чого нас відправили по об’єктах забезпечувати їхню охорону. Мене призначили командиром взводу.
Як я розумію, таких, як я, офіцерів запасу власне і набирали як майбутніх командирів взводів. Тому що зі мною було 12 людей з приблизно такою ж долею.
Потім нас поділи у різні батальйони — відповідно по шість осіб. П’ятеро офіцерів з моєї шістки охороняють об’єкти неподалік. Саме з ними я жив разом в одній кімнаті в навчальному центрі. Всі так само лейтенанти або молодші лейтенанти запасу, з вищою освітою, ніколи не були в армії — і всіх призначили командирами взводів. Один з нашої шістки теж айтішник. Інші — менеджери у великих компаніях. Ще є приватний підприємець, який продавав товари через платформу Etsy.
На об’єкті я вже майже півтора тижня. У моєму взводі 25 людей. У взводі три відділення: по дев’ять, дев’ять і сім осіб відповідно. Командири відділень — сержанти з досвідом, на яких я можу покластися.
У моєму випадку, адже це полк охорони, до обов’язків командиру взводу входять три основні речі:
Організація несення служби була, якщо казати політкоректно, не на найвищому рівні, особливо на початку. Але з усіма труднощами нам дуже допомагає місцева влада та волонтери. Нам безкоштовно надали приміщення для відпочинку особового складу, домовилися про харчування, забезпечили усім необхідним у побуті.
Нам потрібно було зробити розмітку периметра, побудувати блокпости. У перший же день голова сільської ради сам запропонував розв’язати питання, подзвонив на фірму, яка цим займається, і нам просто привезли та вивантажили машину піску. Все безкоштовно.
У приміщенні, де ми базуємося, перші декілька днів не було гарячої води. Але там вже давно стояв бойлер, тож ми домовились про його під’єднання. Крім того, у табір провели електрику, щоб можна було хоча б зарядити рацію, мобільні телефони або поставити чайник. За роботу з підключення ми не платили, але матеріали (кабель, автомат тощо) довелося купити за власний кошт. Взагалі на багато дрібних потреб (мотузки, паливо для бензопилки, цвяхи, шурупи, плівку і таке інше) ми з ротним командиром витрачаємо свої гроші, бо у нас є така можливість. Так само з пальним для власної машини, яку я зараз використовую для потреб взводу.
Коли хлопці про це дізнались, вирішили скинутися, хто скільки міг, та передали мені близько 5000 грн.
Усе, що потрібно, намагаємося знайти самі. Наприклад, ходити з тими підсумками для набоїв, що нам видали на початку, досить незручно. Тому хлопці самі замовляють собі розвантажувальні жилети. Так само з бронежилетами. Вони зараз загалом не дуже потрібні, але деякі вже собі позамовляли або познаходили.
Так було і з раціями. У нас декілька постів, на кожному з них має бути рація. Плюс одна рація повинна бути на базі, де сидить начальник караулу. А нам видали всього дві штуки, тобто виходило, що спочатку була одна рація на 4 пости. Неправильно, коли постовий навіть не може нікого викликати, хіба що пострілом вгору. А це теж не дуже добре, бо тут суворо з використанням набоїв. За кожен патрон треба потім писати купу папірців. В результаті я знайшов через друзів рації на всю роту, а наш ротний командир організував збір коштів серед знайомих і друзів. Зараз з раціями у нас повний порядок.
Така ж була історія з тепловізором. Хлопці вночі стоять — нічого не видно, десь у кущах щось шарудить… А що там таке: вороже ДРГ чи просто якийсь звір — невідомо. Зараз за кошти друзів купили тепловізор і стало спокійніше стояти варту.
Тут ще виявляється багато рутинної паперової роботи. На кожну добову варту треба зробити «розклад постів» з додатками (чотири сторінки загалом). Чесно кажучи, ми сіли з ротним-айтішником і погодилися на думці, що це просто шаблон ще з радянських часів.
Заповнення цих форм вручну займає десь годину часу. При тому, що там дані там повторюються на 90% кожні два дні. Отже, тут спрацювали мої IT-шні навички та банальні лінощі — не хотілось витрачати на це стільки часу.
Ми разом з друзями розробили систему (Excel-документ, кілька шаблонів + VBA script), яка дозволяє генерувати потрібні документи миттєво та роздруковувати. Одна сторінка містить інформацію: склад зміни, хто що робить, посади (начальник караулу, заступник начальника, перша зміна, друга, третя…). Така «шахматка» розписується на кожен день, а з неї автоматично генеруються всі ці чотири форми, залишається тільки підписатися в потрібних місцях.
Вся процедура займає зараз 5–10 хвилин замість години. Думаю, що ми трохи обкатаємо нашу розробку, і я її запропоную використовувати на рівні батальйону або навіть полку, бо вона, звісно, зберігає купу часу.
А на самому об’єкті ми вигадали ad hoc рішення із сигналізації: якщо вночі хтось проходить, вони відразу загоряються і досить нормально видно людину. До того у нас були проблеми з тим, щоб визначити, коли хтось проходив поруч, не кажучи вже про захід на саму територію. Ще думаємо домовитися, щоб встановити систему Ajax — теж було б гарне рішення для охорони. Але це поки що на рівні перемовин.
