В LinkedIn точиться бурхлива дискусія навколо користі від мобілізації айтішників до війська замість того, аби вони платили податки і піднімали українську економіку під час війни.
Почалося все з посту спеціаліста з маркетингу Яни Блажівської, яка написала пост «про мужиків, які сидять за компами й не йдуть воювати в цифрах».
В LinkedIn точиться бурхлива дискусія навколо користі від мобілізації айтішників до війська замість того, аби вони платили податки і піднімали українську економіку під час війни.
Почалося все з посту спеціаліста з маркетингу Яни Блажівської, яка написала пост «про мужиків, які сидять за компами й не йдуть воювати в цифрах».
«Приблизно айтішник рівня middle має `43 000 в місяць. Це 80 000 грн. З них він платить податки в державу 5% — приблизно 4 000 грн в місяць. Плюс різні там ЄСВ. Фірма, в якій він працює, бере за його роботу мінімум удвічі більше з закордонних клієнтів. Ще раз уточняю, гроші йдуть з-за кордону. Виходить десь 160 000 грн. З яких теж йдуть податки, сума вже залежить від способу оформлення», — пояснює дівчина.
За підрахунками користувачки LinkedIn, один такий «мужик за компом» приносить українській економіці близько 160 000. «Навіть якщо він мудак і нічого не донатить армії і його фірма теж мудак і нічого не донатить, то ці гроші просто опиняються в колообігу», — переконує Яна.
За її даними, IT-роботодавці донатять велетенські суми, як і працівники IT-компаній. «А ще у вільний час кладуть русняві сайти, шукають дрони та броніки й придумують космічну логістику, як це все переправити. До речі, це все не встаючи із-за компа», — пише користувачка LinkedI.
Вона стала на захист айтішників, яких мобілізують до війська. «Припиніть вже звинувачувати „мужиків, які сидять за компами й не йдуть воювати“. Бо в ЗСУ беруть навчених справі військових, тероборона вже забита на 200%, волонтери роблять свою справу. А усім цим людям, включно з цивільними, потрібно щось їсти. А головн, за якісь гроші відбудовувати Україну після нашої перемоги», — зазначила вона.
Цей пост мав безліч перепостів та сотні коментарів. dev.ua обрав найцікавіші.
«Середній програміст заробляє $3 000-6 000 за кордоном, і витрачає їх тут, що крутить колесо економіки. А відправлення його після тижня-двох підготовки до бою веде лише до загибелі. Так ось, не варто їх чіпати, дайте достатньо приводів покинути країну — вони це зроблять. Країну ще відбудовувати треба, поповнювати втрати…», — пише Senior Laravel developer Александр Кудря.
«Думаю, що це правильно, коли люди роблять внесок у спосіб, який може принести максимальну цінність. Пожертвування можуть змінити ситуацію, особливо якщо люди за межами зони конфлікту, але все одно хочуть якось зробити свій внесок», — зазначає Senior Software Engineer в EPAM Systems Олександр Жарков.
Дехто підтримує думку авторки, що в тилу айтішники корисніші, аніж на фронті саме через високі заробітки.
Є агресивні коментатори.
Є і «миротворчі» коментарі.
За словами Strong Junior Front-End девелопера Яна Дворніцького, тема про відстрочку мобілізації айтішників через їхній вклад в економіку наразі неактуальна. «Добровольців величезна кількість, настільки багато, що учасників бойових дій відправляють додому. З іншого боку, більшість айтішників не служило в армії, більшість айтішників зробить більше корисного за комп’ютером, ніж зі зброєю в руках. Допомагаємо армії та працюємо і ще раз, не в новинах сидимо, а працюємо», — пише він в коментарях.
Дехто з фахівців розповідає про власний досвід у військкоматах.
QA Manager в BIT Studios Юлія Флящинська розповідає, що разом з чоловіком-айтішником вже на другий день війни обидва були у військкоматі. «Хотіли в тероборону. Взяли в глибокий запас. Три тижні ми буди в запасі, та ось недавно нам зателефонували й сказали, що наш загін розформували, бо тероборона переукомплектована, а у нас немає бойового досвіду», — пише дівчина.
«Я знаю дуже мало айтішників які „бояться“ мобілізації. Навпаки, більшість з нас з перших днів намагалися записатися в тероборону — але без військового досвіду не беруть. Як на мене — в армії іноді навіть простіше: знаєш де ворог — знищуєш його», — зазначає Lead Software Engineer в Absio Сергій Журавель.
Є серед коментаторів і думка, що така дискусія недоречна. «Чого ви? Велика кількість айтівців, як ви кажете, пішла чи в ЗСУ чи в ТрО і також захищає нашу країну, а хто ні — допомагає, як може! Чи займається волонтерством, чи атаками, чи банально в соц.мережах на західних ресурсах розносить русню на молекули (бо якщо ви не в курсі більшість знає англійську і залюбки нею користується). Я не кажу про допомогу фінансову, це вже кожен вирішує для себе! Тому замість нагнітати й сперечатись зі своїми, краще бити москаля на всіх фронтах», — зазначив .Net developer Олег Костенко.
А senior c++ programmer в компанії SingleStore Тарас Полторак зазначає, що «до ЗСУ тягнуть айтішників без військового досвіду» у Закарпатській та Львівській областях. На його думку, «треба було б заарештувати працівників цих військкоматів за підривну діяльність у воєнний час, а не удавати, що усе гаразд».
Дехто не хоче бути «гарматним м’ясом».
Не погоджується з цінністю айтішника за комп’ютером Junior Python developer Володимир Розторгуєв. «Коли ворог під боком, як у Харкові, Ірпені, Чернігові, ніякий айтішник із ноутом не врятує, коли в окопі треба бути зі зброєю. Досягають багато хто навіть не в IT. Інструкцій достатньо. Киян та харків’ян-айтішників багато у теробороні та військах. Ваш пост викликає негатив у тому плані, що айтішник задонатить — воювати має хтось інший. Ні. Я офіційно працевлаштований і податків вдвічі більше платиться з моєї невеликої посади, ніж айтішника-ФОПа. Це наша країна і захищати її треба разом. Сьогодні ддосиш, завтра — оператор джавеліна або байрактара», — пише хлопець.
На думку Senior Backend Software Engineer та co-founder в CUBICORE Володимира Ващенка, треба на час війни всім айтішникам з доходом вище $1000 (від міддла, бо у трейні може бути взагалі нижче середньої зарплати в $300) ввести податок 20% на армію (мінімум) і звичайний податок підняти до 10%. «І це не в привілейованій касті річ, бо дійсно може бути ситуація, що ми виграємо війну, але економіка не витримає. Тому тут треба зберігати баланс — нехай кожен робить найбільшу користь, яку він може зробити. Плюс кіберфронт ніхто не скасовував», — зазначив він.
Є і більш радикальні податкові пропозиції.
Front-End Developer з EPAM Systems Артем Євтіхій взагалі здивований такою дискусією. «Голуба кров, привілейована каста. Народ, ви тримайте дах і шапочку з фольги, бо ваша кукуха кудись від'їжджає. Більшість айтішників крім роботи ще займаються волонтерством, працюють на кібервійсько — загалом це робота майже весь час, коли вони не сплять. Так це не всі, але більшість тих, кого я знаю. Окей, просто уявимо, що ми беремо айтішника, ігноруємо професійні болячки й відправляємо його в учебку. Множимо це в середньому на 100к — потім ми беремо ці 100к і множимо на середню суму, яку ці люди приносять — 160к — це виключаючи донати, бо я, наприклад, віддав мало не половину зп в цьому місяці на ЗСУ, на „Повернись живим“, одягнув людину, закупив ліків для поранених і цілих. У нас виходить чудова сума (16 000 000 000). А ну ж математики, скажіть, скільки вартує 1 байрактар, ракета для ППО чи цинк патронів», — пише айтішник.
Є і «мотивовані» податками айтішники.
