IT-рекрутери жаліються, що кандидати з Азії масово видають себе за українських програмістів. Про це в LinkedIn написала Executive Search in IT Тая Млюзан.
IT-рекрутери жаліються, що кандидати з Азії масово видають себе за українських програмістів. Про це в LinkedIn написала Executive Search in IT Тая Млюзан.
«А тим часом на ринку рекрутингу — своя війна. Як ідентифікувати кандидатів з азійських країн ще до скрінінгу, котрі масово подаються на вакансії під профілями українських програмістів? Поки легко — noname компанії у профілях, певні помилки у перекладі через Google на англійську, профілі в LinkedIn без контактів (або до 10). Але вони прокачуються й вчаться швидко. Роблять роботу над помилками й це поширюється, здається, одразу на +1000 з друзів і знайомих. Співбесіди проходять без камер і поряд із командою консультантів-шептунів», — розповіла вона.
Рекрутерка запитала, як з цією проблемою справляються її колеги. Під постом Таї майже 100 коментарів. Відповідали не тільки рекрутери, а й розробники. Ми обрали найцікавіше.
«А чому без камери? Це не таке вже складна вимога до кандидата. Не може бути на дзвінку з камерою — одразу в бан. В умовах віддаленої роботи камера — це мастхев», — вважає Senior Frontend Developer Віталій Корсаков.
Рекрутер Володимир Назім каже, що свого часу зустрічав дуже багато подібних ситуацій на UpWork. «Якщо спілкуєтесь українською, то дуже легко розрізнити речення перекладені гугл-транслейтом. Особливо якщо використати трохи українського сленгу, який для нас більш ніж зрозумілий, а от для гугл транслейту — взагалі ні. Якщо спілкуєтесь англійською — запитайте чи є досвід з фреймворком palianysia.js чи щось таке — більша частина скамерів скаже так», — дає він пораду колегам.
Java Software Engineer at Sigma Software Дмитро Григорук розповів, що бачив колись жарт, що якщо ввести будь-яке слово +Js, то така бібліотека вже існує. «Паляниці поки немає, але треба буде точно змінювати часто «шифр-фреймворк», — пише він.
Користувачка соцмережі Олена Сенкевич розповіла, що їй траплялися багато росіян, які пишуть що з України, живуть в Грузії, Кіпрі і ще деяких країнах. «Тут їх просто рясно таких. Видає навчальний заклад, або попередні місця роботи», — написала вона.
Рекрутерка Ольга Шмиголь розповіла про свій досвід та дала пораду. «Якщо це, скажімо, JavaScript розробник, і в його резюме багато про крипту і блокчейн — точно з Азії. Перевірено, — зазначила вона. — Нещодавно був кандидат нібито з Нідерландів, який не має профілю в LinkedIn, „зате маю Telegram“. Профіль Telegram пише, що локація — Сингапур». На запитання рекрутерки, чи розробник з Нідерландів, кандидат відповів ствердно і додав, що з другом використовує один Telegram-акаунт. «Відправився в бан», — написала Ольга.
Ще одна спеціалістка з підбору кадрів Юлія Сивуха написала в коментарі, що в її досвіді «був вже такий і з Одеси, та начебто з Ужгорода, де під час розмови на задньому фоні лунає аж ніяк не українська мова, а кандидат впевнено каже, що він в Ужгороді».
А Катерина Репік розповіла історію про те, як один і той самий кандидат спочатку був Сергієм із Одеси, а потім фіном Erkki. «Написав мені в LinkedIn, а там фото немає, дзвоню я Сергію, а він жодного слова, що кожен Сергій знає, не розуміє, навіть англійська важко йшла, акцент дуже сильний. Це прямо новий тренд цієї весни», — зазначила вона.
Колега Катерина Олена Запорожець зазначила, що і в її практиці був схожий герой на ім’я Sergiy Lyskin. «Я теж з таким стикалася. Той був з Одеси, але його батьки вивезли до Канади ще в дитинстві, тому не знає української. І він же потім був у колеги під іншим іменем», — розповіла вона.
«Це трапляється часто, зазвичай Китай/Індія (зазвичай кажуть, що вони з Сінгапуру), немає справжньої інформації, немає посилань, нічого. Деякі з них також крадуть резюме у східних європейців, а потім на співбесіді не вмикають камеру і наполягають говорити англійською, а не російською/українською. Але це легко розпізнати навіть після одного випадку», — пише в коментарях до допису ще одна рекрутерка на ім’я Зоряна.
IT-рекрутерка на ім’я Маргарита розповідає, що і в неї був дивний випадок, коли один кандидат видав себе за іншого. «У мене був кандидат, з нормальним на вигляд профілем, але було кілька „але“. По-перше, хотів спілкуватися тільки англійською. По-друге, я вже спілкувалася з кандидатом із таким ім’ям кілька місяців тому, причому з відео та українською. Я не полінувалася його знайти, і запитати як його справи. Виявилося, що сторінку хтось склонував, і сам кандидат нічого про цю ситуацію не знає», — описала вона.
Розробники ж в більшості писали про те, що співбесіда має проходити з увімкненою камерою, а справжнім тестом для неукраїнців може стати запитання про банкомати monobank або ж слово паляниця.
