💳 Кожен. Повинен. Мати. Trustee Plus: криптогаманець і європейська платіжна картка з лімітом 50к євро 👉
Ігор Вишневський Війна
4 листопада 2024, 09:00
2024-11-04
«Нинішня війна — це марафон, поєднаний зі спринтом. Бігти треба не тільки довго, але й швидко». Історія айтівця, у сім’ї якого за понад 10 років встигли повоювати всі: він, два його брати й батько
Test Engineer із GlobalLogic Остап Гап’як знову захищає країну в лавах ЗСУ, бувши пілотом БПЛА в одній із бойових бригад. Ще до входження в ІТ-спільноту він мав бойовий досвід протягом 2017–2021 років у 24 ОМБр імені короля Данила, у складі якої відбув три ротації під Горлівкою, Мар’їнкою й на Світлодарській дузі. Після цього здійснив успішну спробу «з нуля» увірватися в ІТ, і до весни нинішнього року пропрацював майже три роки у QA. Зараз уже мріє повернутися у професію й свою компанію — але після перемоги.
Test Engineer із GlobalLogic Остап Гап’як знову захищає країну в лавах ЗСУ, бувши пілотом БПЛА в одній із бойових бригад. Ще до входження в ІТ-спільноту він мав бойовий досвід протягом 2017–2021 років у 24 ОМБр імені короля Данила, у складі якої відбув три ротації під Горлівкою, Мар’їнкою й на Світлодарській дузі. Після цього здійснив успішну спробу «з нуля» увірватися в ІТ, і до весни нинішнього року пропрацював майже три роки у QA. Зараз уже мріє повернутися у професію й свою компанію — але після перемоги.
dev.ua часто говорить з айтівцями про мобілізацію і їхній досвід служби, але унікальність історії Остапа в тому, що, починаючи з 2014 року, у різний час уся чоловіча частина його родини брала участь у бойових діях проти російських окупантів — а це батько Володимир Гап’як та три його сини — Олег, Остап і Богдан. Старший брат Олег зараз працює рятувальником у ДСНС м. Львів, а до 2017 року захищав країну в гарячих точках АТО/ООС, був нагороджений і воював у вже напівлегендарному екіпажі нинішнього командувача Сил безпілотних систем Вадима «Борсука» Сухаревського.
Молодший брат Богдан нині несе службу в підрозділі ППО і в армії вже восьмий рік, найдовше серед них. На жаль, навесні цього року, якраз тоді, коли Остап знову збирався долучитися до війська, батько родини Володимир Гап’як загинув на Авдіївському напрямку. Наразі сім’я бореться за те, щоб зібрати голоси за присвоєння йому звання Героя України через інструмент електронних петицій (станом на початок листопада зібрано понад 19 000 голосів із 25 000 необхідних).
У відпустці Test Engineer і пілот БПЛА Остап Гап’як поговорив із dev.ua про те, чи легко йому далося входження у ІТ, чому він знову вирішив долучитися до оборони країни вже в нинішньому році та яку підтримку відчував від роботодавця після цього кроку. Також поспілкувалися про розвиток технологій, які, на жаль, швидко опановують не тільки українці, а і ворожа армія, про використання айтівців у війську — за призначенням і без, та чому для родини важливо, щоби батькові Остапа таки присвоїли почесне звання. Далі — цитати самого Остапа Гап’яка.
«Раніше це було тактично-стратегічне стояння на місці»: чим відрізнялася служба під час ООС і повномасшабки
Це зовсім інша війна — набагато страшніша та масштабніша. Окрім того, зараз, на жаль, люди не знають своєї перспективи — скільки вони будуть служити і як все буде розвиватися. Коли було АТО/ООС, у тебе був контракт, який давав можливість демобілізуватися. Та і логіка війни була зовсім інша: ми знали, що потроху десь просуваємося, будуємо наші Збройні сили, помаленьку повертатимемо нашу землю, але загалом це було тактично-стратегічне стояння на місці. Технології водночас були не так розвинені й далеко не першочергові.
Зараз же відбулася тотальна зміна парадигми: неможливо бути непоміченим і сховатися, якщо тебе вже виявили. Усюди використовують супутникові технології, стеження, відео, fpv. Тож воювати справді стало набагато складніше.
Прогрес у технологіях — це окрема тема, адже буквально кожні три місяці випускається щось нове. Технології вдосконалюються, а тобі постійно треба стежити на всім цим, вдосконалювати ці речі у власному підрозділі.
Характеризуючи нинішню війну, я би сказав, що це марафон, поєднаний зі спринтом. Тому що бігти треба не тільки довго, але й швидко — реагувати на всі зміни й змінюватися самому.
«Перші дрони нам передавали Притула і Берлінська, а Mavic 2 Zoom — це був «прорив»
Остап Гап’як каже: якщо порівнювати технології, що використовувалися операторами безпілотників під час служби в ООС і зараз, то тоді навіть наявність кількох БПЛА могла стати родзинкою підрозділу. Зараз же наявність дронів різних типів є просто банальною життєвою необхідністю. Сам Гап’як нині працює пілотом на «крилах», але згадує, що при першому своєму «заході» в армію вважав технологічним проривом квадрокоптер Mavic 2 Zoom, який потрапив до них у підрозділ у 2018 році. Далі — знову пряма мова айтівця.
Під час ООС я служив у мінометрій батареї і старався відповідально виконувати свої обов’язки. Коли в підрозділі постало питання щодо використання БПЛА, то мене обрали як умовно прошарену молоду людину, яка готова цим займатися.
Перші дрони нам передавали в той час Сергій Притула і Марія Берлінська. І я спочатку починав вчитися літати на DJI Phantom 4, а потім плавно переходити на Mavic 2 Zoom. Уже на той час це суттєво міняло логіку ведення війни, бо ти міг розвідати, куди стріляти, і більш-менш ефективно коригувати артилерію. Це починалося дуже помаленьку. У підрозділі міг з’явитися один дрончик, люди починали вчитися ним керувати. Потім — другий. Зараз же це така буденність і необхідність, що навіть смішно згадувати технології ще тих років, коли я вперше пішов воювати.
Як потрапив у ІТ: грант на навчання, перша робота… і знову — війна…
Після чотирьох років служби в армії Остап Гап’як почав думати над цивільною професією, і ІТ-сфера була для нього очевидним вибором, адже дозволяє віддалену роботу і є все ж таки краще оплачуваною, ніж багато інших варіантів працевлаштування. Для цього були суттєві перепони, які стосувалися як браку знань і досвіду у професії, так і необхідності вивчати англійську практично з нуля. Утім, Остап вирішив, що це його не зупинить, якщо докласти значних зусиль. Далі — його цитати.
Я родом із села на Львівщині, тож якщо говорити про якесь адекватне працевлаштування, та ще й із можливістю «ремоуту», то особливо не бачив варіантів, крім ІТ. На заробітки за кордон я їхати не хотів. Перебував на обліку у службі зайнятості й дізнався про можливість отримати грант на навчання, зокрема — і для ІТ-сфери. Тож вирішив використати таку можливість, пройшов навчання на practical testing course в академії SoftServe. Паралельно з цим розумів, що без «прокачки» англійської навряд чи зможу зачепитися у професії, тож довелося освоювати її майже з нуля. Після курсу й кількох співбесід вдалося отримати роль Trainee Test Engineer в GlobalLogic і почати свою роботу в ІТ. Власне, у межах цієї компанії вже і розвивався як Test Engineer до того моменту, поки знову не вирішив іти на фронт.
Повномасштабна війна, звичайно, була шоком для всіх, але для мене й нашої сім'ї загалом, мабуть, значно меншим, ніж для інших. Адже ми жили в реальності війни з 2014 року й протягом усього часу в нас у сім'ї хтось воював. Оскільки я не так давно демобілізувався й лише почав свій шлях у ІТ, то не пішов знову в армію з перших днів повномаштабки. Але активно включився у якісь волонтерські процеси, намагався бути корисним, паралельно спостерігаючи, як розвиватиметься ситуація. Та вже за кілька місяців після початку повномасштабки було чітке розуміння, що все це надовго й що знову доведеться брати в руки зброю — це лише питання часу.
Тож паралельно з роботою в GlobalLogic я доволі довго й ретельно готувався до цього кроку, вибирав собі бригаду й той напрям роботи, де я буду найбільш корисним. Уже чекав на відношення з однієї бригади, але це тривало дуже довго, і за той час я вже встиг знайти собі іншу вакансію. Командиру дали змогу сформувати свій підрозділ, це, знову ж таки, зайняло деякий час, але ми з ним добре порозумілися і я був готовий приєднатися.
Аж тут 10 квітня цього року загинув мій батько. Я якраз чекав на відправку на полігон, і його загибель уже не змінила мого рішення. А швидше навпаки — хотілося, щоб уся русня на світі вимерла.
Здати назад не міг і не хотів, а оскільки в мене вже раніше були пройдені БЗВП і дві фахові, то мене взяли відразу в частину, і в червні я був там.
«Політика компанії — максимально сприятлива для тих, хто захищає країну»
Зі слів Остапа Гап’яка, йому імпонує як ставлення компанії GlobalLogic до своїх мобілізованих співробітників, так і її організаційний менеджмент під час повномасштабного вторгнення.
GlobalLogic дуже великий молодець у цьому плані, тому я не пошкодував, що пішов працювати саме в цю компанію. Ще до початку «повномасштабки» Global зробив дуже багато роботи, щоб мінімізувати наслідки. У компанії був план, який представили співробітникам. Він передбачав, як саме ми маємо діяти в разі загострення ситуації. Компанія дуже грамотно відпрацювала цей момент, забезпечила співробітників фінансовою підтримкою на початку війни, підготувала запасні офіси, релокувала багатьох співробітників, які перебували на найбільш небезпечних територіях, займалася волонтерською діяльністю.
Дуже велика підтримка надавалася тим, хто пішов на війну — як контактникам, так і мобілізованим. Компанія на один рік зберігає зарплату за своїми співробітниками, що перебувають у армії, зберігає також їхнє робоче місце.
Щобільше, коли ти повернувся з війни, то щодо кожного окремого спеціаліста є план повернення до роботи й цивільного життя, який узгоджений із твоїм менеджером. У ході такого плану повернення є додаткові бенефіти (відпочинок, навчання), а також опції як повернення на попередній проєкт, так і пошук нових проєктів, якщо не вдалося чи з якихось причин не захотів повернутися на старий.
Окрім того, у GlobalLogic доволі розвинуте волонтерське ком’юніті. Тож коли я приїздив у відпустку, то з радістю приходив в офіс на каву, спілкувався зі своїми колегами. Після перемоги дуже хочу повернутися на свою роботу, яку дуже люблю.
«На війні теж можна все робити з розумом і не боятися проявляти ініціативу»
Головна порада, яку я можу дати тим, на кого чекає мобілізація — бути морально й фізично готовим. Варто налаштувати себе на позитивний лад і відповідально поставитися до своїх обов’язків. Попри всю бюрократію й негнучкість до змін у армії, навіть на війні можна все робити з розумом і не боятися проявляти ініціативу.
Точно треба вибрати свій підрозділ і знати, куди ти йдеш, дізнатися про цей підрозділ по максимуму. Бажано попередньо поговорити з командирами. Ну і головне — чітко розуміти, що тобі самому до душі й відповідає твоїм вмінням і професійним навичкам, де ти зможеш найкраще себе застосувати. Ну або якщо твій пріоритет — власна безпека, то обрати ту посаду чи підрозділ, де тобі буде служити відносно безпечніше.
Варто також бути підготовленим у матеріальному плані, зробити собі на період мобілізації й перших днів у війську фінансову подушку.
Треба самому подбати про те, щоб забезпечити себе якісною амуніцією, бо те, що ти отримаєш від держави, не гарантовано буде ідеально відповідним. Не треба надіятися, що тобі все видадуть від А до Я.
Немає також нічого поганого в тому, щоб зробити собі збір на амуніцію через соціальні мережі. Треба взяти 2–3 баули, мати хороший ніж, запальничку, ліхтарик, два телефони, інші речі, знову ж таки, залежно від підрозділу. Коли підготовлений, то служити набагато легше.
Як треба задіювати айтівців у Збройних силах
Як я вже казав, з 2014 року війна абсолютно змінилася, зараз це війна ресурсів і технологій. А людський ресурс — основний.
Тож одне з першочергових завдань, які повинен вирішити уряд і Збройні сили — питання правильності й ефективності використання кожної людини. Це справді мегаважливо!
Це питання часто порушують, воно трошки просувається вперед, але недостатньо. При мобілізації це ще досі не дуже враховується, хоча має бути першим на порядку денному.
Айтівець, який сидить за комп’ютером, буде в 10 разів ефективнішим, ніж якщо ти посадиш виконувати цю роботу не-айтівця. Рівно те саме стосується будь-якого архітектора чи будівельного інженера, яких потрібно відправляти винятково в інженерні війська. Так само логіста треба відправляти у війська забезпечення й так далі. Навіть якщо йдеться про журналістів, то ніхто краще за них не зможе виконати роботу прес-офіцерів.
Зрозуміло, що айтівці часто знаходять себе також в аеророзвідці, підрозділах, які займаються РЕБ, зв’язком чи навіть окремих чисто «айтішних» підрозділах Міноборони. Наприклад, я знаходив вакансії тестувальників, і мені здається, що це цілком реально. Але ці вакансії справді треба шукати, не боятися звертатися по допомогу до тих, хто вже служить, моніторити варіанти в соціальних мережах і постити власні дописи, щоб щось собі знайти. Я, як і багато хто, використовував платформу Lobby X, також шукав рандомні варіанти в інтернеті й по сторінках бригад.
Найкраще наша армія працюватиме, коли кожна людина буде на своєму місці. Це стосується не тільки якихось профільних спеціалістів, а й піхотинців. Адже піхоту теж треба вчити, дуже помірно застосувати, берегти, відправляти на ротації й не відразу кидати в гарячі точки. Якщо ми цього всього не зробимо, то програватимемо цю війну.
Те, що було «вау» три місяці тому, сьогодні вже може ставати застарілим
Під час війни неодноразово траплялося таке, що викликало «вау-ефект» при роботі з різного роду технологіями. Особисто для мене «старлінки» на певному етапі точно були «вау», адже дозволяли нам настільки якісно забезпечувати зв’язок, чого раніше не було.
Працюємо зараз із деякими українськими розробниками й багато змін, які відбуваються, теж носять характер отакого «вау». Але те, що було «вау» три місяці тому, сьогодні вже може ставати застарілим або знайти якусь протидію у ворога. Наприклад, я був вражений fpv-дронами, які збивають російські розвідувальні дрони. Це було ефективне рішення, яке дало результат. Але, як я кажу, все розвивається, і русня теж починає шукати протидію: наприклад, ставити на свої розвідувальні дрони камери заднього виду.
Тож кожна технічна новація, щоб вона була суперефективною, потребує постійного вдосконалення, і на кожну дію шукається протидія. З боку ворога, наприклад, застосовуються дрони на оптоволокні, і в деяких моментах це теж мегапрактичне рішення.
Знову ж таки, вони застосовують дрони не тільки на стандарних частотах, а вже починають використовувати fpv на частотах 1200 Гц, і наш РЕБ не завжди до такого готовий. І це вже певне «вау» зі боку кацапів. Мені здається, при Міноборони має бути якийсь центр інновацій і розвитку, який би по максимуму збирав усю цю інформацію, де би сиділи якісь спеціалісти й інженери та вирішували ці питання. Щоби була якась «інженерна ставка» чи щось типу того.
Після дзвінка з ТЦК батько сказав — «треба, значить треба»
Як розповідає Остап Гап’як, останнім, хто з їхньої сім’ї долучився до сил оборони, був його батько Володимир. Після дзвінка з Городоцького ТЦК він сказав «треба, значить треба», хоча на той момент, зі слів сина, мав відстрочку від мобілізації. Майже два роки Володимир Гап’як відвоював у 68 єгерській бригаді й за зразкове виконання службових обов’язків йому довірили командувати відділенням.
Батько Остапа Володимир Гап’як із побратимами
«Я не знав, що він мобілізувався. Сказав вже по факту, коли це зробив. Ніколи не жалівся і завжди брав ту роботу, яку йому дають. Спочатку був на Донеччині. Але що далі, то ставало більш хардово. Коли їх перекинули на куп’янський напрямок, то перший раз був поранений. Його трохи посікло осколками, але він залікувався й повернувся на фронт до своїх. Та після Куп’янська їх перекинули в бік Авдіївки. Батько казав — думав, що пекло було вже на куп’янському напрямку, але виявилося, що порівняно з Авдіївкою це були квіточки. Постійні обстріли, вся територія контролюється російськими дронами-розвідниками і fpv. Там було найважче з ротаціями і забезпеченням.
Він був поранений, коли відбувалася ротація на позиціях — отримав легку контузію. Тиждень побув у госпіталі, але відмовився проходити ВЛК і повернувся назад до підрозділу. І знову ж таки, коли відбувалася одна з наступних ротацій на позиціях, то стався артилерійський обстріл. Батько був сильно поранений у ноги й загинув від втрати крові. Здається, інші його побратими відбулися легкими пораненнями, але він загинув.
Петиція — це ініціатива нашої сім'ї, яка була підтримана нашою територіальною громадою й командиром мого батька. Я не знав про неї, бо на той час вже сам був на війні й виконував бойові завдання. Коли рідні прислали мені петицію й попросили її підписати, то вже глянув — а там мій батько.
Остап на могилі загиблого на війні батька
Наша сім’я з 2014 року воює фактично безперервно. І моя мама з 2014 року кожен день молиться й перебуває в постійному стресі. Тож деякі люди, які займаються волонтерською діяльністю, підтримали цю ідею, і дотиснули, щоб ми подали цю петицію. Вона вже набрала більшу половину голосів, але ми вже вичерпали своє коло спілкування, тож вона поширюється значно менш активно. Тож прошу максимально її поширити, щоб вона набрала необхідні голоси.
Як пише Остан Гап’як на своєму профілі у LinkedIn, незважаючи на смерть батька, він зі своїм молодшим братом Богданом продовжують службу в силах оборони України й сподіваються, що все-таки ці зусилля закінчаться нашою перемогою.
«Для нас, для людей, які воювали за Україну й далі продовжують це робити, а також для моєї матері й сестри, для всієї нашої сім’ї й майбутніх поколінь визнання нашого батька героєм на державному рівні — це насамперед не про статус або додаткові матеріальні блага. Для нас це визнання всього того внеску, який наша сім’я зробила, і продовжує робити з самого початку цієї війни, стоячи на захисті України», — зазначив айтівець у своєму дописі на LinkedIn.
«В армії не працює Agile. А софт-скіли часом „рішають“ більше, ніж хард-скіли». Java Developer розповів про службу в аеророзвідці й айтівців у війську, давши поради тим, на кого чекає мобілізація
«В армії та IT є дещо схоже — постійно треба розвиватись». Колишній тестувальник, а нині боєць «Азову» з позивним «Гімлі» розповів, за якої умови залишився б у ЗСУ після перемоги
«Я навіть бороду поголив, бо, може, хтось думає, що контужений чи неадекватний». Історія демобілізованого айтівця з 20-річним досвідом, який зіткнувся зі стелею в пошуку роботи
«Мене відправили в штурмовики». Айтівець із 10-річним досвідом, який долучився до війська й хотів працювати за фахом, розповів про помсту від керівництва бригади, яку він хотів змінити
23 школи дронів, які допоможуть навчитись керувати безпілотником. Куди звернутись, щоби стати оператором БПЛА
Про важливість безпілотників та, відповідно, операторів вже говорять дуже багато та скрізь. Військові чекають, що штати БпЛА в бригадах мають розширити, особливо після оголошення створення «Сил безпілотних систем».
До переліку із зібраних нами закладів, які навчають операторів БПЛА, додалась ще одна 23-тя в цьому списку школа. Додаємо школу операторів USMT та оновлюємо інформацію по іншим закладам.
Якщо ви знаєте, хто ще навчає пілотів для безпілотників, пишіть на пошту [email protected].
(оновлений текст від 22 липня 2022)
Атлас зброї: Німеччина передає захисникам чергові MARS II. Які ще РСЗВ отримала Україна від західних партнерів та як вони працюють
Федеральне міністерство оборони Німеччини повідомило у Twitter, що у найближчі кілька тижнів Україні будуть передані чергові системи залпового вогню MARS II.
Раніше ми розповідали про те, які РСЗВ партнери надіслали на допомогу українським воїнам. Нагадуємо про це знову.
(Текст від 26 липня)
На український ударний дрон PUNISHER зібрали понад 1,3 млн грн. Що може гроза командних центрів ворога
Дмитро Томчук повідомив, що найлегші та найменші ударні дрони PUNISHER, які не мають аналогів у світі, тепер коштують $70 000. Виробник додав у комплекс ще одного безпілотника, і тепер їх там два. Дмитро пише, що Юлія Черешня та Павло Харузов зібрали на комплекс більше 1,3 млн грн.
Раніше він розповів журналісту dev.ua, що вміють ці «пташки», та чому саме вони можуть переламати хід війни на користь України.
(текст від 1 червня 2022 року)
США в черговому пакеті допомоги надасть Україні дрони Switchblade 600. Подробиці про ці та інші «пташки», якими користуються українські захисники
Серед списку допомоги, яку пропонує Пентагон, є дрони-камікадзе Switchblade 600, які офіційний Київ просив передати раніше.
Контракт на дослідження та розробку для 10 дронів SwitchBlade 600 виробника Aerovironment, очікується протягом наступних 30 днів, заявила прес-секретар Пентагона Джессіка Максвелл в електронному листі до News Defense.
Ми зібрали список дронів, які використовують українці проти ворога, в тому числі і подробиці про Switchblade 600.
(текст від 17 травня 2022)
