Воєнний медовий місяць, open space по-новому та десант у Буковелі. Як живуть під час війни співробітники Quarks

Війна вигнала з домівок мільйони українців, які тепер мають звикати до нового життя та поновлювати роботу у незвичній для декого локації, без улюблених інтер'єрів та гаджетів, із мінімумом необхідних речей. 

dev.ua вже розповідав, як працюють у новій реальності журналісти видання. Також розповідали історії з нового життя айтішників Sigma Software, а також співробітники компанії Intetics. Сьогодні про своє нове життя розповідають айтішники  Quarks. 

Залишити коментар
Воєнний медовий місяць, open space по-новому та десант у Буковелі. Як живуть під час війни співробітники Quarks

Війна вигнала з домівок мільйони українців, які тепер мають звикати до нового життя та поновлювати роботу у незвичній для декого локації, без улюблених інтер'єрів та гаджетів, із мінімумом необхідних речей. 

dev.ua вже розповідав, як працюють у новій реальності журналісти видання. Також розповідали історії з нового життя айтішників Sigma Software, а також співробітники компанії Intetics. Сьогодні про своє нове життя розповідають айтішники  Quarks. 

У війну з медового місяця

Мирослава Лінькова, Product Manager в Quarks, зараз працює з Праги.

Я планувала своє весілля. Дата розпису 22.02.2022 була особливою для нас. Не було сумніву, що все пройде чудово, зберуться всі найрідніші люди та наступного дня ми полетимо у подорож. 

23 лютого о 15:40 ми сіли в літак, який віз нас у медовий місяць. В багажі: плаття (багато), великий пляжний капелюх, купальники. Ніколи не беру у подорожі український паспорт та навіть гаманець з картками й документами, all inclusive же ж, тому все залишилось в Києві.

В нас був довгий переліт, декілька ночей без нормального сну і от ми виходимо з літака, де бачимо перші повідомлення в месенджері: «В нас вибухи», «Почалась війна».

Перша думка — я ще сплю, друга — як рідні?
Медовий місяць перетворився на 12 днів страху, на відчуття безпомічності, і на безкінечні пости, заклики, петиції про допомогу.

Дуже особливе небо у перши йдень війни

Перші кілька днів ми були впевнені — скоро все скінчиться, і ми зможемо полетіти додому. На той момент було чітке усвідомлення, що я не хочу бути біженкою, не хочу просити допомоги для себе — я сама готова допомагати. Нам дуже пощастило з рідними. Вже майже місяць ми в Празі у моєї тітки, яка нас зустріла та поселила в себе до закінчення війни. 

Вдячна собі, що навіть у відпустку я завжди беру роботу — свій ноут.

Для мене, як для менеджера, дуже важливо, що вся моя команда була у відносній безпеці. Ми постійно на зв‘язку, навіть з тими, хто в ЗСУ. Компанія відновила майже всі робочі процеси, тому ми працюємо, щоб мати змогу підіймати економіку країни. Класно, що мій чоловік теж працює у сфері IT і є можливість поспілкуватись про різні «робочі» штуки вживу.

Моє робоче місце, а в дзеркалі робоче місце чоловіка

Ввечері, після роботи, завжди намагаємося знаходити час на прогулянки, змінювати картинку. 

Бонус — безкоштовний проїзд в метро. За житло ми не платимо, але вартість умовної оренди кімнати перерахували на допомогу ЗСУ. Тут я знову почала готувати. В Києві мені вистачало корпоративних сніданків та обідів у офісі, а вдома ми готували лише раз на місяць.

Я щиро хочу повернутись додому на Пасху (у 2022 році звичайно) 

Під мирне небо і за великим столом у батьків, в Луцьку, відсвяткувати це світле свято і Перемогу України.

Редакція dev.ua вирішила спитати вас, друзі-айтішники, як у нових місцях живеться та працюється вам? Надсилайте нам фото та коротку розповідь на [email protected] або [email protected], а ми поділимось ними із читачами

11 людей, три кішки, собака і гекон

Вітання! Мене звати Стас Синявський, я PHP Developer і я думав, що війна — це лише на пару днів-тижнів, не довше. Звичайно ж, такої помилки припустилися, як виявилося, всі. 

Через перші два дні до останнього моменту в мене не було конкретного плану дій. Потім якось спонтанно зателефонував друзям — вони твердо вирішили виїжджати всією сім'єю, навіть не знаючи куди й вже менш ніж за годину я пакував рюкзак. Накидали дуже приблизний план дій — їхати до чиїхось родичів/знайомих, аби кудись у глибинку. Декілька разів плани зривалися, доводилося робити багатокілометрові гаки по карті або судомно шукати заправку на останніх літрах бензину.

Через кілька днів кочування з різних притулків, десятків годин за кермом та нескінченних блокпостів ми опинилися в нашій фінальній (на цей час) точці шляху.

Так вийшло, що ось уже понад місяць я живу зі своїми старими друзями в одному великому будинку, який нам пощастило знайти десь біля лісу у глухому селі під Чернівцями.

Тут зібралися люди з Києва, Кривого Рогу, Дніпра та Запоріжжя. Нас 11 людей, три кішки, собака і навіть гекон.

Гекон-співмешканець

Я вже звик спати на підлозі, щоранку прокидатися під онлайн-дитсадок для трирічної дівчинки Віки й вечеряти за одним великим «сімейним» столом. Тут рідко можна побачити місцевих жителів — ми живемо далеко від усіх, лише раз чи два на тиждень хтось із наших виїжджає до магазину за продуктами.

Ось так ми спимо

Майже одразу після переїзду ми організували робоче місце у просторій вітальні, налагодили доступ до інтернету, зв’язок з командою та графік. Тепер це наш затишний open space з котиками та видом на природу. Звідси навіть можна побачити коней, що пасуться вдалині, трохи рідше — диких лисиць і хижих птахів, що полюють. 

У робочому графіку активні часи роботи змістилися ближче до ночі — увечері в будинку не так галасливо і простіше зосередитися на процесах. 

Також з’явився новий ритуал після — виходити вночі на перекур, розмовляти «про всяке» і дивитись у зоряне небо. Тут воно чисте і зовсім не засвічене, як у великих містах.

Opes space по-новому

20 колег у батьків та торти в Буковелі

Привіт. Мене звати Катя Андрушко, і, як зараз, пам’ятаю ранкове сповіщення, 25-го числа, від мого друга та колеги: «Виходь», — щоб разом поїхати на захід України (ми ще тоді не знали куди саме прямуємо).

То була страшна ніч без сну, а попереду довга дорога вчотирьох у компактному мітсубісі разом з собакою (тобто, нас було п’ятеро) який до кінця поїздки вже лежав у мене на колінах.

Маламут Рей 

За час довгої поїздки одразу відкинула паніку та ввімкнула менеджера. 

Треба було вирішити куди саме їдемо та організувати на локації місця для всіх колег (благо, Quarks заздалегідь забронювали декілька готелів для команди та наших рідних).

Задонатити куди тільки можна на ділянках, де був інтернет. Як CMO — бути на зв’язку з CEO, своєю командою маркетинг-менеджерів та допомагати координувати подальші дії всіх колег.

Проміжним пунктом був Хмельницький — я звідти родом, у мене там мешкають батьки. Мама одразу організовувала 20-м колегам, 2 собакам та 1 коту місце для сну, приготувала їжу, заправила бензином і дизелем 3 каністри, дістала потрібні ліки й при цьому вигуляла нашого собаку. Неймовірна жінка.

Шлях на захід країни

Першою централізованою локацією у Закарпатській області був санаторій у курортному містечку. З нашої компанії — це була найбільша локація, де одразу перебували 15 наших співробітників та їхні родичі. Нещодавно ми переїхали до Буковелю, де одночасно вдалося розмістити понад 20 колег з їх близькими. 

Фото з робочого дня 

Колеги та рідні знайшли навіть 2 торти до Дня народження Олега — нашого Head of Engineering

Пам’ятаю, в першу ніч було дико холодно, я прокидалася разів чотири, бо просто німіли ноги від холоду. Але наступного дня вже не помічала цього, бо розпочався безперервний марафон робочих годин. 

В перші дні була величезна кількість інформації у сотнях чатів кожну секунду. Я майже встигала все це обробляти, але згодом вдалося налагодити комунікацію чітко по процесах. У санаторії було трохи простіше, бо з нами жив мій найближчий колега, керівник та СЕО компанії — Іван Ролік. Він розбудив мене на другий день о 8:15 і написав: «Через 15 хвилин на першому поверсі. Є питання, яке потрібно вирішити», — ну власне тоді і почалося. Ми збиралися щоранку на невеликій stand-up meeting, де обговорювали, що робитимемо цього дня. 

З нового та важливого процесу у перші тижні було — щодня перевіряти доступність усіх співробітників, їх місцеперебування та складності, з якими вони зіштовхуються. 

Спочатку я працювала 2,5 тижні без єдиного вихідного і майже без відпочинку по 14-15 годин на добу, лише б відволіктися. Добре, що вчасно зрозуміла — це не вихід, а прямий шлях до тотальної втоми.

Тому купила пазли, ще в нас є Дженга. Намагаюсь підтримувати ініціативи з ігор та різних настолок, як офлайн, так і онлайн. Слухаю Баха, Моцарта та різну класичну музику. Кожен день думаю про те, що зроблю та куди піду одразу, як повернусь до рідного Києва. Скучила за своїм видом з вікна, але ще більше за батьками. Тому спершу навідаюсь до Хмельницького. 

Польські реалії баба Катя у Солотвино та Прикарпатська феєрія. Як живуть під час війни співробітники Intetics
Польські реалії, баба Катя у Солотвино та Прикарпатська феєрія. Як живуть під час війни співробітники Intetics
По темi
Польські реалії, баба Катя у Солотвино та Прикарпатська феєрія. Як живуть під час війни співробітники Intetics
Старий санаторій у Моршині будинок на 15 мешканців та німецьке містечко де не знають англійської. Як живе у війну команда Sigma Software
Старий санаторій у Моршині, будинок на 15 мешканців та німецьке містечко, де не знають англійської. Як живе у війну команда Sigma Software
По темi
Старий санаторій у Моршині, будинок на 15 мешканців та німецьке містечко, де не знають англійської. Як живе у війну команда Sigma Software
Радянський санаторій квартира для україномовних колишній наркопритон та рай на кордоні. Як живе редакція dev.ua в екзилі: фоторепортаж
Радянський санаторій, квартира для україномовних, колишній наркопритон та рай на кордоні. Як живе редакція dev.ua в екзилі: фоторепортаж
По темi
Радянський санаторій, квартира для україномовних, колишній наркопритон та рай на кордоні. Як живе редакція dev.ua в екзилі: фоторепортаж
Читайте головні IT-новини країни в нашому телеграмі
Читайте головні IT-новини країни в нашому телеграмі
По темi
Читайте головні IT-новини країни в нашому телеграмі
ТОП EVO Максим Мельник для dev.media розповів, що 24 лютого війну проспав. Та далі — волонтерство, українізація та праця.

Дивіться на каналі його розповідь та роздуми.

Читайте також
Parimatch випустила гру на власній платформі з безпілотником Bayraktar
Parimatch випустила гру на власній платформі з безпілотником Bayraktar
Parimatch випустила гру на власній платформі з безпілотником Bayraktar
Айтішники зареєстрували петицію з вимогою максимальної відстрочки від армії
Айтішники зареєстрували петицію з вимогою максимальної відстрочки від армії
Айтішники зареєстрували петицію з вимогою максимальної відстрочки від армії
Україна готова будувати нову «Мрію» - Зеленський. Питання в грошах - потрібно $800 млн
Україна готова будувати нову «Мрію» - Зеленський. Питання в грошах - потрібно $800 млн
Україна готова будувати нову «Мрію» - Зеленський. Питання в грошах - потрібно $800 млн
«На одну нашу гармату п'ять ворожих». Розробник, якого в армію записав брат-близнюк, про розподіл у військкоматах, медогляди, забезпечення армії та жорстокі бої під Ізюмом
«На одну нашу гармату п'ять ворожих». Розробник, якого в армію записав брат-близнюк, про розподіл у військкоматах, медогляди, забезпечення армії та жорстокі бої під Ізюмом
«На одну нашу гармату п'ять ворожих». Розробник, якого в армію записав брат-близнюк, про розподіл у військкоматах, медогляди, забезпечення армії та жорстокі бої під Ізюмом
Full Stack WordPress Developer з чотирирічним досвідом Володимир Камуз 20 років тому пройшов строкову службу в 95-й окремій аеромобільній десантній бригаді. І після 24 лютого 2022 року Володимир знову повернувся туди — у його підпорядкуванні перебувало вісім бійців. Наразі ж він є членом мінометної батареї, де служить як аеророзвідник та коригувальник вогню на Ізюмському напрямку у званні молодшого сержанта. Свою історію з фронту розробник розповів DOU. Переказуємо найцікавіше.

Хочете повідомити важливу новину?
Пишіть у Telegram-бот

Головні події та корисні посилання
в нашому Telegram-каналі

Обговорення
Коментарів поки немає.