Розвідувальні дані, зібрані з публічної інформації в Інтернеті, можуть вплинути на традиційну війну та змінити розрахунки між великими і малими державами, пише Wired. dev.ua переклав та адаптував текст, який нині може стати підказкою для українського війська.
Паноптикум відкритих джерел даних — це всі дані, що здобуваються шляхом комерційної агрегації великих даних до інформаційної інфраструктури на мобільних пристроях, розумних пристроях і соціальних мережах. Самое open source змінює спосіб збору та використання розвідданих у звичайній війні.
Розвідувані дані з відкритим вихідним кодом — це інформація, до якої може легко і легально отримати доступ широка громадськість. Його використовували у війні та дипломатії задовго до інтернету — разом з інформацією, яка була вкрадена або таємно отримана іншим чином та зберігалася як закрита. Але поширеність такого методу інформації сьогодні означає — те, що колись для багатьох було непосильним, тепер доступне для безлічі учасників, будь то Північна Корея, ЦРУ, журналісти, терористи чи кіберзлочинці.
Одним із наслідків широкодоступної інформації з відкритих джерел є те, що анонімність руйнується не лише для звичайних цивільних осіб, а й для представників правоохоронних органів, військових та розвідувальної спільноти.
Навіть відсутня інформація може сповістити ворожу шпигунську службу, каже колишній співробітник американської розвідки. Коли у 2008 році Держдепартамент США розгорнув стратегію публічної дипломатії, яка наголошувала на використанні соціальних мереж, один іноземний колега пожартував з колишнім співробітником американської розвідки, що офіцерів ЦРУ, які працюють під неофіційним прикриттям у посольствах США, легко викрити, оскільки вони не мають профілів у Facebook. Уряд США докладає грандіозних зусиль для розв’язання подібних проблем, викликаних відсутністю або очікуванням цифрових викидів, пов’язаних із прикриттям офіцерів розвідки.
Коли справа доходить до сучасного збору розвідданих, закриті суспільства — такі як Північна Корея, Росія та Іран — мають перевагу перед відкритими.
І секретність, і прозорість — або контроль над інформацією, чи то окремими особами, чи урядами — є невіддільною частиною свободи та безпеки цих осіб і суспільства. Закриті суспільства можуть з легкістю збирати відкриту інформацію, при цьому не допускаючи доступу до подібної інформації від внутрішніх політичних опонентів або ворожих іноземних акторів.
Але занадто велика секретність з боку урядів і військових, в тому числі російського президента володимира путіна, також може завадити їм та сприяти стратегічним помилкам.
Інформаційні технології за своєю природою руйнують кордони. Вони руйнують бар’єри на ринках у різних секторах і суспільствах: від журналістики до розвідки, злочинності до тероризму — а тепер, з вторгненням Росії в Україну ведеться звичайна війна.
Розвідка — це не просто інформація, каже Джефф Рогг, історик розвідки США, робота якого зосереджена на відносинах між цивільною розвідкою. Метою розвідки, у порівнянні з простою інформацією, є отримання або збереження переваги над своїми супротивниками — незалежно від того, чи є ця розвідка секретною чи відкритою.
Цей принцип діє, коли адміністрація Байдена безпрецедентним чином розсекречує розвідувальні дані, щоб протистояти російській дезінформації або ділиться секретними розвідданими з українськими колегами.
«З огляду на те, що у війні в Україні робиться наголос на відкритих джерелах, не варто забувати, як успішні результати розвідки також можуть залежати від секретності та навіть трохи обману. Приписування успіху в Україні відкритим джерелам також може запропонувати своєрідну обкладинку для більш щільних джерел і методів», — каже Рогг.
Британський вчений Метью Форд, співавтор майбутньої книги про вплив інформаційної інфраструктури та підключених пристроїв на звичайні військові конфлікти, називає це явище «радикальною війною».
Форд каже, що високий рівень мобільного зв’язку серед українців і помітна відсутність бойових зйомок зі смартфонів і відеокамер, особливо на ранніх етапах війни, свідчать про те, що ефективна інформаційна операція може бути запущена.
«Без сумніву, українці побоюються, що такі зображення розкриють їхню тактику, техніку та процедури», — каже Форд. Тож українці можуть просто цензурувати себе.
Платформи соціальних медіа та мобільні телефони також є мультиплікатором сили для традиційно слабких військових сил, таких як Україна, особливо коли йдеться про координацію збору розвідданих для цільової діяльності.
«Інформацією про наведення зараз обмінюються в Інтернеті», — каже Форд. — Успішні вбивства відзначають у Telegram. Створено чат-боти, які допомагають українцям ділитися координатами цілі зі смартфонами. Визначення цілей не передбачає складних військових систем; все працює з цивільних інформаційних інфраструктур».
«Проблема з краудсорсинговою розвідкою у такій війні, як Україна, полягає в стандартизації звітності», — каже Форд.
Наприклад, ви хочете мати можливість ідентифікувати транспортний засіб, визначити його географічне розташування, а потім нанести на карту будь-які доступні сигнали чи супутникові зображення чи інші дисципліни збору, об’єднавши його в інформацію про ціль.
За словами Форда, російське вторгнення в Україну — це не лише перша у 21 столітті звичайна війна в Європі, але й «найбільш цифрово пов’язана в історії».
«Якщо українці зможуть зробити цю розвідку ефективною швидше, ніж росіяни, вони зможуть ефективно використовувати свої обмежені дистанційні вогонь, артилерію, дрони і, можливо, навіть ракети чи повітряну енергію. Таким чином, мета полягає в тому, щоб знайти та знищити російські сили швидше, випередивши їх», — каже він.
Коли Росія розпочала своє повномасштабне вторгнення наприкінці лютого, США, їхні союзники та росія прийшли до висновку, що українські сили перебувають в асиметрично невигідному становищі перед багатим і історично жорстоким колегою путіним. Американські чиновники очікували, що країна впаде за кілька днів. Проте, незважаючи на монументальний успіх США у прогнозуванні намірів і планів росії та попередженні, американські спецслужби неправильно оцінили перспективи України — нинішній предмет внутрішньої перевірки.
Зіткнувшись із повним наступом російських збройних сил, військова стійкість України, можливо, навіть стала трохи несподіванкою для самих українців, підозрює Форд. Проте помилкові судження щодо очікуваного балансу між сильними та слабкими силами, що супроводжуються стратегічною несподіванкою, можуть бути звичайним явищем в інформаційну епоху.
До того, як визнана роль соціальних медіа у підживленні Арабської весни, або повідомлення про важливість флеш-накопичувача в останніх невдачах контррозвідки — телекомунікації, інфраструктура з відкритим кодом і дешеві та доступні споживчі технології вплинули на паритетне обчислення для державних і недержавних учасників війни однаково.
Справді, саме зростання телекомунікацій у всьому світі в 1990-х дав «Аль-Каїді» можливість здійснити свої успішні приховані військові атаки на території США 11 вересня 2001 року. Але напередодні цих атак Міністерство оборони США склало чисту оцінку військових або розвідувальних можливостей того, що пізніше Комісія 11 вересня назвала «найнебезпечнішим зовнішнім ворогом Америки». Тоді ця концепція була немислимою, але зараз її не повинно бути.
