Front-End Developer Олександр Нещадін на кілька днів свічнувся в рекрутера та спробував знайти собі в команду колегу. Висновки від процесу хайрингу на сучасному IT-ринку він описав і дописі на LinkedIn.
Front-End Developer Олександр Нещадін на кілька днів свічнувся в рекрутера та спробував знайти собі в команду колегу. Висновки від процесу хайрингу на сучасному IT-ринку він описав і дописі на LinkedIn.
«Я свічнувся в рекрутера на кілька днів. Відверто кажучи, не думав, що колись напишу пост на LinkedIn (просто не маю на це часу), проте тут щось тригернуло», — зізнається фахівець.
Він описав коротко те, що відбувалося. «Кілька тижнів тому мене залучили до процесу хайрингу — „тобі з людиною працювати, ти й обирай“. Задача тривіальна: знайти людину, з якою буде комфортно працювати і яка у своєму стеку знає, що до чого і з чим їсти», — пояснив девелопер.
У перший же день за дві години після публікації вакансії на Djinni Олександр отримав 45 відгуків.
Приймання заявок зупинив. «Аплай зупинено. Чому? Бо не хотів, щоб у людей місяцями висіло „не прочитано“. Рекрутери, які так роблять — це окрема загадка людства. LinkedIn скромно додав ще 5 резюме за добу. Загалом — 50 кандидатів», — пояснює Олександр.
Усі резюме айтівець переглянув особисто, 15 з них відразу відкинув. «Хтось пише резюме як листа Діду Морозу (ще й Times New Roman), хтось заявив чотири роки досвіду, але на GitHub перші „тудушки“ з курсів — три роки тому, а хтось просто розтягнув свої скіли на 8 сторінок», — пояснив розробник.
На другий і третій день Олександр витратив весь свій робочий час на зідзвони — 10 та 8 кандидатів відповідно. «І в перший же вечір прилетів меседж: „Обирай з тих, з ким встиг поговорити“ (тому на наступний день тільки 8 запланованих). Окей. Іншим — сорян. Загалом запросив 18 кандидатів, прийшли — 16», — розповів фахівець.
Згодом 12 кандидатів отримали «просте, як двері», зі словами Олександра, тестове. «Отримали 12, зробили 8, серйозно поставились — 3», — озвучує статистику розробник.
Він зробив з процесу найму, до якого був залучений, три кілька висновків.
Цікавий: «Якби я прийняв не 50, а 400 відгуків, і обробив усі — вибірка була б рівно така ж сама. Просто стресу більше», — переконаний айтівець.
Сумний: «Ринок праці в Україні, вважаю, трохи (ну як трохи.) в дупі, але виходить так, що й апліканти не зовсім намагаються отримати офер… Пєчалька з резюме, слабкі знання в матчастині, дехто ще в листуванні на джині одразу проявляє токсичність. А потім читаємо знайомі пости з обох боків: „Нема роботи“ і „Нема кандидатів“. А правда, як завжди, десь посередині — ні ті, ні ті не завжди хочуть працювати», — зазначає Олександр.
Він також дав кілька настанов охочим отримати офер.
«Люди, любіть свої резюме, як кіт свої яйця. Сторінка на LinkedIn — це не опція, це мастхев. Не повірю тепер жодному посту про кадровий голод. Особисто закинув у „збережені“ декілька девів (можливо, ще попрацюємо).
Усім, хто дійшов до фіналу, оунер особисто дав фідбек. Іншим я теж відповів через Djinni — бо я не рекрутер, я просто розробник, який намагався бути людиною», — написав Нещадін.
