Соцмережі активно обговорюють результати опитування DOU серед айтівців, які виїхали за кордон і нині проживають там. Видання запитало, чи планують вони повертатися в Україну, і деякі відповіді, в яких айтівці за кордоном ставили різні умови повернення, обурили користувачів.
Але знайшлися айтівці, для яких виїзд — не варіант.
Соцмережі активно обговорюють результати опитування DOU серед айтівців, які виїхали за кордон і нині проживають там. Видання запитало, чи планують вони повертатися в Україну, і деякі відповіді, в яких айтівці за кордоном ставили різні умови повернення, обурили користувачів.
Але знайшлися айтівці, для яких виїзд — не варіант.
Аліна Сарнацька, старший бойовий медик роти в піхоті, запитала у своїх підписників в X (Twitter), чому вони вирішили залишитися в Україні. Обговорення зібрало вже близько 600 коментарів і 700 лайків. Ми вибрали з цього треду відповіді людей, пов’язаних з IT.
«Бо це наша земля! Ми не віддамо того що наше. Тут ріс, тут розвиваюся, тут воюю. Під мирним небом вільної України помру, коли та буде розквітати як весною сад! Я кажу як є, я капець як сцявся на початку війни, але думки про виїзд, чи втечу? Ніколи! Нас не злякає москаль!»
«Виїхати — зрадити все, у що вірив, все що говорив. Зрадити себе. Якщо всі втечуть — не буде більше України. Можна це прийняти? Ні, не можна — Україна не заслуговує на таке ставлення, вона заслуговує на любов. Чи можна зрадити того, кого любиш? Хтось може…»
«Не розглядала навіть такий варіант, навіть з Києва. Хоча мене декілька разів хотіли „вивезти“, до 24 і після. Але це місто, як і ця країна — моя зона комфорту, тут я найбільш ефективна / „якось, але буду корисна“ і треба бути послідовною у своїх словах та в житті»
«Тому що, це мій дім і я тут потрібен. І я робитиму все, що вмію, щоб наблизити перемогу»
«Тому що тоді це здавалося правильним — захистити, врятувати. Це було чесно. Ті шляхи, котрі я обирав протягом всього життя, і привели мене до того самого рішення. З тою особистістю, яка сформувалася, просто не могло статися інакше»
«Тому що хуй їм, а не мій Харків і моя Україна».
«Тому що наші рідні та друзі — тут, і їм потрібна допомога як ніколи. Тікати від війни вимушені цивільні біля фронту, у інших же є вибір. Та мене курвить що натворив мінкульт, ніж ті, хто цим скористався і зʼєбався. Купа крутих гуртів з позицією позлітала з фестів через клоунів».
«Згадала 3 роки держслужби, розуміла, що айті за 7 років втомило. І така, а давай вперед в минуле. Так власне і мобілізувалась. Раніше мала корпоративні цінності, наразі стяг з левом. Вважаю, що тільки виграла».
«Спочатку була купа планів по виїзду і „нехай тут самі розбираються“. Але зі звуком першої сирени мій мозок кинув мені взагалі інші думки. Їхав додому під звуки сирени й зустрічні військові колони й думав тільки про „чому я маю виїжджати зі свого дому? Я тут народився“. Залишився».
