Дослідники Університету Каліфорнії в Лос-Анджелесі (UCLA) розробили нову портативну неінвазивну систему інтерфейсу «мозок-комп’ютер» (BCI), яка використовує штучний інтелект, щоб допомагати людям із фізичними вадами. Система може зрозуміти наміри користувачів і дозволяє їм керувати роботизованою рукою або курсором комп’ютера.
Дослідники Університету Каліфорнії в Лос-Анджелесі (UCLA) розробили нову портативну неінвазивну систему інтерфейсу «мозок-комп’ютер» (BCI), яка використовує штучний інтелект, щоб допомагати людям із фізичними вадами. Система може зрозуміти наміри користувачів і дозволяє їм керувати роботизованою рукою або курсором комп’ютера.
Дослідники UCLA прагнуть розробити системи ШІ-BCI, які пропонують спільну автономію, що дозволить людям з порушеннями рухових функцій, як-от параліч або БАС, відновити певну незалежність у повсякденному житті, пише Interesting Engineering.
«Використовуючи штучний інтелект як доповнення до систем „мозок-комп’ютер“, ми прагнемо значно менш ризикованих та інвазивних шляхів», — сказав Джонатан Као, керівник дослідження і доцент кафедри електротехніки та комп’ютерної інженерії UCLA.
Досі найсучасніші пристрої BCI вимагали ризикованої та дорогої нейрохірургії. Переваги технології часто переважувалися інвазивністю процедури. Носимі BCI, хоча й безпечніші, часто не мали надійності, необхідної для практичного застосування.
Ця нова система поєднує електроенцефалографічну (ЕЕГ) шапочку з ШІ-платформою на основі камери, яка фіксує мозкову активність. Команда розробила спеціальні алгоритми для розшифровки сигналів мозку, отриманих за допомогою ЕЕГ-шапочки.
Потім платформа штучного інтелекту на основі камери бере на себе роботу, інтерпретуючи намір користувача в режимі реального часу, щоб керувати такими діями, як переміщення курсора комп’ютера або роботизованої руки.
Випробування проводилися на групі з чотирьох учасників, серед яких було три особи без рухових порушень, а також одна паралізована.
У тесті з двома завданнями — переміщення курсора до восьми цілей та використання роботизованої руки для переміщення чотирьох блоків — усі учасники виконали завдання набагато швидше за допомогою штучного інтелекту.
Паралізований учасник був ключовим прикладом; він зміг виконати завдання з роботизованою рукою приблизно за шість з половиною хвилин за допомогою штучного інтелекту, завдання, яке він не міг виконати самостійно.
«Наступні кроки для ШІ-BCI систем можуть включати розробку більш досконалих „других пілотів“, які рухатимуть роботизовані руки з більшою швидкістю та точністю, а також забезпечать спритність, що адаптується до об'єкта, який користувач хоче схопити. А додавання більших навчальних даних також може допомогти штучному інтелекту співпрацювати над складнішими завданнями та покращити самостійне декодування ЕЕГ», — сказав співавтор дослідження Йоганнес Лі, докторант з електротехніки та комп’ютерної інженерії в UCLA.
