Що під капотом в Uklon? Слухай TechPower Podcast 🎧

«Привезти бійцям гарячого борщу в мороз – за це розцілувати готові». Історія DevOps, який лишився у Харкові та став волонтером

Знайомтеся, це — Сергій Євдокимов, DevOps в компанії Sigma Software. Незважаючи на руйнівну війну, яка сильно вдарила по Харкову, він не замислюючись залишився в рідному місті. Без світла і води в будинку, Сергій продовжує працювати по 8 годин на день, як і раніше.

Але найголовніше, що він зараз робить — активно волонтерить і дуже цим надихається. Допомагає бійцям тероборони, літнім сусідам і людям в бомбосховищах. Ось його історія.

Залишити коментар
«Привезти бійцям гарячого борщу в мороз – за це розцілувати готові». Історія DevOps, який лишився у Харкові та став волонтером

Знайомтеся, це — Сергій Євдокимов, DevOps в компанії Sigma Software. Незважаючи на руйнівну війну, яка сильно вдарила по Харкову, він не замислюючись залишився в рідному місті. Без світла і води в будинку, Сергій продовжує працювати по 8 годин на день, як і раніше.

Але найголовніше, що він зараз робить — активно волонтерить і дуже цим надихається. Допомагає бійцям тероборони, літнім сусідам і людям в бомбосховищах. Ось його історія.

Чому залишився в Харкові

Я корінний харків’янин, я тут народився і виріс. Навіть при тому, що у мене тут сім’я, дитина, серце не дозволяє кинути Харків. 

Якщо сьогодні ми будемо тікати з Харкова, то завтра будемо тікати з Полтави, а післязавтра — з Хмельницька, і так далі і далі.

Друзі, в кого сім'ї, повивозили рідних, а чоловіки і хлопці майже всі повернулися. Вболівають душею за країну і за Харків.

Sigma Software пропонувала переїзд, там ціла програма по релокації та евакуації співробітників. Я про це, звичайно, в курсі, але прийняв самостійне рішення залишитися в Харкові.

«Домовилися не ховатися»

Я живу в приватному будинку і, чесно кажучи, ми не спускаємося в підвал. Ми обговорили в сім'ї і зрозуміли, що якщо і прилетить щось зверху, то це або шальне, або навмисне. Ні від того, ні від іншого підвал не врятує. Під час тривоги ховаємося в приміщенні, огородженому двома стінками.

У перші дні були думки заночувати в метро. Але умови там, м’яко кажучи, спартанські. А вдома і рідні стіни допомагають. 

Поки я перебуваю вдома, я можу бути корисним для людей в бомбосховищах і бійців на блокпостах, які стоять там в -16 градусів.

Робота під обстрілами

Продовжую працюю, так би мовити, в обмежених побутових умовах. Майже 3 тижні немає вдома електрики, але знайшлися небайдужі люди, які допомогли в цей важкий час дістати бензиновий генератор. Вчора ще й воду відключили.

У мене все так же на роботу йде 8 годин в день, просто графік трохи змістився.

Розпорядок дня такий: прокидаюся — читаю новини, потім волонтерські справи. Їду по блокпостах, гуманітарних центрах, бомбосховищах — збираю заявки, що людям потрібно, вирушаю на закупівлі. Потім знову потрібно об'їхати всі ці точки і роздати допомогу. Паралельно доводиться брати участь і в робочих зустрічах по телефону. А після обіду повертаюся додому, запускаю генератор і приступаю до роботи.

Доводилося працювати і під обстрілами, прямо зустрічі проводили під пострілами. Клієнти за мене дуже переживають, але все поки обходилося.

Через відсутність електрики поки рятує мобільний інтернет. Потрібно віддати належне нашим операторам — дають скільки можуть мегабайтів, вистачає навіть повноцінно попрацювати на лаптопі.

З чого почалося волонтерство

У перші дні війни я настільки близько це до серця сприйняв, що поїхав в тероборону і спробував зробити все, щоб мене туди взяли. Я колишній військовослужбовец — до кар'єри в ІТ я був чинним офіцером ВПС України. Але в ТРо мені відмовили. Там потрібен не просто військовий, а бойовий досвід.

І після цього, поїдаючи себе зсередини в спробах якось бути корисним, я знайшов таку ініціативу. Просто стрибнув в машину, почав об'їжджати найближчі блокпости і питати, що потрібно. Налагоджувати контакти. Відразу всі з побоюванням до мене ставилися, соромилися. 

А зараз я вже примелькався — на всіх блокпостах у мене приятельські стосунки з бійцями. 

Потім, коли я потроху почав задовольняти потреби бійців, розширив спектр діяльності — став заїжджати в школи, які зараз слугують притулками, і на найближчі три станції метро. Там, звичайно, надивився шокуючих картинок.

І ще так вийшло, що на моїй вулиці майже в кожному другому будинку залишились літні люди. Дехто не ходячий. Їм теж намагаюся допомагати. 

Поступово така самостійна діяльності почала обростати зв’язками, контактами, групами, каналами. 

На початку я все робив за власний кошт, потім дуже багато колег звернулося в особисті з бажанням допомогти. Я всю діяльність висвітлюю у Фейсбуці, але ніколи не прошу грошей. Якщо хочете допомогти, буду вдячний, не хочете — засуджувати не буду.

Мій керівник із Sigma Software теж дуже допоміг. Сама компанія працює з волонтерами, закуповує та передає гуманітарну допомогу та медикаменти.

Фінансово допомагають і друзі друзів, і ком’юніті, і люди з-за кордону, зокрема, з Америки.  

Все тримається на довірі. Ще жодного разу не було, щоб хтось у мене зажадав чек. Хоча я можу їх всі показати.

Яку допомогу просять найчастіше 

Бійцям найпотрібніше кава, чай, сигарети та енергетики. Мирному населенню — продукти першої необхідності: хліб, крупи, молочка, чай. Ліки. 

У метро, школах та притулках просять дитячі суміші, памперси. Для дорослих теж — там є лежачі люди похилого віку. 

Буквально позавчора отримав запит по всіх трьох станціях метро, яким я допомагаю. Заявка одна і та ж — жарознижуючі й антибіотики. Як би там не куталися, не ховалися від протягів, все одно похворіли. 

Поїздки з адреналіном

Кілька разів допомагав вивезти сім'ї колег і товаришів по службі з віддалених районів Харкова до точки евакуації. 

Попросили: «Серьож, треба вивезти сім’ю». Значить, треба. І під обстрілами я поїхав і забрав людей. Ледве, але помістилися в мій легковик 6 людей з речами. Всі гроші, якими дякували за поїздки, я віддавав на волонтерство.

Було кілька разів, що ракети падали зовсім поруч. Тобто, їду по одній вулиці і знаю, що в сусідню прямо зараз прилетіло.

Пару разів повз мене пролітали осколки. Якось приїхав додому після волонтерських справ, поставив машину в гараж, і тут пролунав вибух. 

Осколками посікло ворота гаража. Якби я вийшов з гаража на 2-3 хвилини раніше, не зрозуміло, чим би все закінчилося.

Про ворогів і бої

Особисто окупантів не бачив, але знаю, що фізично вони знаходяться дуже близько від нас. Техніку бачив. і згорілу теж. Бачив, як наші танки відстрілюються на підступах до наших районів, як бійці беруть участь у сутичці з піхотою.

Бачив навідників і коригувальників. Я корінний житель свого району, тому будь-який чужинець одразу викликає питання.

Одного разу повертаюся додому і бачу авто — номери спеціально замазані брудом, підозріло повільно рухається по району. Довелося сісти на хвіст, щоб розуміти, з якою метою він тут шастає.

Побачивши мене, він включив аварійку і пропустив уперед. І далі я на максимальних обертах поїхав до найближчого блокпосту, щоб повідомити про диверсанта.

Про найстрашніший день

Напевно, це один з нічних обстрілів Харкова і, зокрема, мого району пару тижнів тому. Але знаєте, з часом це почуття притупляється. 

Виробилася товста шкура, яка рятує морально-психологічний стан від паніки.

Саме страшно, через щось незвідане, було в перший день війни — 24 лютого, коли о 5 годині ранку Харків почали бомбити. Ми прокинулися і зрозуміли, що почалася війна. У перші дні я повертався додому, лежав пластом, а серце торохтіло так, що глибоко вдихнути не міг. Зараз вже виробилася стійкість.

За що харків’янину боляче

За спальні райони, по яких видно, що явно б’ють навмисно. Це житлові квартали, де апріорі немає ніяких військових об'єктів.

Центр Харкова після обстрілів, березень 2022.

Дуже боляче бачити центр міста. Я кілька разів туди їздив і був дуже вражений… відходив до кінця дня.

І дуже сильно мене вразила маленька дівчинка, десь з півроку, яка спала просто на звичайному пледі на підлозі в метро. Спала таким солодким сном, що навколо неї всі навшпиньки ходили і намагалися дотримати тишу. Вона була в службовому приміщенні, не на самій платформі — хоча дуже багато людей сплять і живуть прямо на платформі.

Перша думка була: ця дитина повинна зараз спати вдома в теплі, а не на холодній підлозі в метро, вся в соплях і в сльозах.

А чи є веселі історії?

Так вони кожен день! Один з цікавих прикладів, коли взяв на забезпечення найближчу станцію метро. Там бійці наші стоять, і один боєць вирішив мене перевірити, мовляв, хто такий, куди йдеш. Я кажу — ось несу дитяче харчування, памперси. Показав паспорт.

Так як Харків російськомовне місто, я спілкуюся російською, та й він теж. Тому наступний діалог:

  • Що в пакеті?
  • Дитяче харчування.
  • А раптом бомба?
  • Ну дивись, розбирай.

Він колупається-колупається, потім піднімає на мене погляд і задає питання:

  • А в тебе краватка є?

А мене це питання просто ввело в ступор. Починаю вголос міркувати, яка «кроватка», нахріна мені «кровать»… і до мене доходить, що він мав на увазі. Блін, галстук! Кажу, вдома галстук є. Так пройшов контроль свій-чужий. Одразу його ставлення змінилося до мене максимальною відкритістю. Боєць навіть дістав телефон, попросив мене допомогти з запчастинами для машини.

Про максимальну довіру

Всі бійці на блокпостах ніколи не користуються іменами — тільки позивні. І там вже на якийсь день моїх постійних візитів, я сиджу з ними на блокпості, п’ю чай і командир блокпоста каже: «Давай хоч познайомимося. Мене так-то звуть, тебе як? Ось мій телефон, якщо що, дзвони».

Коли я їду через транзитні блокпости, у мене в машіні завжди є для бійців розмінна допомога. Перевірку потрібно проходити обережно: опускаю скло, піднімаю руки, кажу: «Як справи, хлопці? Слава Україні!». 

Коли перший етап перевірки пройдено і можна переходити на нейтральні теми, я завжди кажу: «Пацани, сигарети, енергетики треба?».

І бачу, як їхні обличчя розпливаються в усмішці, і вони і кажуть: «Чувак, я про це мрію вже багато днів!».

Дуже порадував мене і такий випадок. У перші 2-3 дні, коли я почав допомагати бійцям, стояв у черзі в супермаркет. Переді мною — людей 150. Виходить адміністратор і каже: через півгодини закриваємося. А я розумію, що за півгодини ніяк не потраплю в магазин.

І кажу: «Дівчино, я не собі купую, я бійцям». 

  • Ви від якоїсь організації працюєте?
  • Ні, я самостійно.

І навіть цього аргументу було достатньо, щоб вона мені повірила. Вона мене висмикнула з черги, запитала, що треба — а треба було сигарети, чай, каву, воду і енергетики. При мені подзвонила на склад, привезли цілий візок енергетиків. Вона буквально взяла мене під руку, повела на касу і без черги пропустила за 5 хвилин до закриття супермаркету.

І щоразу в цьому супермаркеті мене вже пропускали без черги. Дрібні речі, а вони гріють серце.

Як айтішники можуть найкраще допомогти

Не тільки айтішник, але будь-яка людина може допомогти, чим може. Досить просто бажання. Я спершу теж не знав, чим допомогти, але потім знайшов область, в якій можу бути корисний. 

Я захоплююся кулінарією, кілька разів привозив бійцям їжу, яку готували з друзями. 

Ну уявляєте, в десятиградусний мороз привезти бійцям гарячого борщу зі свіжим хлібом. Там за це розцілувати готові. 

Можна сортувати гуманітарку, можна піти в ТРо або воювати в кіберпросторі — немає універсального способу волонтерити, він визначається твоїм бажанням.

Перемога скоро?

Вона буде, вона точно буде. Я не володію всією інформацією, якою володіють посадові особи, але я більш ніж впевнений, що вона буде. Бо «рабів до неба не пускають»

Допомогти нашому герою фінансово, запропонувати або попросити допомогу можна, написавши йому в личку на Facebook осюди.
Новий випуск «З фронту в IT» про айтівців, які повертаються до цивільного життя після ЗСУ.

Історія світчера з Тернопільщини, який змінив агро на IT, а IT на ЗСУ

УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
Ліцензія видана ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 15.09.23 (рішення КРАІЛ №245 від 31.08.2023); ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 26.04.2021 (рішення КРАІЛ №150 від 12.04.2021); ТОВ «СПЕЙСИКС» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 08.02.2021 (рішення КРАІЛ №34 від 02.02.2021); ТОВ «ГЕЙМДЕВ» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 16.02.2021 (рішення № 47 від 10.02.2021).
Читайте також
Джун шукає роботу? 10+ роботодавців про можливості для молодих спеціалістів в українському IT
Джун шукає роботу? 10+ роботодавців про можливості для молодих спеціалістів в українському IT
Джун шукає роботу? 10+ роботодавців про можливості для молодих спеціалістів в українському IT
Тисячі джунів — близьке майбутнє IT-індустрії, адже через війну чимало людей, що втратили роботу, вирішили переквалфікуватися і стати айтішниками. Чи буде для всіх робота? Не факт. Оскільки не всі компанії співпрацюють с початківцями. Та навіть ті, хто готує для себе кадри самостійно, з початку року зафіксували небувалий наплив бажаючих вчитися. Зокрема, тільки в EPAM Univercity заявки на навчання подали 18 000 охочих. Вже відновилися і перевершили довоєнні показники і IT-школи: кількість студентів в IT-школі Mate academy зросла вдвічі до 550 слухачів на навчанні повного дня, у  GoIT — на 40% до 5000 студентів.  dev.ua розпитав роботодавців, які можливості вони мають для джунів та чи готові вони ростити собі кадри. 
Понад 200 українських дизайнерів  створили хаб на підтримку України. Шукають волонтерські проєкти, яким потрібна допомога
Понад 200 українських дизайнерів створили хаб на підтримку України. Шукають волонтерські проєкти, яким потрібна допомога
Понад 200 українських дизайнерів створили хаб на підтримку України. Шукають волонтерські проєкти, яким потрібна допомога
Тушонка замість броніків. Audit manager з Parimatch Tech обрав для себе нетиповий вид підтримки армії: ось його історія
Тушонка замість броніків. Audit manager з Parimatch Tech обрав для себе нетиповий вид підтримки армії: ось його історія
Тушонка замість броніків. Audit manager з Parimatch Tech обрав для себе нетиповий вид підтримки армії: ось його історія
Олександр Ткач — Audit manager в Parimatch Tech — під час війни розширив свою діяльність, ставши волонтером. Проте його сфера відповідальності — не пошук та закупівля бронежилетів чи тепловізорів. Олександр готував для воїнів їжу, а саме — тушонку. Ось його історія.
«Ситуація вже пройшла точку критичного дна». Що відбувається на ринку праці та чи є шанс на відновлення активного найму в українському IT
«Ситуація вже пройшла точку критичного дна». Що відбувається на ринку праці та чи є шанс на відновлення активного найму в українському IT
«Ситуація вже пройшла точку критичного дна». Що відбувається на ринку праці та чи є шанс на відновлення активного найму в українському IT
36% українців, які втратили роботу, не знають, як її шукати, рапортує Work.ua. Зокрема, 15% читачів dev.ua, згідно з опитуванням, також опинилися за бортом і наразі не працюють. Скаржаться на досить скромний найм у порівнянні з довоєнними часами і рекрутери. Висновок, що ринок кандидата через війну перетворився на ринок роботодавця, вже ні в кого не викликає сумнівів. 

Хочете повідомити важливу новину? Пишіть у Telegram-бот

Головні події та корисні посилання в нашому Telegram-каналі

Обговорення
Коментарів поки немає.