Полегшувати комунікацію та шифруватися від ворогів — це основні завдання позивного для бійця на фронті. Інколи військові беруть їх за родом діяльності, характерними рисами та навіть із життєвих ситуацій. Історія кожного позивного унікальна, як-от у Макса Данченка, розробника в компанії Sigma Software.
Полегшувати комунікацію та шифруватися від ворогів — це основні завдання позивного для бійця на фронті. Інколи військові беруть їх за родом діяльності, характерними рисами та навіть із життєвих ситуацій. Історія кожного позивного унікальна, як-от у Макса Данченка, розробника в компанії Sigma Software.
З першого дня Макс розумів, що піде на фронт. Рішення вступати до лав ЗСУ він ухвалив одразу, коли 24 лютого прокинувся о 5 ранку від вибухів на околицях Києва.
«Я був удома в Києві та насамперед мав вивезти сім’ю в безпечне місце. Компанія Sigma Software організувала евакуацію, тому ми поїхали разом з іншими працівниками до Львова. Щойно я переконався, що всі в безпеці, пішов до військкомату», — розповідає він.
Найближчим виявився Сихівський військкомат, де 4 березня Макс став до строю 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Частину необхідного одягу та екіпірування Sigma Software передала з внутрішнього фонду допомоги фахівцям Unity Fund. Фонд займається фінансовою допомогою спеціалістам, забезпеченням амуніцією для колег і їхніх рідних із фронту, зборами коштів для закупівлі касок, бронежилетів, авто швидкої допомоги, тепловізорів тощо.
Позивний, яким Макс користується під час служби в Збройних Силах і комунікує по радіозв’язку, з’явився цілком органічно. На комплектування підрозділів бригади він прийшов із рюкзаком, який колись подарувала компанія. Бійців формували в групи по 30–50 осіб, усі спілкувалися та знайомилися одне з одним.
«Якось хлопець хотів звернутися до мене, але в приміщенні було троє з ім’ям Максим. Він побачив логотип Sigma Software на моєму рюкзаку та сказав: „Чуєш, Макс, той що Сігма“. Із того часу всі знають мене, як Макс Сігма», — розповідає воїн.
На початку війни не було часу тренувати кожного військового у навчальних центрах, тому всіх, хто мав бойовий досвід у зоні АТО або останні 6 років проходив строкову службу, як-от Максим, відправляли одразу до підрозділів на виконання бойових завдань. Саме так розробник і потрапив до лав 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, котра згодом братиме участь у звільненні не одного населеного пункту на Харківщині.
Війна — це суцільний ризик для життя: ніколи не знаєш, де саме тебе може зустріти куля, міна або ворожий дрон, який за хвилину випустить снаряд. Випадок під Балаклією Максу запамʼятався найбільше.
«Одного дня мене покликав товариш, щоби допомогти йому. Тільки-но я відійшов на три метри та спустився до окопу, як прямісінько в те місце прилетів ворожий снаряд, зробивши величезну яму до двох метрів завширшки», — згадує захисник.
Ударною хвилею хлопця прибило до стінки окопу. Далі почався обстріл українських позицій.
«А я сидів в окопі й думав про те, як швидко для мене все могло закінчитися якихось п’ять хвилин тому», — згадує айтішник.
На фронті можна зустріти людей з абсолютно різними професіями, серед них є й ІТ-фахівці. Хоча в них немає змоги спілкуватися на теми програмування з попередньої роботи, у роботі теперішній військові помічають дещо схоже з ІТ. Наприклад, командна робота, зазначає Макс.
«Один у полі, хоч і воїн, але з командою краще, а головне — безпечніше! У нас кожен може запропонувати своє бачення. Так, у нашому підрозділі є структура: командири, підлеглі… Але рішення можуть досить гнучко мінятися, це надихає».
Із самого початку війни Максим Данченко перебуває в «гарячих точках», адже специфіка десантно-штурмових бригад — це прорив фронту та рейд в тил противника. Коли «важкі» механізовані бригади закріплюються на позиціях, тоді десант відходить на відпочинок до початку завдань. Тобто тилом для Макса є певний час для відновлення за 5–10 кілометрів від «нульової» позиції. Проте він вважає, що й за таких умов можливо навчатися:
«Не кожному вдається „переключатися“ на навчання, але для мене це моральне розвантаження. Коли є час на відпочинок, я намагаюсь дивитися Netflix англійською. Донедавна читав книжки з програмування, але вони згоріли в машині під час обстрілу, тому тепер тільки електронні примірники та Youtube».
Зараз Максим перебуває на Харківському напрямку, також він брав участь у звільненні Балаклії, Ізюма й інших міст. Перемога України, обійняти рідних і будувати життя далі — це те, про що зараз він мріє найбільше, і закликає цінувати свободу, адже надто високою ціною вона дається.
Отключить проверкуПремиальные предложения
Отключить проверкуПремиальные предложения
Отключить проверкуПремиальные предложения
Отключить проверкуПремиальные предложения
