23 серпня 2023 року Зіньківський районний суд Полтавської області виправдав чоловіка, який, попри отримання повістки, відмовився від мобілізації.
23 серпня 2023 року Зіньківський районний суд Полтавської області виправдав чоловіка, який, попри отримання повістки, відмовився від мобілізації.
Суд визнав невинуватим безробітного військовозобов’язаного, який обвинувачувався в ухиленні від призову під час мобілізації.
За матеріалами справи, наприкінці грудня 2022 року військово-лікарська комісія визнала чоловіка придатним до служби в Збройних силах України. У січні та березні 2023 року йому вручено повістки для відправки на військову службу. Однак військовозобов’язаний проігнорував ці виклики.
У суді він частково визнав вину. Однак заявив, що пройшов військово-лікарську комісію, до якої входили терапевт і травматолог. Один із лікарів написав висновок, що він придатний до військової служби. При цьому, додав обвинувачений, він має діагноз — плоскостопість. На його зауваження працівники лікарської комісії та територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) не реагували.
Крім цього, за згодою учасників процесу суд лише допитав обвинуваченого та заслухав характеристику про нього. Інших речових доказів сторона обвинувачення не надала суду. Відповідно, суд зауважив, що у матеріалах справи відсутні оригінал повістки чи розписки про її отримання; наказ про оголошену загальну мобілізацію; інформація про перебування військовозобов’язаного на обліку.
Також суд не зміг ознайомитися з копією висновку військо-лікарської комісії. Крім цього, суд не побачив доказів того, що розпорядження працівників ТЦК та СП були законними.
«Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях й ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи в учиненні кримінального правопорушення. Підставою для обвинувального вироку суду є сукупність правдивих доказів, що отримані з додержанням законодавства, розглянуті в судовому засіданні… Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок», — пояснив своє рішення суд.
Також суд звернув увагу на те, що у «Положенні про територіальні центри комплектації та соціальної підтримки» ідеться про комплектування особового складу територіальних центрів комплектації та соціальної підтримки, а не Збройних Сил України, а Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого Указом Президента України надає правову підставу для такого комплектування і жодним чином не стосується комплектування Збройних Сил України, а тому не дають працівникам та державним службовцям територіального центру комплектування та соціальної підтримки повноважень комплектувати Збройні Сили України військовослужбовцями, а лише відповідно законодавства про працю, за трудовим договором (контрактом), що має бути вольовим рішенням такого найманого працівника. Примус до трудового контракту є формою рабства».
