10 років тому герой цієї статті обрав для себе нову сферу. Він став айтішником в часи, коли форуми були на піку популярності, а про мережу LinkedIn чули одиниці. Розповідаємо про кар'єрний шлях чернігівського програміста-світчера.
10 років тому герой цієї статті обрав для себе нову сферу. Він став айтішником в часи, коли форуми були на піку популярності, а про мережу LinkedIn чули одиниці. Розповідаємо про кар'єрний шлях чернігівського програміста-світчера.
Олексію Улановичу — 39. Він працює в IT з 2013 року, останні 6 років — у міжнародній цифровій компанії Valtech. Наш герой — світчер. Перш ніж перейти до нової сфери, він працював інженером-проєктувальником у будівельній сфері.
«Я вирішив світчнутися, коли це ще не було мейнстрімом».
У 2004 році Олексій закінчив Чернігівський політехнічний університет за спеціальністю «Машинобудування». Каже, що ця спеціальність мала не дуже високий попит, тому довелося піти працювати в дотичну сферу — будівництво.
Більшу частину часу наш герой займався проєктуванням різних споруд і конструкцій. Згадує, що працював на виробництві металоконструкцій і в організації з проєктування будинків. Все це були чернігівські підприємства.
«Грубо кажучи, 10 років тому Senior інженер-конструктор отримував зарплатню як Junior інженер-розробник».
Він додає, що у 2013 році розвиток в IT виглядав більш перспективно і давав більшу стабільність. Пояснює, що будівельна сфера значною мірою залежить від політики. Це пов’язано як з видачею дозволу на будівництво від місцевих влад, так і з зупинкою будівництва під час виборів.
«Як тільки якась криза, то все зупиняється. А кризи в Україні стаються частіше, ніж у світі. Взимку також „мертвий“ сезон. Тому будівництво — специфічна сфера в плані завантаженості».
У будівельній сфері Олексій пропрацював 10 років. Згадує, що в різний час його зарплатня складала від $300 до $800. Спеціаліст займався різним будівництвом. Це і предтечі торговельних центрів, і проєктування чернігівського «Епіцентру», і житлові будинки.
«Пік будування припадає на 2008 рік. Потім сталася чергова криза, і впали обсяги будівництва й зарплати. Подібне відбулося знову у 2013 році».
Чернігівська забудова повторює тренди всеукраїнської, розповів Олексій. Хіба що в Чернігові не будують висоток по 25 поверхів, але і такі проєкти вже існують, додає спеціаліст.
Як це часто буває в Україні, в місті є кілька основних забудовників, які отримують «найласіші» замовлення, розповів айтішник. Є компанії менші, яким вдається «вибивати» і собі проєкти. Головним забудовником Чернігова була і залишається компанія «УкрСіверБуд».
Молодший брат Олексія також закінчив Чернігівський Політех, але за IT–спеціальністю. Свого часу брат влаштувався в компанію GlobalLogic і згодом переїхав до Києва.
«Він отримував зарплату на позиції Junior таку саму, як в ролі досвідченого спеціаліста. Я подумав, що сфера IT — це непогана перспектива».
Перше, що зробив Олексій, — записався на курси англійської. А далі почав самостійно опановувати нову сферу. Каже, що для нього це був як інженерний проєкт.
«Один знайомий айтішник виділив мені місце на своєму сервері. Я почав на ньому писати сайт».
Наш герой згадує, що в університеті проходив курс програмування. Але тоді вивчали мову програмування Pascal, яку Олексій дещо призабув. Шлях в IT він почав з того, що прочитав кілька книжок за спеціальністю: про PHP, який був на піку популярності того часу, та JavaScript.
Олексій почав багато спілкуватися на форумах, які 10 років тому були поширені серед айтішників. Також на форумах можна було знайти архівні дані для вивчення.
«Я навчився програмувати самостійно. Не проходив жодних курсів, навіть безкоштовних».
Наш герой ділиться особистим досвідом «як увійти в IT». Потрібно почитати основи, скласти їх докупи, почитати конкретні речі й спробувати щось зробити, а потім повторити це на вищому рівні.
«Спочатку я „писав“ калькулятор, потім якісь дитячі ігри, а далі — копію інтернет-магазину Rozetka».
Це було для практики й напрацювання портфоліо, пояснює айтішник. Одного дня Олексій залишився без замовлень на проєктування і розмістив на одному з форумів оголошення, що шукає роботу розробником. Там же розмістив посилання на свої роботи. На той час він вже «допилив» сайт, схожий на Rozetka.
«Майбутній роботодавець міг ознайомитися з моїми роботами. Тоді я витратив 2–3 тижні на працевлаштування».
Співрозмовник згадує, що у 2013 році не було такого ажіотажу щодо айтішної професії як сьогодні. Тим паче не було світчерів. Олексій пройшов чотири співбесіди, з них отримав два оффери. Так він потрапив на першу айтішну роботу до компанії PortaOne, яка займалася телекомунікаціями.
В обов’язки спеціаліста входила підтримка внутрішньої open source системи. Вона була встановлена на серверах компанії, а Олексій її «допилював».
«Я робив інтеграції з продуктом, щоб з ним могли працювати клієнти. Наприклад, до системи було прив’язане списання платежів тощо».
Через якийсь час айтішник почав працювати над основним продуктом компанії. Це була система білінгу для телефонії (система обліку наданих послуг та виставлення рахунків за них — ред.).
Олексій згадує, що тогочасні умови праці відрізняються від теперішніх. Жартує, що для нинішніх розробників це могло б виявитися шоком, що за ними «не здмухують пилинки», як це було 10 років тому. Серед «плюшок» згадує про безкоштовні обіди компанії, які тоді були.
«Загалом я був задоволений місцем роботи. Компанія тоді мала „біле“ працевлаштування за трудовою книжкою. Там мені дали більше грошей, ніж компанії, які працевлаштовували айтішників як ФОПів».
Олексій називає продукт PortaOne «крутим і водночас складним». Це допомогло йому багато чому навчитися. Каже, компанія мала мільйони абонентів, оскільки співпрацювала з закордонними телеком-гігантами.
В PortaOne наш герой пропрацював близько трьох років. Додає, що й досі іноді зустрічає в Чернігові знайомих, які там працюють.
«На ринку з’явилася компанія PulsarFour. Вони мене „захантили“, запропонувавши удвічі більшу зарплатню».
Каже, що в PortaOne на той час була дещо консервативна політика в плані перегляду зарплатні. Вона відбувалася кожні пів року, але не було такого як зараз: +$500 чи +$1000, щоб тебе не «захантив» конкурент. Тоді було так, що $50 докинули — й вже добре.
Олексій перейшов до компанії PulsarFour, в якій вже працювало кілька знайомих. Сміється, що Чернігів — це місто, де всі один одного знають. На спеціаліста вийшли через соцмережу LinkedIn.
А Через кілька років PulsarFour купила міжнародна компанія Valtech, яка мала офіси в Україні. PulsarFour спеціалізувався на системі Salesforce Commerce Cloud, з якою Олексій працює і сьогодні.
Таким чином за 10 років IT-кар’єри Олексій має два місця роботи. Айтішник розповів, що за цей час було багато змін. І купівля PulsarFour, і нові керівники та працівники в компанії.
«Також я переходжу між проєктами, не люблю працювати довго над одним».
Частково змінюється колектив, змінюються вимоги й клієнти. Змінити проєкт — це як, в певному сенсі, наполовину змінити компанію».
Сьогодні Олексій продовжує працювати в компанії Valtech. Розповідає, що всередині є багато напрямів. Частина українського офісу працює напряму з клієнтами. Частина — у співпраці з іншими офісами Valtech: Франція, Німеччина, Данія, Голландія, Канада, США, Сингапур, Індія та інші. Клієнтами яких є відомі бренди, такі як Toyota, BMW, LVMH, Levi’s, Lufthansa.
Олексій працює в напрямку e-commerce з системою Salesforce Commerce Cloud. По суті це розробка інтернет-магазинів для великих міжнародних брендів, каже айтішник. В напрямку електронної комерції компанії сьогодні зосереджено близько 100 розробників в Україні (глобально — значно більше), а конкретно в команді нашого героя — 10-15 спеціалістів.
За 10 років Олексій виріс до позиції Senior Developer. Розробки його напрямку зазвичай використовують в fashion–індустрії, пояснює айтішник. Наводить приклади клієнтів:
«Бренд L’Oreal, компанія LVMH, яка володіє брендом Louis Vuitton, італійські модні бренди».
Періодично спеціаліст виступає в ролі ментора, займаючись Code Review і підказуючи колегам, як можна покращити систему.
Розповідає, що його команда знаходиться в Україні. Але також є міжнародні співпраці. Так, для одного із замовників, Олексій співпрацює з індійськими програмістами.
З початком пандемії, Valtech дала змогу перейти на віддалену роботу, але зберегла офіси, і навіть відкрила новий — у Вінниці. Компанія виділяє кошти на облаштування домашнього робочого місця: 50 євро на місяць на співробітника. Так можна компенсувати інтернет та робочий стіл.
Олексій каже, що з’являється в офісі кілька разів на рік і переважно працює віддалено. Загалом Valtech славиться своїми яскравими корпоративами й вмінням відпочивати. Однак Олексія витягнути на активності не так просто.
«Я вже досить такий сеньйорний Senior (сміється). Піти погуляти, щоб зранку боліла голова чи залишитися вдома, щоб голова не боліла, — для мене вже більш однозначний вибір».
Розробник підтверджує круті активності Valtech. Згадує крутий тижневий виїзд до Карпат влітку 2021 року. Хто хотів, міг взяти відпустку на цей час, інші могли працювати. Айтішники брали з собою родини та відпочивали разом.
«Компанія зняла готель на невеликому курорті за Чернівцями. Після 16:00 збиралися командою і йшли до басейну чи відправлялися на екскурсію».
Однак коли Олексій приходить на вечірку, то це стає відразу помітно. Наприклад, на святкування Нового 2022 року він пофарбував своє волосся в рожевий колір.
«У моєї доньки були фарби, зроблені з крейди. У нас була вечірка субкультур, я там трохи під панка „косив“ (сміється)».
Сьогодні спеціалісту не хочеться переїздити до більшого міста. Він поєднав своє будівельне минуле та IT, спроєктувавши та побудувавши власний будинок. Також Олексій пояснює, що в часи, коли віддалена робота не була такою популярною як сьогодні, ще можна було про це подумати. Але зараз це не має великого сенсу.
«У Чернігові по моїй спеціалізації є три компанії. На невелике місто цього більше ніж достатньо. Також є значна кількість фахівців в цій сфері».
Додає, що зараз кордони «стерлися», і не потрібно обов’язково переїздити до столиці. Перехід до іншої компанії — це вихід із зони комфорту, каже наш герой.
«Якщо ти страшенно амбіційний і хочеш завжди отримувати по верхній межі ринку, то потрібно змінювати роботу. Якщо маєш інші пріоритети — більш спокійна робота і ріст, наприклад, в бік менеджменту — то, напевно, краще одне місце роботи».
Айтішник вважає, що на одному робочому місці експертиза спеціаліста росте «в глибину», а якщо змінювати компанію, то вона ростиме «в ширину». Обидва підходи мають право на життя, підсумовує співрозмовник.
Щодо можливого повноцінного втручання РФ на територію України, Олексій каже, що був більше занепокоєний ситуацією у 2014 році. Тому що тоді був період малоконтрольованої ситуації з боку української влади. Айтішник оцінює сьогоднішню ситуацію спокійніше і каже, що навряд чи Росія наважиться на повномасштабну війну.
Олексій не зовсім залишив своє будівельне минуле. Сьогодні він цікавиться архітектурою та урбаністикою.
«Місто стає кращим. За останні 5 років його активно ремонтують і реконструюють. Якщо взяти період в 10 років, то це взагалі «небо і земля».
Серед того, що можна покращити, на думку Олексія, це — басейн, він один в місті і йому не вистачає альтернативи. А також громадський транспорт, який рідко знайдеш після 21:00. Доводиться викликати таксі.
Серед помітних покращень, на думку співрозмовника, — ремонт інфраструктури, як от облаштування пішохідних переходів, приплив туристів і реставрація пам’яток архітектури.
