Програмісти з 15+ роками досвіду масово вигорають — не тому, що стали непотрібними, а тому, що професії, яку вони любили, вже не існує. Залишилась інша роль, з тією самою назвою.
Програмісти з 15+ роками досвіду масово вигорають — не тому, що стали непотрібними, а тому, що професії, яку вони любили, вже не існує. Залишилась інша роль, з тією самою назвою.
Сергій Немчинський — розробник і засновник Foxminded — опублікував відео, де розбирає одне з найбільш резонансних явищ в IT прямо зараз: чому сильні, дорогі спеціалісти самі йдуть з професії.
Як приклад він наводить болгарського розробника Алекса Кондова, автора блогу The Sinen Builder. Той опублікував відео із простим зізнанням: бере місяць відпустки від коду, бо фізично більше не вивозить. Під відео — сотні коментарів від людей зі стажем 10–18 років з однією думкою: «Кинув, пішов водити фуру — вперше за роки почуваюся живим».
Немчинський визнає: підрахунків, скільки саме програмістів кинули професію через AI, ніхто не вів. Але цифри, які є, промовисті. Близько 40% розробників, наводить він, планують змінити роботу протягом року, причому дедалі більше з них кажуть, що міняють не роботу, а сферу. Майже половина інженерів відкрито визнає в собі AI fatigue. Вигорання фіксують у 40–80% спеціалістів. А за опитуванням Stack Overflow, 66% розробників дратує «майже правильний» ШІ-код, і майже половина каже, що дебажити його довше, ніж писати самому. До речі, найбільше AI не довіряють саме найдосвідченіші.
Немчинський пояснює: скарги йдуть не на те, що стало важко. Навпаки — на те, що зник кайф. Раніше програміст був як композитор: кава, навушники, занурення в задачу, повільне народження рішення. Тепер описуєш задачу ШI — і за секунду маєш готовий код. Думати, як його написати, вже не потрібно.
«Композитор перетворився на няньку, яка ходить за чужою дитиною. І коли в тебе забрали те, заради чого ти 20 років тому прийшов у професію, — ось тоді починається вигорання», — констатує Сергій Немчинський
Окремо він розбирає когнітивне навантаження від роботи з AI-інструментами. Сучасний Claude Code, Cursor чи JetBrains AI — це фактично pair programming, де напарник невтомний і підкидає код постійно, без природних пауз, каже айтівець. Коли кодиш сам, додає він, — поки збирається білд, можна видихнути. З ШI цього захисного механізму немає: ти постійно на піку, постійно перевіряєш, постійно приймаєш рішення.
Головна аналогія Немчинського у такі трансформації — поява автомобіля. Візник любив коня, знав його норов, отримував задоволення від самого процесу. Коли з’явився автомобіль — він не захотів сідати за кермо. Зникло ремесло, яке він любив, а таксист — інша людина: йому цікава швидкість, масштаб, наступне замовлення.
За словами Нечинського, має місце парадокс: розлам відкриває професію для тих, хто раніше й близько не підходив до коду — бо ненавидів зубрити фреймворки і дебажити дужки. Тепер їм є місце: керувати системами, диригувати AI, думати архітектурою.
