Павло Вейник, засновник і викладач школи програмування ITStart.by, розповідає, що точно не потрібно говорити роботодавцям на співбесіді, і на чому можна засипатися на інтерв’ю. Про це пише dev.by
Павло Вейник, засновник і викладач школи програмування ITStart.by, розповідає, що точно не потрібно говорити роботодавцям на співбесіді, і на чому можна засипатися на інтерв’ю. Про це пише dev.by
Я — учасник співбесід як на стороні кандидатів, так і на стороні наймача. І досвід підказує мені, що правду-матку рубати не варто. В якості співрозмовника я багато разів спостерігав випадки, коли людині відмовляли: «Ви нам не підходите». Причина при цьому не називалася, але було видно, що це робиться не через хард-скілли кандидата, а тому, що той був занадто відвертий, і наймача напружили його висловлювання.
Отже, ось речі, які краще не говорити:
у відповідь на питання технічного характеру.
Будь-яка негативна відповідь на технічне питання тлумачиться не на користь кандидата. Якщо людина говорить «не знаю», або «не пам’ятаю», це інтерпретується як нездатність/небажання подумати й вирішити завдання.
Не знаєш — хоча б нафантазуй, як це могло б бути, щоб з тобою було про що поговорити.
Спробуйте відповісти на питання «Як би це зробив я?», таким чином ви продемонструєте найголовніше — вміння міркувати.
— абсолютно нормальне бажання й абсолютно табуйована фраза.
Всі ж шукають співробітників з палаючими очима. А те, що у людини є ще своє розмірене життя, мало кого цікавить.
у відповідь на питання про причини, з яких кандидат пішов з попереднього місця роботи.
Хто в тій компанії насправді «козел», наймач швидше за все ніколи не дізнається. Але коли кандидат погано відгукується про попередню компанію, його апріорі сприймають як конфліктну людину. Я не можу згадати позитивних рішень щодо таких хлопців.
Проговорювати проблеми — це нормально. Але на інтерв’ю іноді доходить до крайнощів: навіть якщо говориш про погані процеси в компанії, це можуть сприйняти, як поганий відгук про роботодавця. Рекрутер міркує так: отже, він буде погано відгукуватися про нас, отже, нам такий не потрібен.
Замість «у нас були конфлікти» — ми «гаряче обговорювали». Замість «погані процеси» — «швидкозростаюча компанія». Чому йду з попереднього місця? Тому, що хочеться розвитку. Це те, що рекрутери дуже люблять. О, раз він за розвиток, значить буде багато і захоплено працювати.
Завжди можна знайти спосіб розповісти і про факап, і про конфлікт таким чином, щоб це показувало: так, я іноді помиляюся, але в принципі я адекватна людина.
Чомусь серед рекрутерів побутує повір’я, що люди працюють не за гроші, а за задоволення працювати, або за новий досвід, або за щось ще. Хороша робота, звичайно, задоволення. Але насамперед люди ходять на неї заробляти гроші.
Чи варто називати гроші як мотиватор, залежить від наймача. Якщо він декларує, що платить більше, то це ніби як окей. Але у роботодавця можуть виникнути побоювання: якщо хтось запропонує ще більше, то здобувач легко піде.
Ну, або інша логіка: припустимо, компанія думає, що вона суперкрутий стартап і вершить великі справи, а тут до них приходить матеріаліст.
Так, відвертість кандидата на тему грошей трактується як меркантильність, хоча таке трактування з боку компанії дуже недалекоглядне.
Боронь вас боже вимовити сексистський жарт в компанії, де цього різко не приймають.
Зрозуміло, що суспільство рухається до ліберальних цінностей. У різних компаніях до них ставляться по-різному, в деяких навіть перегинають і породжують зворотну дискримінацію. Так що будьте обережні з висловлюваннями, які можуть бути розцінені як ксенофобне, гомофобне, ейджистське тощо. І не забувайте, що першим програмістом була жінка на ім’я Ада Лавлейс.
З іншого боку, з порогу заявляти про себе, що я фемініст, або веган, або чайлд-фрі, теж не варто. Тому що це не має ніякого відношення до роботи.
Згодні, або у вас свій топ-5?
