Це дуже теплий різдвяний текст. У ньому керівники IT-компаній і їхніх підрозділів поділилися сокровенним — родинними традиціями. На заклик відгукнулися топи EPAM, Ciklum, Railsware, Pingle Game Studio й інших компаній.
Ласкаво просимо у світ традицій! Насолоджуйтеся!
(текст від 24 грудня).
Це дуже теплий різдвяний текст. У ньому керівники IT-компаній і їхніх підрозділів поділилися сокровенним — родинними традиціями. На заклик відгукнулися топи EPAM, Ciklum, Railsware, Pingle Game Studio й інших компаній.
Ласкаво просимо у світ традицій! Насолоджуйтеся!
(текст від 24 грудня).
Моя мама — одна із шести дітей у своїй сім’ї. Тож у нас завжди була велика родина, я маю багато приємних спогадів із дитинства.
Коли ми всі разом зустрічалися на свята — це було гучно та весело, адже тільки найближчих людей у нас було щонайменше 20 осіб. І різдвяні свята для мене — це завжди про теплі зустрічі, великі галасливі компанії, які завзято колядували та щедрували. Також ми — тодішні діти — робили невеличкі сценки з вертепу та показували їх перед усіма гостями.
Оскільки я з Галичини, то в переддень Різдва на вечерю ми обов’язково готуємо не менше 12 пісних страв, серед яких, звичайно ж, є пампухи та кутя. До куті ми додаємо мед, зібраний моїм татом, адже він бджоляр зі стажем. Кожен із родини приносить свою страву, а за стіл ми сідаємо, за традицією, лише після того, як зійде перша зірка на небі.
Ці всі традиції в нашій родині продовжуються й тепер, ми й далі збираємося великою родиною та передаємо традиції нашим дітям. Мої сини вже теж навчилися колядувати та переймають усі наші звичаї. Ми дуже цінуємо ці зустрічі, адже в кожного свої турботи та життя, а Різдво — це можливість зійтися всім разом і поспілкуватися.
Різдво для нас, як і для більшості українців, — це сімейне свято. Зараз європейські підходи та традиції поступово поширюються і в Україні, наша родина це радо вітає. Зокрема, адвент-календарі. Це чудова нагода додати веселощів у зимові будні. Зазвичай це календар на грудень із «віконцями» на кожен день до Різдва, де ховаються солодощі. Але можна знайти варіанти на будь-який смак: і з Lego, і з пазлами, і косметикою, і навіть вином чи ще більш дорослими опціями.
Утім, в айтішній родині не обійтися без гейміфікації, особливо коли у вас троє дітей. Тому ми робимо адвент-календарі з невеликими завданнями, за отримання яких чекає винагорода. Це може бути як щось побутове («прибрати на балконі», «сходити до магазину», «приготувати сніданок»), так і щось веселе для всієї родини («погладити кота», «заспівати різдвяну пісню», «поїхати на лижі на вихідні», «присвятити день байдикуванню») І це справді працює! Щойно прокинувшись, діти біжать до свого календаря, щоб відкрити чергове віконечко.
Але цей підхід сміливо можна використовувати й із дорослими. Окремі календарі робимо для своїх батьків, щоб і вони не нудьгували. Серед квестів для них — «потанцювати», «спробувати смачну каву в новій кавʼярні», «завітати на виставку в музей» тощо.
Ви можете також поекспериментувати! Скажімо, якщо ви хочете, щоб ваш партнер звернув більше уваги на свій фізичний стан, виклики в дусі «Зроби 50 присідань» чи «Позаймайся йогою пів години» стануть у пригоді. Загалом зміст і спрямованість завдань залежать від вашої фантазії. Головне, щоб це було весело та цікаво, адже Різдво — незалежно від того, наскільки ви релігійні — час для піднесеного духу та хорошого настрою.
Я народився й виріс у Харкові, усі мої родичі та близькі люди також із цього міста. Новий рік для нас завжди був часом для теплої родинної зустрічі та спільного дозвілля. У моєї родини за містом є дачний будинок, у якому завжди збираються кілька поколінь разом, щоби зустріти новий рік, обмінятися подарунками, підбити підсумки року, що промайнув, і поділитися планами на майбутнє. Цей будинок для мене — місце сили, де в перший день кожного року я заряджаюся енергією на наступні 365 днів.
Моє родинне коло зберігає чудові традиції, яких ми дотримуємося, скільки я себе пам’ятаю.
По-перше, це жива музика у виконанні родини в новорічну ніч. Для цього щороку напередодні свят налаштовуємо раритетне піаніно Becker 19 століття, бо за рік воно відвикає від нас і розстроюється. Ця щорічна підготовча вправа вже створює святковий настрій. На мені — виконання кількох класичних творів Бетховена та Шуберта, а моя мати й донька відповідають за сучасний репертуар, співаємо популярні пісні.
По-друге, це настільні ігри. Спочатку ідуть «Аліас» або «Монополія» — універсальні варіанти для дітей і дорослих. Коли дітлахи вже йдуть спати, дорослі переключаються на гру в карти. Ми граємо в деберц чи преферанс. Повірте, це може тривати довго, бо ця традиція бере своє коріння ще зі студентських часів.
І остання, третя, традиція полягає в моїх кулінарних експериментах. Я майже не готую в щоденному житті, але Новий рік є винятком. Усі родичі знають, що я щось готуватиму. Щоразу нова страва. Насправді я обожнюю тестувати різні маринади та начиння під час приготування птиці. Я повністю занурююсь у процес і щоразу виходить щось неповторне. Родичі це їдять у більшості випадків, ну, щонайменше в половині випадків. Торік була качка, цього року я ще не вирішив, що це буде. Збережу інтригу до 31 грудня.
У 2022 році більшість моєї родини виїхала з Харкова, рятуючись від війни. Нас розділяли тисячі кілометрів, ми були в різних містах і країнах, але 2023 рік ми однаково зустріли разом, як і раніше. Під Харковом, у нашому будинку. Ми грали на піаніно, змагалися в настільні ігри та дегустували качку з цитриновим маринадом. Це був наш маніфест стійкості та родинної єдності.
У моїй родині є дві головні різдвяні традиції. Щороку діти вирішують, які речі й іграшки вони готові віддати на благодійність. Ми додаємо до іграшок смаколики та передаємо пакунки дітям, які не мають родин і потребують більше тепла та уваги. Для моїх дітей це уроки про те, як робити світ краще, допомогаючи тим, хто цього потребує.
Крім цього, ми з дітьми печемо штолени для рідних і друзів. З минулого року до списку отримувачів додали ще ЗСУ. Це більше, ніж просто випічка; це спосіб передати нашу вдячність, а також тепло та радість свята через найсмачніші дарунки, які ми створюємо своїми руками із любов’ю та турботою.
Якщо ви теж хочете спробувати спекти штолен, я із задоволенням ділюся рецептом легкого для приготування сирного штолена без дріжджів.
Тісто. 250 г вершкового масла кімнатної температури / 200 г цукру / 2 яйця / 250 г сиру без грудочок 5–9% / Цедра та сік одного лимона / Кардамон, мускатний горіх, сушений імбир по 0,5 ч. л. / 1 ст. л ванільного цукру / 550–600 г борошна / 10 г розпушувача.
Начинка. 500 г улюблених сухофруктів і цукатів. Я додаю світлі та темні родзинки, сушені вишні, курагу, персик, журавлину, апельсинові цукати. 200 мл коньяку, рому або апельсинового соку для замочування.
Посипка. 100 г вершкового масла та цукрова пудра.
Приготування:
З появою дітей родинне життя та підходи до святкувань зимових свят змінюються кардинально. Наші гучні вечірки з друзями трансформувалися в більш спокійні родинні святкування Різдва та Нового року. Але саме друзі свого часу започаткували нашу родинну традицію.
10 років тому ми вперше з друзями та ще зовсім маленькими дітьми вперше зібралися всі разом для приготування імбирного печива в нашому рідному Харкові. Результати цієї спільної дії були приголомшливими: ми напекли не тільки звичайне печиво, а й виробили цілі будиночки. З прикрасами, розписом і різної величини. Відтоді це стало нашою традицією.
Напередодні Різдва ми виготовляємо імбирне печиво, прикрашаємо його, а потім прикрашаємо ним нашу ялинку. До речі, у нас майже немає традиційних ялинкових прикрас, бо щороку ми робимо їх самотужки. Щоразу вони різні та неповторні. Ми залишаємося вірними цій традиції, попри місцеперебування: Україна, Америка, Європа.
Самому процесу виготовлення передують підготовчі закупівлі, у яких я беру активну участь. Мої доньки та дружина обирають та обговорюють форми, види прикрас, обсяги виробів, а також визначають день. Бо все це реально займає майже весь день. День, який створює святковий настрій, а ароматний запах печива наповнює все наше помешкання. Обожнюю цю метушню на кухні, яка приносить радість усій моїй родині.
Коли дівчата були маленькі, то мені довіряли розкочування тіста, бо їм це давалося трохи складно. Сьогодні ж мене долучають уже на фінальному етапі дегустації та визначення, яке саме печиво піде на ялинку, а яке я можу з’їсти прямо зараз, не дочекавшись прикрашання.
Зазвичай ялинка стоїть у нас приблизно місяць. І весь цей час я потроху під’їдаю ялинкове печиво-іграшки між своїми робочими зідзвонами. Чудово смакує з кавою та підтримує настрій! Одним словом — рекомендую!
Наша сім’я достатньо молода, тому ми ще не набули багато традицій, яких дотримуємось. Та все ж після народження нашого сина започаткували мінітрадицію до Нового року.
Уже третій рік поспіль ми разом із сином і дружиною наряджаємо новорічне дерево та прикрашаємо оселю до свят. Увесь процес знімаємо на відео, яке потім прискорюємо та надсилаємо батькам і рідним. Кадрами з одного з таких відео ділюсь зі спільнотою. Наша сім’я вітає всіх із прийдешніми святами. Бажаємо всім миру та злагоди в новому році!
Уже два роки поспіль Різдво і Новий рік не такі, як були раніше. Через війну складно говорити про свята. Навіть традиції, без яких колись не уявляли зимові свята, відходять на задній план. Як-то кажуть, святкується з думкою про тих, хто на фронті й завдяки кому ми можемо проводити свята з рідними чи друзями.
У реаліях війни навіть якось і недоречно говорити про будь-які святкування. Та все ж планувати моменти відпочинку дуже важливо для нашої психіки. Щоб не зламатися, не вигоріти емоційно, треба тримати баланс. Свята — це як видих після довгого марафону. Свята потрібні для того, щоб ми могли психологічно розвантажитись. Цього потребує кожен українець.
Зазвичай на зимові свята ми всією родиною їдемо кататися на лижах у Буковель. Цього року разом із дітьми плануємо поїхати на гірськолижні курорти під Києвом.
Пісна Свята Вечеря з родиною в бабусиномі домі та Різдво в колі друзів компанією, яка 10 років незмінна. Всі у вишиванках. Їмо пампухи та співаємо колядки та народні пісні. І так вже 10+ років. То є Львів.
Мої різдвяні традиції абсолютно відповідають усім найпопулярнішим уявленням про справжнє українське Різдво. І це неймовірне щастя, адже завдяки нашим захисникам, ми можемо відчути цей святковий день, зберегти усі звички і передати їх нашим дітям.
Для мене, як і для більшості українців, Різдво — це, в першу чергу, сімейне свято і прекрасна можливість зустрітись із усіма родичами. У цей період ми завжди намагаємось відвідати батьків та бабусь із дідусями.
Напередодні свята маємо традицію наряджати ялинку разом із синами та планувати разом меню різдвяної вечері. І з року в рік не пропускаємо можливості заколядувати одне одного: сім’ю, найближчих родичів та друзів.
До Різдва ми обожнюємо готувати традиційний різдвяний штолен, який настоюється три тижні. Це не просто випічка, це маленьке диво, яке зближує всю родину.
Поділитися шматочком штолену з близькими — це різдвяна традиція, що наповнює дім теплом та ароматами.
