Щонайменше дві українські компанії вже самостійно відливають корпуси, виконують гальваніку та збирають двигуни для ударних дронів дальньої дії, однак поточні потужності ще не закривають усіх військових потреб.
Щонайменше дві українські компанії вже самостійно відливають корпуси, виконують гальваніку та збирають двигуни для ударних дронів дальньої дії, однак поточні потужності ще не закривають усіх військових потреб.
Як повідомив виконавчий директор Української ради Зброярів Ігор Федірко у відеопроєкті від «Мілітарного», виробники запустили саме повний цикл виготовлення силових установок (від лиття під тиском до фінальної збірки), що відкриває можливості швидше пристосовувати двигуни під різні задачі та класи апаратів. Підкреслюється, що попит фронту наразі вищий за темпи серійного випуску.
Розвиток «заліза» супроводжується вузьким місцем у електроніці, адже критичні компоненти (транзистори, резистори, мікросхеми та інші елементи) залишаються імпортозалежними. За словами Федірка, обмеження експорту з Китаю ускладнили прямі поставки в Україну, змусивши користуватися маршрутами через треті країни з подвійними перевірками й додатковими термінами; логістика подовжилася, а собівартість вузлів зросла, хоча альтернативні канали постачання поступово вибудовуються.
Скорочення відстані між виробництвом і полем бою дає відчутні практичні бонуси: ремонт і заміна вузлів відбуваються швидше, інженерні правки за підсумками бойового застосування впроваджуються без тривалого очікування імпортних партій, а зворотний зв’язок операторів дронів оперативно конвертується у нові технічні ревізії. Такий цикл підвищує надійність платформ у середовищі активної РЕБ і дозволяє точніше «налаштовувати» силові установки під конкретні профілі місій.
Залежність від іноземної елементної бази залишається стратегічним ризиком, тож паралельно з розширенням випуску двигунів компанії диверсифікують постачальників, тестують замінники компонентів і закладають у плани більші страхові запаси. Галузеві гравці очікують, що додаткові інвестиції в оснащення цехів і контракти з суміжними виробниками дадуть змогу наростити серію та краще перекривати пікові запити військових підрозділів.
Українські БпЛА за три роки пройшли шлях від точкового складання до серійних ліній із локалізованими вузлами, а двигуни тут є одним із найкритичніших елементів цієї еволюції. Наступний етап передбачає масштабування випуску, стабілізацію логістики електроніки та стандартизацію сервісу, що разом має зменшити технологічні ризики, пришвидшити оновлення парку і підвищити стійкість до зовнішніх обмежень постачання.
Раніше dev.ua писав про те, як засновник американсько-українського венчурного фонду Oppenheimer Acceleration Олександр Сорока повідомив про інвестицію в українську компанію Scopa Industries. Вона створила двигун, що може розганяти БпЛА до понад 500 км/год.
