Тисячі сторінок внутрішніх документів компанії Google, які опублікували 13 березня на GitHub, містять інформацію про те, як працює пошукова система. І наявні дані свідчить про те, що Google не був абсолютно правдивим щодо цього протягом багатьох років. Наразі Google не відповів на численні запити щодо легітимності документів.
Тисячі сторінок внутрішніх документів компанії Google, які опублікували 13 березня на GitHub, містять інформацію про те, як працює пошукова система. І наявні дані свідчить про те, що Google не був абсолютно правдивим щодо цього протягом багатьох років. Наразі Google не відповів на численні запити щодо легітимності документів.
Ренд Фішкін, який працював у SEO більше десяти років отримав від співробітника Google 2500 сторінок внутрішніх документів. Витік, як пише The Verge, посилаючись на Фішкіна, мав на меті протистояти «брехні» про те, як працює пошуковий алгоритм. За словами Фішкіна, у документах описується пошуковий API Google і розбивається інформація, доступна співробітникам.
SEO Майк Кінг у своєму огляді документів підкреслив, що, швидше за все, витік окреслює, які дані Google збирає з вебсторінок, сайтів і пошуковиків, і пропонує непрямі підказки експертам з SEO про те, що Google, здається, піклується.
Документи, що просочилися, стосуються таких тем, як дані, які Google збирає та використовує, які сайти Google підіймає для делікатних тем, як-от вибори, як Google обробляє невеликі вебсайти тощо. За словами Фішкіна та Кінга, деяка інформація в документах суперечить публічним заявам представників Google.
«Збрехав» — це грубо, але це єдине правильне слово, яке тут можна використати, — пише Кінг.
Google не відповів на запити The Verge про коментарі щодо документів, включаючи прямий запит спростувати їхню законність.
Один із прикладів, на який наводять Фішкін і Кінг, полягає в тому, чи взагалі дані Google Chrome використовуються для рейтингу. Представники Google неодноразово зазначали, що вони не використовують дані Chrome для рейтингу сторінок, але Chrome конкретно згадується в розділах про те, як вебсайти відображаються в Пошуку. Згідно з документами, на знімку екрана нижче, які наводить The Verge, як приклад, посилання, що з’являються під основною URL-адресою vogue.com, можуть бути створені частково з використанням даних Chrome.
Крім того, представники Google раніше заявили, що ЕEAT (алгоритм Google для оцінки якості контенту, який впливає на позиції сайтів у результатах пошуку) не є фактором ранжирування. Фішкін зазначає, що він не знайшов у документах багато згадок ЕEAT за іменем. Однак Кінг детально описав, як Google збирає дані про автора зі сторінки та має поле для визначення того, чи є особа на сторінці автором. Частина документів, якими поділився Кінг, говорить, що це поле було «переважно розроблено та налаштовано для новинних статей… але також заповнюється для іншого вмісту (наприклад, наукових статей)». Хоча це не підтверджує, що рядки авторів є явним показником рейтингу, це показує, що Google принаймні відстежує цей атрибут. Представники Google раніше наполягали на тому, що підписи авторів — це те, що власники вебсайтів повинні робити для читачів, а не Google, оскільки це не впливає на рейтинг.
Загальна хитрість Google щодо того, як працює пошук, призвела до того, що вебсайти виглядають так само як SEO-маркетологи намагаються перехитрити Google на основі підказок, які пропонує компанія. Фішкін також називає публікації, які легковірно підтверджують публічні заяви Google як правду без додаткового аналізу.
«Історично склалося так, що деякі з найгучніших голосів пошукової індустрії та найплідніші видавці із задоволенням некритично повторювали публічні заяви Google. Вони пишуть заголовки на зразок «Google каже, що XYZ правда», а не «Google стверджує XYZ; Докази свідчать про інше», — пише Фішкін. «Будь ласка, робіть краще. Якщо цей витік і суд Міністерства юстиції можуть створити лише одну зміну, я сподіваюся, що це все».
