Ми запускаємо розсилку про українське IT-ком’юніті. Залиште email, аби розуміти більше. Прем’єра — скоро!
Дякую! На вказану адресу надіслано листа для підтвердження підписки.
HOT від «Стас IT-глаз» — відео про міграцію айтішників

«Сієста справді дуже бісить». Історія піарниці Pingle Game Studio, яка, маючи мрію і шанс жити в Італії, повернулася в Україну

Із початком війни росії проти нашої країни, Україну залишили понад 5 мільйонів людей. За різними опитуваннями, близько 90% з них планують повертатись, натомість 4% виявили бажання залишитися в Європі та світі. 

Сьогодні ще складно оцінювати реальні цифри з переміщення українців. Але ми вирішили поговорити зі спеціалістами з українських IT-компаній про їхній досвід релокації та про причини — чому вони повернулися в Україну. 

Залишити коментар
«Сієста справді дуже бісить». Історія піарниці Pingle Game Studio, яка, маючи мрію і шанс жити в Італії, повернулася в Україну

Із початком війни росії проти нашої країни, Україну залишили понад 5 мільйонів людей. За різними опитуваннями, близько 90% з них планують повертатись, натомість 4% виявили бажання залишитися в Європі та світі. 

Сьогодні ще складно оцінювати реальні цифри з переміщення українців. Але ми вирішили поговорити зі спеціалістами з українських IT-компаній про їхній досвід релокації та про причини — чому вони повернулися в Україну. 

Юлія Туголукова — піарниця Pingle Game Studio. Через війну вона з маленькою дитиною вимушено виїхала в Італію, де колись мріяла жити. Та згодом вирішила повернутися додому, в Україну. І ось чому. 

Непросте рішення

Почну з того, що мені з чоловіком було дуже складно з самого початку прийняти рішення їхати з дому в Києві. Закрити двері власної квартири, квартири-мрії, в яку ми тільки в’їхали після ремонту, і не знати, чи повернешся в неї знов, було для мене дуже психологічно важко. 

Думаю, ці емоції пережили всі українці, які до війни старанно вибудовували свою лінію життя. 

Важко було поїхати з дому, а ще важче — з України. Тож коли ми вже остаточно втомились засинати в страху за себе і маленьку дитину, тільки тоді дали позитивну відповідь на запрошення моєї сестри поїхати до них в Італію, місто Падова. Це північ країни, що вважається більш розвиненим і сучасним регіоном у порівнянні з півднем. 

На той момент ми винаймали квартиру у Чернівцях. Тож, щоб дістатись до Італії, був побудований доволі складний маршрут: Чернівці — Львів — Варшава — Тревізо — Падова. 

Поїхали!

Маршрут по Україні і перетин кордону були дуже складними. 

У Львові наш автобус запізнився приблизно на п’ять годин через те, що його перевіряли на блокпостах.

Далі ми провели 10 годин на кордоні. Не знаю точно причин, чому ми стояли. Але то був католицький Великдень, і ворота у поляків були просто зачинені…

Чи то збіг, чи це правда вони настільки релігійні, я вже ніколи не дізнаюсь. Але ця холодна ніч в автобусі з 1,5-річною дитиною на руках запам’ятається мені на все життя. 

У Варшаві ми забронювали готель на добу, аби перепочити після важкої ночі. А далі був літак і тепла Італія. 

Ось вона, нібито мрія

Колись, подорожуючи Італією, я мріяла жити в цій країні. Тоді мені здавалось, що це справжнє щастя: тепле море, красиві міста, їжа, вино і кава. Але, як виявилось після трьох місяців життя в Італії, ця країна ідеальна для відпустки, але не для проживання. 

Важливо зазначити те, що я подорожувала з маленькою донькою. А це кардинально змінює і запити до країни, і власні враження. 

В Італії демографічна криза, там справді менше дітей, ніж у нас, навіть на вулицях. Через це, по-перше, до мене з донькою була підвищена увага, а, по-друге, ми на собі відчули відсутність дитячої інфраструктури. 

В Україні набагато легше жити з дитиною. В кожному дворі є дитячий майданчик, на кожному кроці дитячі магазині, навіть в звичайнісінькому супермаркеті буде великий вибір товарів для дітей. Як приклад, в Римі я обійшла весь центр міста, але так і не знайшла потрібні мені підгузки. 

Що дуже кидається в очі в Італії: все дуже повільно працює. В кожній установі нова людина по-своєму трактує будь-які правила. Якщо чесно, працювати ніхто особливо не хоче. В мене було кілька випадків, коли зі мною, як з українкою, не хотіли возитися, і тому просто відмовляли, казали, що не можуть мені надати послуги. Таким чином, я не отримала сімейного лікаря для мене з донькою, бо менеджери не захотіли розбиратись із моїм особливим українським статусом. Для України правила дещо спрощені, ніж для інших мігрантів, але то все на папері, по факту тебе так само звідусіль запросять на вихід). 

Також за три місяці уряд так і не видав мені тимчасовий прихисток.  А без цього «пермесо» ти в Італії ніхто. 

Найголовніше — ти не можеш винаймати для себе житло і змушений жити у рідних, або у центрах для українців. Щодо фінансової допомоги для українців — на неї теж не варто особливо розраховувати. 

Больнья, Італія

Про побут в Італії

Аби нормально існувати в Італії, ти маєш продумувати наперед кожен свій крок. Особливо, якщо ти з дитиною. По-перше, режим роботи будь-чого сильно відрізняється від українських умов. Влітку взагалі навіть супермаркети працюють до 13:00. 

Сієста справді дуже бісить. 

По-друге, в Італії набагато менше всіх сервісів, ніж в Україні. Ми жили у достатньо великому місті у спальному районі, але до найближчого магазину нам потрібно були йти кілометр пішки. Там дуже складно існувати без автівки. Хоча заправок я помітила лише кілька на все місто. 

Але найголовніший недолік життя в Італії — я кожного дня відчувала себе безпорадною. Будь-яка проблема, яка виникала у мене там, і яку я могла б вирішити на раз-два в Україні, в Італії виявлялась справжнім квестом і випробуванням. 

Наприклад, я продовжувала працювати віддалено у Pingle весь час. В будинку моєї сестри не було кабельного інтернету, а був лише по антені (ні, не Starlink). Коли надворі була хмарна погода чи, не дай боже, дощ, то інтернет в будинку зникав. 

Аби купити сім-картку італійського оператора, мені потрібно було дочекатись, коли мені нададуть італійський податковий номер. 

Коли нарешті я прийшла з документами в центр мобільного зв’язку, то виявилось, що я не можу взяти собі пакет з безлімітним інтернетом, бо він доступний лише для тих, в кого відкритий рахунок в італійському банку. 

Як ви розумієте, відкрити рахунок в Італії — це наступний етап квесту, від якого я відмовилась. 

Також одного дня в мене зламався дитячий візок. І якщо в Україні це питання 200 грн і 15 хвилин роботи майстра, то в Італії я так і не змогла знайти ремонт. Тож зараз чекаю на посилку на Нову Пошту від перевізників, скоро вони привезуть зламану коляску і я відремонтую її вже в Києві. 

Вдома краще

Я дійсно втомилась від відчуття безпомічності, втомилась жити в іншій сім’ї, втомилась бути чужою. 

Тому ми вирушили назад додому. Майже тим самим шляхом, що і в перший раз.  Літак Венеція — Варшава, автобус Варшава — Львів. 

Знаю про залізничний потяг Варшава — Київ, але здається, що всі місця на нього викуплені аж до вересня.  Також існує потяг Хелм — Київ, але для мене цей варіант не підійшов. 

Варшава

Хочу додати, що повертаючись назад, вже Польща мені здалась більш рідною. І там я зрозуміла, наскільки ж ми все-таки з італійцями різні ментально. А коли ми перетнули кордон, я почула рідну мову і споглядала рідні краєвиди з вікна, то відчула себе неймовірно щасливою! 

Вся ця трьохмісячна пригода показала мені одну важливу річ. Комплекс меншовартості глибоко засів в українській свідомості. Нам завжди здавалось, що десь «там» краще, аніж у нас «тут».

Що довела ця війна, так це те, що в більшості випадків Україна не тільки не гірша за європейські країни, а в чомусь навіть краща. 

Тож зараз наша задача — встояти морально і вибити ворога з наших земель. А потім — відбудовувати рідну неньку і використати на благо досвід проживання у Європі. 

«Десь добре, а вдома краще». Історія Marketing Team lead IT-компанії Universe яка виїхала закордон але повернулась в Україну
«Десь добре, а вдома краще». Історія Marketing Team lead IT-компанії Universe, яка виїхала закордон, але повернулась в Україну
По темi
«Десь добре, а вдома краще». Історія Marketing Team lead IT-компанії Universe, яка виїхала закордон, але повернулась в Україну
«Україна навіть пахне інакше!». Історія співробітниці Pingle Game Studio з Харкова яка повернулася до України з Європи
«Україна навіть пахне інакше!». Історія співробітниці Pingle Game Studio з Харкова, яка повернулася до України з Європи
По темi
«Україна навіть пахне інакше!». Історія співробітниці Pingle Game Studio з Харкова, яка повернулася до України з Європи
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
По темi
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
Як працюють нейронки, що створюють зображення та що вони вміють.

Читайте і гадайте, чи не вб’ють нейромережі мистецтво.

Ми запускаємо розсилку про українське IT-ком’юніті. Залиште email, аби розуміти більше. Прем’єра — скоро!
Дякую! На вказану адресу надіслано листа для підтвердження підписки.
Читайте також
«Настав час трохи невербального спілкування з росіянами». Як комерційні безпілотники по $3000 роблять революцію в бойових діях: історія з окопів Миколаївщини від WSJ
«Настав час трохи невербального спілкування з росіянами». Як комерційні безпілотники по $3000 роблять революцію в бойових діях: історія з окопів Миколаївщини від WSJ
«Настав час трохи невербального спілкування з росіянами». Як комерційні безпілотники по $3000 роблять революцію в бойових діях: історія з окопів Миколаївщини від WSJ
Комерційні безпілотники, які продаються всього за $3000, роблять революцію в бойових діях, пише The Wall Street Journal. dev.ua наводить адаптований переклад статті з позицій поблизу Прибузького на Миколаївщині.
Декілька тижнів — й айтівці зможуть виїжджати за кордон у справах. Але є одна умова
Декілька тижнів — й айтівці зможуть виїжджати за кордон у справах. Але є одна умова
Декілька тижнів — й айтівці зможуть виїжджати за кордон у справах. Але є одна умова
Киянин зібрав суперпотужний повербанк для ТрО та сконструював модульні «акумулятори-LEGO» для ЗСУ. У планах — конкурент Delfast та ELEEK
Киянин зібрав суперпотужний повербанк для ТрО та сконструював модульні «акумулятори-LEGO» для ЗСУ. У планах — конкурент Delfast та ELEEK
Киянин зібрав суперпотужний повербанк для ТрО та сконструював модульні «акумулятори-LEGO» для ЗСУ. У планах — конкурент Delfast та ELEEK
Киянин Стас Волна до війни займався виробництвом, ремонтом і переобладнанням електротранспорту. У воєнний час його профіль діяльності трохи змінився ― чоловік робить унікальні модульні повербанки для військових, які можна з’єднувати як конструктор і які точно не будуть зайвими й у мирному житті. А нещодавно Станіслав із партнерами розробили суперпотужний непромокальний повербанк для столичної тероборони, аналогів якому в Україні поки що немає. Винахідник розповів dev.ua про свої винаходи та перспективи їхнього застосування.
В Україні з’явився мобільний застосунок із мінної безпеки MineFree. Як ним користуватися
В Україні з’явився мобільний застосунок із мінної безпеки MineFree. Як ним користуватися
В Україні з’явився мобільний застосунок із мінної безпеки MineFree. Як ним користуватися

Хочете повідомити важливу новину? Пишіть у Telegram-бот

Головні події та корисні посилання в нашому Telegram-каналі

Обговорення
Коментарів поки немає.