💳 Кожен. Повинен. Мати. Trustee Plus: криптогаманець і європейська платіжна картка з лімітом 50к євро 👉
Марія БровінськаІсторії
14 липня 2022, 16:26
2022-07-14
«Сієста справді дуже бісить». Історія піарниці Pingle Game Studio, яка, маючи мрію і шанс жити в Італії, повернулася в Україну
Із початком війни росії проти нашої країни, Україну залишили понад 5 мільйонів людей. За різними опитуваннями, близько 90% з них планують повертатись, натомість 4% виявили бажання залишитися в Європі та світі.
Сьогодні ще складно оцінювати реальні цифри з переміщення українців. Але ми вирішили поговорити зі спеціалістами з українських IT-компаній про їхній досвід релокації та про причини — чому вони повернулися в Україну.
Юлія Туголукова — піарниця Pingle Game Studio. Через війну вона з маленькою дитиною вимушено виїхала в Італію, де колись мріяла жити. Та згодом вирішила повернутися додому, в Україну. І ось чому.
Непросте рішення
Почну з того, що мені з чоловіком було дуже складно з самого початку прийняти рішення їхати з дому в Києві. Закрити двері власної квартири, квартири-мрії, в яку ми тільки в’їхали після ремонту, і не знати, чи повернешся в неї знов, було для мене дуже психологічно важко.
Думаю, ці емоції пережили всі українці, які до війни старанно вибудовували свою лінію життя.
Важко було поїхати з дому, а ще важче — з України. Тож коли ми вже остаточно втомились засинати в страху за себе і маленьку дитину, тільки тоді дали позитивну відповідь на запрошення моєї сестри поїхати до них в Італію, місто Падова. Це північ країни, що вважається більш розвиненим і сучасним регіоном у порівнянні з півднем.
Поїхали!
Маршрут по Україні і перетин кордону були дуже складними.
У Львові наш автобус запізнився приблизно на п’ять годин через те, що його перевіряли на блокпостах.
Чи то збіг, чи це правда вони настільки релігійні, я вже ніколи не дізнаюсь. Але ця холодна ніч в автобусі з 1,5-річною дитиною на руках запам’ятається мені на все життя.
У Варшаві ми забронювали готель на добу, аби перепочити після важкої ночі. А далі був літак і тепла Італія.
Ось вона, нібито мрія
Колись, подорожуючи Італією, я мріяла жити в цій країні. Тоді мені здавалось, що це справжнє щастя: тепле море, красиві міста, їжа, вино і кава. Але, як виявилось після трьох місяців життя в Італії, ця країна ідеальна для відпустки, але не для проживання.
Важливо зазначити те, що я подорожувала з маленькою донькою. А це кардинально змінює і запити до країни, і власні враження.
В Україні набагато легше жити з дитиною. В кожному дворі є дитячий майданчик, на кожному кроці дитячі магазині, навіть в звичайнісінькому супермаркеті буде великий вибір товарів для дітей. Як приклад, в Римі я обійшла весь центр міста, але так і не знайшла потрібні мені підгузки.
Що дуже кидається в очі в Італії: все дуже повільно працює. В кожній установі нова людина по-своєму трактує будь-які правила. Якщо чесно, працювати ніхто особливо не хоче. В мене було кілька випадків, коли зі мною, як з українкою, не хотіли возитися, і тому просто відмовляли, казали, що не можуть мені надати послуги. Таким чином, я не отримала сімейного лікаря для мене з донькою, бо менеджери не захотіли розбиратись із моїм особливим українським статусом. Для України правила дещо спрощені, ніж для інших мігрантів, але то все на папері, по факту тебе так само звідусіль запросять на вихід).
Найголовніше — ти не можеш винаймати для себе житло і змушений жити у рідних, або у центрах для українців. Щодо фінансової допомоги для українців — на неї теж не варто особливо розраховувати.
Про побут в Італії
Аби нормально існувати в Італії, ти маєш продумувати наперед кожен свій крок. Особливо, якщо ти з дитиною. По-перше, режим роботи будь-чого сильно відрізняється від українських умов. Влітку взагалі навіть супермаркети працюють до 13:00.
По-друге, в Італії набагато менше всіх сервісів, ніж в Україні. Ми жили у достатньо великому місті у спальному районі, але до найближчого магазину нам потрібно були йти кілометр пішки. Там дуже складно існувати без автівки. Хоча заправок я помітила лише кілька на все місто.
Але найголовніший недолік життя в Італії — я кожного дня відчувала себе безпорадною. Будь-яка проблема, яка виникала у мене там, і яку я могла б вирішити на раз-два в Україні, в Італії виявлялась справжнім квестом і випробуванням.
Наприклад, я продовжувала працювати віддалено у Pingle весь час. В будинку моєї сестри не було кабельного інтернету, а був лише по антені (ні, не Starlink). Коли надворі була хмарна погода чи, не дай боже, дощ, то інтернет в будинку зникав.
Аби купити сім-картку італійського оператора, мені потрібно було дочекатись, коли мені нададуть італійський податковий номер.
Як ви розумієте, відкрити рахунок в Італії — це наступний етап квесту, від якого я відмовилась.
Також одного дня в мене зламався дитячий візок. І якщо в Україні це питання 200 грн і 15 хвилин роботи майстра, то в Італії я так і не змогла знайти ремонт. Тож зараз чекаю на посилку на Нову Пошту від перевізників, скоро вони привезуть зламану коляску і я відремонтую її вже в Києві.
Вдома краще
Я дійсно втомилась від відчуття безпомічності, втомилась жити в іншій сім’ї, втомилась бути чужою.
Тому ми вирушили назад додому. Майже тим самим шляхом, що і в перший раз. Літак Венеція — Варшава, автобус Варшава — Львів.
Знаю про залізничний потяг Варшава — Київ, але здається, що всі місця на нього викуплені аж до вересня. Також існує потяг Хелм — Київ, але для мене цей варіант не підійшов.
Хочу додати, що повертаючись назад, вже Польща мені здалась більш рідною. І там я зрозуміла, наскільки ж ми все-таки з італійцями різні ментально. А коли ми перетнули кордон, я почула рідну мову і споглядала рідні краєвиди з вікна, то відчула себе неймовірно щасливою!
Що довела ця війна, так це те, що в більшості випадків Україна не тільки не гірша за європейські країни, а в чомусь навіть краща.
Тож зараз наша задача — встояти морально і вибити ворога з наших земель. А потім — відбудовувати рідну неньку і використати на благо досвід проживання у Європі.
Німеччина передасть Україні 14 наземних безпілотників THeMIS. Що це за машини та як вони працюють
Німеччина передасть Україні 14 наземних безпілотників THeMIS. Імовірно, 7 таких транспортних засобів прибудуть до України до кінця цього року, вони призначені для евакуації поранених. Інші очікуються у 2023 році — їх будуть використовувати для очищення доріг. Нагадуємо, що це за зброя і що вона вміє.
Атлас зброї: Німеччина передає захисникам чергові MARS II. Які ще РСЗВ отримала Україна від західних партнерів та як вони працюють
Федеральне міністерство оборони Німеччини повідомило у Twitter, що у найближчі кілька тижнів Україні будуть передані чергові системи залпового вогню MARS II.
Раніше ми розповідали про те, які РСЗВ партнери надіслали на допомогу українським воїнам. Нагадуємо про це знову.
(Текст від 26 липня)
На український ударний дрон PUNISHER зібрали понад 1,3 млн грн. Що може гроза командних центрів ворога
Дмитро Томчук повідомив, що найлегші та найменші ударні дрони PUNISHER, які не мають аналогів у світі, тепер коштують $70 000. Виробник додав у комплекс ще одного безпілотника, і тепер їх там два. Дмитро пише, що Юлія Черешня та Павло Харузов зібрали на комплекс більше 1,3 млн грн.
Раніше він розповів журналісту dev.ua, що вміють ці «пташки», та чому саме вони можуть переламати хід війни на користь України.
(текст від 1 червня 2022 року)
США в черговому пакеті допомоги надасть Україні дрони Switchblade 600. Подробиці про ці та інші «пташки», якими користуються українські захисники
Серед списку допомоги, яку пропонує Пентагон, є дрони-камікадзе Switchblade 600, які офіційний Київ просив передати раніше.
Контракт на дослідження та розробку для 10 дронів SwitchBlade 600 виробника Aerovironment, очікується протягом наступних 30 днів, заявила прес-секретар Пентагона Джессіка Максвелл в електронному листі до News Defense.
Ми зібрали список дронів, які використовують українці проти ворога, в тому числі і подробиці про Switchblade 600.
(текст від 17 травня 2022)